2 Samuel 3
1 Now there was long war between the house of Saul and the house of David. And David grew stronger and stronger, but the house of Saul grew weaker and weaker.
І була́ довга та війна́ між домом Сауловим та між домом Давидовим. А Давид усе змі́цнювався, а Саулів дім усе сла́бнув.
2 And sons were born to David in Hebron: and his firstborn was Amnon, of Ahinoam the Jezreelitess,
І в Хевро́ні народи́лися Давидові сини, — і був його пе́рвісток Амно́н, від їзреелі́тки Ахіно́ам;
3 and his second, Chileab, of Abigail the wife of Nabal the Carmelite, and the third, Absalom the son of Maacah the daughter of Talmai king of Geshur,
а другий син його — Кіл'а́в від Авіґа́їл, коли́шньої жінки кармеля́нина Навала; а третій Авесало́м, син Маахи, дочки Талмая, царя ґешурського;
4 and the fourth, Adonijah the son of Haggith, and the fifth, Shephatiah the son of Abital,
а четвертий — Адо́нійя, син Хаґґіт, а п'ятий — Шефатія, син Авітал,
5 and the sixth, Ithream, of Eglah, David's wife. These were born to David in Hebron.
а шостий — Їтреам, від Еґли, Давидової жінки, — оці народи́лися Давидові в Хевро́ні.
6 And it came to pass, while there was war between the house of Saul and the house of David, that Abner made himself strong in the house of Saul.
І сталося, коли була́ війна між домом Сауловим та домом Давидовим, то Авне́р тримався Саулового до́му.
7 Now Saul had a concubine whose name was Rizpah, the daughter of Aiah. And Ish-bosheth said to Abner, Why have thou gone in to my father's concubine?
І мав Саул нало́жницю, а ім'я́ їй Ріцпа, дочка Айї. І сказав Іш-Бошет до Авнера: „Чого ти прийшов до нало́жниці батька мого?“
8 Then Abner was very angry for the words of Ish-bosheth, and said, Am I a dog's head that belongs to Judah? This day I show kindness to the house of Saul thy father, to his brothers, and to his friends, and have not delivered thee into the hand of David, and yet thou charge me this day with a fault concerning this woman.
І дуже запалився Авне́рові гнів на слова Іш-Бошетові, і він сказав: „Чи я псяча юдська голова́? Сьогодні я роблю́ ласку домові твого батька Саула, його брата́м та його при́ятелям, і не відда́в тебе в Дави́дову руку, а ти сього́дні згадав на мені гріх цієї жінки?
9 God do so to Abner, and more also, if, as Jehovah has sworn to David, I do not even so to him,
Нехай так зро́бить Бог Авне́рові, і нехай ще дода́сть йому, якщо я не зроблю́ Давидові так, як Господь присягну́в був йому,
10 to transfer the kingdom from the house of Saul, and to set up the throne of David over Israel and over Judah, from Dan even to Beersheba.
щоб перене́сти ца́рство від Саулового дому, і щоб поставити Давидів трон над Ізраїлем та над Юдою від Дану й аж до Беер-Шеви“.
11 And he could not answer Abner another word because he feared him.
І той не міг уже відповіда́ти Авнерові ані сло́ва, бо боявся його.
12 And Abner sent messengers to David on his behalf, saying, Whose is the land? And saying, Make thy league with me, and, behold, my hand shall be with thee to bring about all Israel to thee.
І послав Авне́р замість себе послів до Давида сказати: „Чия це земля?“І ще сказати: „Склади́ ж свою умову зо мною, і ось рука моя буде з тобою, щоб приверну́ти до тебе всього Ізраїля“.
13 And he said, Well! I will make a league with thee, but one thing I require of thee. That is, thou shall not see my face unless thou first bring Michal, Saul's daughter, when thou come to see my face.
А Давид відказав: „Добре, я складу́ з тобою умову! Тільки одніє речі я жада́ю від тебе, а саме: ти не побачиш обли́ччя мого, якщо ти не приведе́ш Мелхи́, Сау́лової дочки́, коли ти при́йдеш побачити мене“.
