Psalmen 78

1 Een onderwijzing van Asaf. O mijn volk! neem mijn leer ter oren; neigt ulieder oor tot de redenen mijns monds.

Повчання Асафові. Послухай-но, народе мій, настанову мою, схиліть вуха свої до слів моїх вуст!

2 Ik zal mijn mond opendoen met spreuken; ik zal verborgenheden overvloediglijk uitstorten, van ouds her;

Відкрию в притчі вуста мої, промовлю загадки прадавніх часів,

3 Die wij gehoord hebben en weten ze, en onze vaders ons verteld hebben.

які ми чули й пізнали і які розповідали нам предки наші.

4 Wij zullen het niet verbergen voor hun kinderen, voor het navolgende geslacht, vertellende de loffelijkheden des HEEREN, en Zijn sterkheid, en Zijn wonderen, die Hij gedaan heeft.

Не будемо приховувати їх від синів наших, розкажемо наступному поколінню про хвалу Господа й могутність Його, про чудеса, які Він здійснив.

5 Want Hij heeft een getuigenis opgericht in Jakob, en een wet gesteld in Israel; die Hij onzen vaderen geboden heeft, dat zij ze hun kinderen zouden bekend maken;

Він засвідчив одкровення [Своє] Якову й встановив в Ізраїлі Закон [Свій], який заповідав предкам нашим, щоб вони навчили нащадків своїх,

6 Opdat het navolgende geslacht die weten zou, de kinderen, die geboren zouden worden; en zouden opstaan, en vertellen ze hun kinderen;

щоб знало наступне покоління, щоб діти, що народитися мають, сповістили свого часу й своїм нащадкам.

7 En dat zij hun hoop op God zouden stellen, en Gods daden niet vergeten, maar Zijn geboden bewaren;

Тоді вони сподівання своє покладуть на Бога, і не забуватимуть діянь Божих, і будуть дотримуватися Його заповідей.

8 En dat zij niet zouden worden gelijk hun vaders, een wederhorig en wederspannig geslacht; een geslacht, dat zijn hart niet richtte, en welks geest niet getrouw was met God.

Вони не будуть подібні до своїх предків, покоління впертого й бунтівного, роду, чиє серце непевне і чий дух невірний Богові.

9 (De kinderen van Efraim, gewapende boogschutters, keerden om ten dage des strijds.)

Сини Єфремові, [хоча] й озброєні стрільці з лука, назад повернулися у день битви.

10 Zij hielden Gods verbond niet, en weigerden te wandelen in Zijn wet.

Не дотримувалися вони Завіту Божого й відмовилися ходити в Законі Божому.

11 En zij vergaten Zijn daden, en Zijn wonderen, die Hij hun had doen zien.

Вони забули про Його звершення й чудеса, що Він їм показав.

12 Voor hun vaderen had Hij wonder gedaan, in Egypteland, in het veld van Zoan.

Перед предками їхніми здійснив Він чудо в землі Єгипту, в околицях Цоану.

13 Hij kliefde de zee, en deed er hen doorgaan; en de wateren deed Hij staan als een hoop.

Він розділив навпіл море й провів їх через нього, і поставив води грудами.

14 En Hij leidde hen des daags met een wolk, en den gansen nacht met een licht des vuurs.

Вів їх хмарою вдень, і цілу ніч – світлом вогню.

15 Hij kliefde de rotsstenen in de woestijn, en drenkte hen overvloedig, als uit afgronden.

Він розсікав скелі в пустелі й напував їх, немов із великої безодні.

16 Want Hij bracht stromen voort uit de steenrots, en deed de wateren afdalen als rivieren.

Із скелі вивів потоки, і потекли рікою води.

17 Nog voeren zij wijders voort tegen Hem te zondigen, verbitterende den Allerhoogste in de dorre wildernis.

Але вони продовжували грішити проти Нього, бунтувати проти Всевишнього на висохлій землі.

18 En zij verzochten God in hun hart, begerende spijs naar hun lust.

Випробовували Бога в серцях своїх, вимагаючи їжу за своїми примхами.

19 En zij spraken tegen God, zij zeiden: Zou God een tafel kunnen toerichten in de woestijn?

Вони говорили [зухвало] проти Бога, кажучи: «Чи не міг би Бог накрити стіл у пустелі?

20 Ziet, Hij heeft den rotssteen geslagen, dat er wateren uitvloeiden, en beken overvloediglijk uitbraken, zou Hij ook brood kunnen geven? Zou Hij Zijn volke vlees toebereiden?

Ось Він вдарив скелю, і потекли води, хлинули потоки. Хіба ж не може Він дати хліба чи приготувати м’яса народові Своєму?»

21 Daarom hoorde de HEERE, en werd verbolgen; en een vuur werd ontstoken tegen Jakob, en toorn ging ook op tegen Israel;

Тому, коли почув це Господь, то розгнівався: вогонь загорівся проти Якова, і гнів [Його] спалахнув на Ізраїля,

22 Omdat zij in God niet geloofden, en op Zijn heil niet vertrouwden.

бо не повірили вони Богові й не покладали надії на Його спасіння.