14 And David sent messengers to Ish-bosheth, Saul's son, saying, Deliver to me my wife Michal whom I betrothed to me for a hundred foreskins of the Philistines.
І послав Давид послів до Іш-Бо́шета, Саулового сина, говорячи: „Віддай жінку мою Мелху́, яку я заручи́в був собі за сотню крайніх плотів филисти́мських“.
15 And Ish-bosheth sent, and took her from her husband, even from Paltiel the son of Laish.
І послав Іш-Бошет, і взяв її від її чоловіка, від Палтіїла, сина Лаїша.
16 And her husband went with her, weeping as he went, and followed her to Bahurim. Then Abner said to him, Go, return, and he returned.
І пішов з нею чоловік її, і все плакав за нею аж до Бахуріму. І сказав до нього Авнер: „Іди, верни́ся!“І той вернувся.
17 And Abner had communication with the elders of Israel, saying, In times past ye sought for David to be king over you.
А Авне́рове слово з Ізраїлевими старши́ми було таке: „Ви вже давно бажаєте мати Давида царем над собою.
18 Now then do it, for Jehovah has spoken of David, saying, By the hand of my servant David I will save my people Israel out of the hand of the Philistines, and out of the hand of all their enemies.
А тепер зробіть це, бо Господь сказав був до Давида, говорячи: „Рукою Мого раба Давида Я спасу́ наро́д Мій, Ізраїля, від руки филисти́млян та від руки всіх ворогів його“.
19 And Abner also spoke in the ears of Benjamin. And Abner also went to speak in the ears of David in Hebron all that seemed good to Israel, and to the whole house of Benjamin.
І говорив Авне́р також до ушей Веніями́нових. І також пішов Авнер говорити до ушей Давидових у Хевро́ні, — усе, що добре в оча́х Ізраїля та в оча́х усього дому Веніяминового.
20 So Abner came to David to Hebron, and twenty men with him. And David made Abner and the men who were with him a feast.
І прийшов Авнер до Давида до Хевро́ну, а з ним двадцятеро люда. І Давид зробив прийняття́ Авне́рові та лю́дям, що з ним.
21 And Abner said to David, I will arise and go, and will gather all Israel to my lord the king that they may make a covenant with thee, and that thou may reign over all that thy soul desires. And David sent Abner away, and he went in peace.
І сказав Авнер до Давида: „Нехай я встану й піду́, і приведу́ до пана, царя мого, усього Ізраїля, а вони складу́ть із тобою умову, і ти будеш царюва́ти над усім, чого бу́де жадати душа твоя“. І відпустив Давид Авне́ра, і він пішов із ми́ром.
22 And, behold, the servants of David and Joab came from a foray, and brought in a great spoil with them, but Abner was not with David in Hebron, for he had sent him away, and he was gone in peace.
Аж ось прийшли слу́ги Давидові та Йоав із похо́ду, і прине́сли з собою велику здо́бич. А Авнера не було з Давидом у Хевроні, бо він відпустив його, і той пішов із миром.
23 When Joab and all the army that was with him came, they told Joab, saying, Abner the son of Ner came to the king, and he has sent him away, and he has gone in peace.
А Йоав та все військо, що було з ним, прийшли. І розповіли́ Йоаву, говорячи: „Прихо́див Авнер, син Нерів, до царя, а він відпустив його, — і той пішов із миром“.
24 Then Joab came to the king, and said, What have thou done? Behold, Abner came to thee. Why is it that thou have sent him away, and he is quite gone?
І прийшов Йоав до царя та й сказав: „Що́ ти зробив? Ось прихо́див до тебе Авнер, — на́що ти відпустив його, і він відійшов?
25 Thou know Abner the son of Ner, that he came to deceive thee, and to know thy going out and thy coming in, and to know all that thou do.
Ти знаєш Авнера, Нерового сина, — він прихо́див, щоб намовити тебе та щоб ви́відати твій вихід та вхід твій, і щоб ви́відати все, що́ ти робиш“.
26 And when Joab came out from David, he sent messengers after Abner, and they brought him back from the well of Sirah, but David knew it not.
І вийшов Йоав від Давида, і послав посланці́в за Авнером, і вони заверну́ли його з Бор-Гассіри, а Давид про те не знав.
27 And when Abner was returned to Hebron, Joab took him aside into the midst of the gate to speak with him quietly, and smote him there in the body, so that he died, for the blood of Asahel his brother.
І вернувся Авнер до Хевро́ну, а Йоав відвів його в сере́дину брами, щоб поговорити з ним таємно, та й ударив його там у живіт, — і той помер за кров брата його Асаїла.
28 And afterward, when David heard it, he said, I and my kingdom are guiltless before Jehovah forever of the blood of Abner the son of Ner.
А по́тім почув про це Давид і сказав: „Невинний я та ца́рство моє перед Го́сподом аж навіки в крові́ Авнера, Нерового сина.
29 Let it fall upon the head of Joab, and upon all his father's house. And let there not fail from the house of Joab one who has an issue, or who is a leper, or who leans on a staff, or who falls by the sword, or who lacks bread.
Нехай вона спаде́ на го́лову Йоава та на ввесь дім його батька! І нехай не перестає в Йоавовому домі течи́вий, і прокаже́ний, і той, хто опирається на кия, і хто падає від меча, і хто не має хліба!“
30 So Joab and Abishai his brother killed Abner because he had killed their brother Asahel at Gibeon in the battle.
А Йоав та брат його Авішай убили Авне́ра за те, що він забив їхнього брата Асаїла в Ґів'оні в бою́.
31 And David said to Joab, and to all the people who were with him, Rend your clothes, and gird you with sackcloth, and mourn before Abner. And king David followed the bier.
І сказав Давид до Йоава та до всьо́го наро́ду, що був з ним: „Роздеріть вашу оде́жу, і опережіться вере́тищем, та й голосіть за Авнером!“А цар Давид ішов за ма́рами.
32 And they buried Abner in Hebron. And the king lifted up his voice, and wept at the grave of Abner, and all the people wept.
І похова́ли Авнера в Хевро́ні, а цар підніс свій голос та й плакав над Авне́ровим гробом, і плакав увесь наро́д.
33 And the king lamented for Abner, and said, Should Abner die as a fool dies?
І заспівав цар жало́бну пісню над Авнером та й сказав: „Чи Авне́р мав загинути смертю негі́дного?
34 Thy hands were not bound, nor thy feet put into fetters. As a man falls before the sons of iniquity, so did thou fall. And all the people wept again over him.
Твої ру́ки були не пов'я́зані, не забиті були́ твої но́ги в кайда́ни, — ти впав, як від непра́ведних па́дають!“І ввесь народ ще більше плакав над ним.
35 And all the people came to cause David to eat bread while it was yet day, but David swore, saying, God do so to me, and more also, if I taste bread, or anything else, till the sun is down.
І прийшов увесь народ, щоб намо́вити Давида покріпи́тися хлібом ще того дня, та присягну́в Давид, говорячи: „Нехай так зробить мені Бог, і нехай ще додасть, якщо я перед за́ходом сонця скушту́ю хліба або чогобу́дь!“
36 And all the people took notice of it, and it pleased them, as whatever the king did pleased all the people.
А ввесь наро́д дові́дався про це, і це було добре в їхніх оча́х, як і все, що́ робив цар, було добре в оча́х усього наро́ду.
37 So all the people and all Israel understood that day that it was not of the king to kill Abner the son of Ner.
І того дня дові́далися ввесь народ та ввесь Ізра́їль, що то не було́ від царя, щоб забити Авнера, сина Нерового.
38 And the king said to his servants, Know ye not that there is a prince and a great man fallen this day in Israel?
І сказав цар своїм слу́гам: „Ото ж знайте, що вождь та великий муж упав цього дня!
39 And I am this day weak, though anointed king, and these men the sons of Zeruiah are too hard for me. Jehovah reward the evildoer according to his wickedness.
А я сьогодні слаби́й, хоч пома́заний цар, а ті люди, сини Церуї, сильніші від мене. Нехай відплатить Господь злочи́нцеві за його зло!“