23 Daar Hij den wolken van boven gebood, en de deuren des hemels opende;

Тож наказав Він хмарам вгорі, і відчинив ворота небес,

24 En regende op hen het Man om te eten, en gaf hun hemels koren.

і дощем пролив на них манну, щоб їли, і дав їм зерно небесне.

25 Een iegelijk at het brood der Machtigen; Hij zond hun teerkost tot verzadiging.

Хліб могутніх їла людина, Він послав їм їжі вдосталь.

26 Hij dreef den oostenwind voort in den hemel, en voerde den zuidenwind aan door Zijn sterkte;

Він здійняв східний вітер у небесах і навів Своєю могутністю вітер південний.

27 En regende op hen vlees als stof, en gevleugeld gevogelte als zand der zeeen;

Дощем пролив Він на них м’ясо, немов пил, і, неначе пісок морський, – птахів крилатих,

28 En deed het vallen in het midden zijns legers, rondom zijn woningen.

яких розкидав Він серед табору, навколо помешкань їхніх.

29 Toen aten zij, en werden zeer zat; zodat Hij hun hun lust toebracht.

Вони їли й добре наситилися – Він задовольнив бажання їхнє.

30 Zij waren nog niet vervreemd van hun lust; hun spijs was nog in hun mond,

Та ще не встигли вони вгамувати своєї примхи, ще їжа була в них на вустах,

31 Als Gods toorn tegen hen opging, dat Hij van hun vetsten doodde, en de uitgelezenen van Israel nedervelde.

як гнів Божий піднявся проти них, і вигубив найбільш пишних із них, і повалив додолу юнаків Ізраїля.

32 Boven dit alles zondigden zij nog, en geloofden niet, door Zijn wonderen.

Та попри все це вони далі грішили й не вірили чудесам Його.

33 Dies deed Hij hun dagen vergaan in ijdelheid, en hun jaren in verschrikking.

Тому Він загубив дні їхні в марноті й роки їхні – у смутку.

34 Als Hij hen doodde, zo vraagden zij naar Hem, en keerden weder, en zochten God vroeg;

Коли Він вбивав їх, тоді вони шукали Його, і наверталися, і прагнули Бога.

35 En gedachten, dat God hun Rotssteen was, en God, de Allerhoogste, hun Verlosser.

І згадували, що Бог – їхня скеля і що Бог Всевишній – їхній Визволитель.

36 En zij vleiden Hem met hun mond, en logen Hem met hun tong.

Тоді промовляли Йому лестощі устами своїми і язиками своїми неправду перед Ним говорили;

37 Want hun hart was niet recht met Hem, en zij waren niet getrouw in Zijn verbond.

та серцями своїми не були вони з Ним щирі й не берегли вірності Його Завітові.

38 Doch Hij, barmhartig zijnde, verzoende de ongerechtigheid, en verdierf hen niet; maar wendde dikwijls Zijn toorn af, en wekte Zijn ganse grimmigheid niet op.

Та Він, милостивий, прощав гріх і не знищував їх. Багато разів відвертав гнів Свій і не будив усієї Своєї люті.

39 En Hij dacht, dat zij vlees waren, een wind, die henengaat en niet wederkeert.

Він пам’ятав, що вони – тіло, вітер, що йде й не повертається.

40 Hoe dikwijls verbitterden zij Hem in de woestijn, deden Hem smart aan in de wildernis!

Скільки разів вони бунтували проти Нього в пустелі, засмучували Його в дикій землі!

41 Want zij kwamen alweder, en verzochten God, en stelden den Heilige Israels een perk.

Знову й знову випробовували Бога й засмучували Святого Ізраїлевого.

42 Zij dachten niet aan Zijn hand, aan den dag, toen Hij hen van den wederpartijder verloste;

Не пам’ятали ні [діянь] руки Його, ні того дня, коли Він визволив їх від ворога,

43 Hoe Hij Zijn tekenen stelde in Egypte, en Zijn wonderheden in het veld van Zoan;

коли ознаки Свої показав у Єгипті й чудеса Свої в околицях Цоану.

44 En hun vloeden in bloed veranderde, en hun stromen, opdat zij niet zouden drinken.

Він перетворив їхні ріки на кров, і з потоків своїх вони пити не могли.

45 Hij zond een vermenging van ongedierte onder hen, dat hen verteerde, en vorsen, die hen verdierven.

Він послав на них рої комах, які пожирали їх, і жаб, що губили їх.

46 En Hij gaf hun gewas den kruidworm, en hun arbeid den sprinkhaan.

Він віддав врожай їхній гусені й збіжжя їхнє – сарані.

47 Hij doodde hun wijnstok door den hagel, en hun wilde vijgebomen door vurigen hagelsteen.

Побив виноградники їхні градом і шовковиці – кригою.

48 Ook gaf Hij hun vee den hagel over, en hun beesten aan de vurige kolen.

Він віддав на поталу градові їхню худобу й отари їхні – блискавкам.

49 Hij zond onder hen de hittigheid Zijns toorns, verbolgenheid, en verstoordheid, en benauwdheid, met uitzending der boden van veel kwaads.

Він послав на них полум’я Свого гніву, лють, обурення й біду – посольство злих ангелів.

50 Hij woog een pad voor Zijn toorn; Hij onttrok hun ziel niet van den dood; en hun gedierte gaf Hij aan de pestilentie over.

Вирівняв стежку для гніву Свого; не утримав їхніх душ від смерті, але віддав життя їхнє на поталу моровиці.

51 En Hij sloeg al het eerstgeborene in Egypte, het beginsel der krachten in de tenten van Cham.

І вразив усіх первістків у Єгипті – перші плоди сили чоловічої в шатрах Хамових.

52 En Hij voerde Zijn volk als schapen, en leidde hen, als een kudde, in de woestijn.

Немов овець отару, Він вивів народ Свій, і, неначе стадо, провадив їх у пустелі.

53 Ja, Hij leidde hen zeker, zodat zij niet vreesden; want de zee had hun vijanden overdekt.

Вів їх у безпеці, так що вони не боялися, а ворогів їхніх вкрило море.

54 En Hij bracht hen tot de landpale Zijner heiligheid, tot dezen berg, dien Zijn rechterhand verkregen heeft.

І привів їх до границь святині Своєї, до тієї гори, яку здобула Його правиця.

55 En Hij verdreef voor hun aangezicht de heidenen, en deed hen vallen in het snoer hunner erfenis, en deed de stammen Israels in hun tenten wonen.

Прогнав перед ними народи, і простягнув мотузку землемірну, щоб спадок їхній переділити, і в наметах їхніх поселив племена Ізраїлеві.

56 Maar zij verzochten en verbitterden God, den Allerhoogste, en onderhielden Zijn getuigenissen niet.

Але вони випробовували Бога Всевишнього, бунтували проти Нього й не дотримувалися Його одкровень.

57 En zij weken terug, en handelden trouwelooslijk, gelijk hun vaders; zij zijn omgekeerd, als een bedriegelijke boog.

І відступали, і зраджували, як і батьки їхні; викручувалися, як [висковзує з рук] кривий лук.

58 En zij verwekten Hem tot toorn door hun hoogten, en verwekten Hem tot ijver door hun gesneden beelden.

Гнівили Його [в капищах] на своїх пагорбах та ідолами своїми будили Його ревнощі.

59 God hoorde het en werd verbolgen, en versmaadde Israel zeer.

Почув Бог, і запалав гнівом, і геть відцурався Ізраїля.

60 Dies verliet Hij den tabernakel te Silo, de tent, die Hij tot een woning gesteld had onder de mensen.

Покинув Оселю Свою в Шило – шатро, в якому Він мешкав серед людей.

61 En Hij gaf Zijn sterkte in de gevangenis, en Zijn heerlijkheid in de hand des wederpartijders.

І віддав Він могутність Свою у полон і красу Свою – у руки ворога.

62 En Hij leverde Zijn volk over ten zwaarde, en werd verbolgen tegen Zijn erfenis.

Віддав Він народ Свій мечу на поталу й гнівом запалав на спадщину Свою.

63 Het vuur verteerde hun jongelingen, en hun jonge dochters werden niet geprezen.

Юнаків їхніх пожер вогонь, а їхнім дівчатам весільних пісень не співали.

64 Hun priesters vielen door het zwaard, en hun weduwen weenden niet.

Священники його попадали від меча, а вдови його не плакали.

65 Toen ontwaakte de Heere, als een slapende, als een held, die juicht van den wijn.

Тоді прокинувся Володар, немов від сну, неначе воїн, що витверезився від вина.

66 En Hij sloeg Zijn wederpartijders aan het achterste; Hij deed hun eeuwige smaadheid aan.

І вразив ворогів його ззаду, вкрив їх вічною ганьбою.

67 Doch Hij verwierp de tent van Jozef, en den stam van Efraim verkoos Hij niet.

Тоді відцурався Він шатра Йосифового й не обрав племені Єфремового.

68 Maar Hij verkoos den stam van Juda, den berg Sion, dien Hij liefhad.

Але вибрав Він плем’я Юди, гору Сіон, яку полюбив.

69 En Hij bouwde Zijn heiligdom als hoogten, als de aarde, die Hij gegrond heeft in eeuwigheid.

Він збудував, немов висоти [небес], святилище Своє, і, як землю, заклав основи його навіки.

70 En Hij verkoos Zijn knecht David, en nam hem van de schaapskooien;

І обрав Свого слугу Давида, узявши його від кошар овечих,

71 Van achter de zogende schapen deed Hij hem komen, om te weiden Jakob, Zijn volk, en Israel, Zijn erfenis.

привів його від овечок дійних, щоб пасти Якова, народ Свій, Ізраїля, Свій спадок.

72 Ook heeft hij hen geweid naar de oprechtheid zijns harten, en heeft hen geleid met een zeer verstandig beleid zijner handen.

І він пас їх у невинності свого серця і вів їх розумно руками своїми.