Psalmen 105
1 Looft den HEERE, roept Zijn Naam aan, maakt Zijn daden bekend onder de volken.
Дякуйте Господу, кличте Ім'я́ Його́, серед наро́дів звіщайте про чи́ни Його!
2 Zingt Hem, psalmzingt Hem, spreekt aandachtelijk van al Zijn wonderen.
Співайте Йому, грайте Йому, говоріть про всі чу́да Його́!
3 Roemt u in den Naam Zijner heiligheid; het hart dergenen, die den HEERE zoeken, verblijde zich.
Хваліться святим Його Йме́нням, хай ті́шиться серце шука́ючих Господа!
4 Vraagt naar den HEERE en Zijn sterkte; zoekt Zijn aangezicht geduriglijk.
Пошу́куйте Господа й силу Його, лице Його за́вжди шукайте!
5 Gedenkt Zijner wonderen, die Hij gedaan heeft, Zijner wondertekenen, en der oordelen Zijns monds.
Пам'ятайте про чу́да Його, які Він учинив, про озна́ки Його та про при́суди уст Його,
6 Gij zaad van Abraham, Zijn knecht, gij kinderen van Jakob, Zijn uitverkorene!
ви, насіння Авраама, раба Його, сини Яковові, вибра́нці Його́!
7 Hij is de HEERE, onze God; Zijn oordelen zijn over de gehele aarde.
Він — Госпо́дь, Бог наш, по ці́лій землі Його при́суди!
8 Hij gedenkt Zijns verbonds tot in der eeuwigheid, des woords, dat Hij ingesteld heeft, tot in duizend geslachten;
Він пам'ятає наві́ки Свого заповіта, те слово, яке наказав був на тисячу родів,
9 Des verbonds, dat Hij met Abraham heeft gemaakt, en Zijns eeds aan Izak;
що склав Він його з Авраа́мом, і прися́гу Свою — для Ісака.
10 Welken Hij ook gesteld heeft aan Jakob tot een inzetting, aan Israel tot een eeuwig verbond,
Він поставив її за Зако́на для Якова, Ізраїлеві — заповітом навіки,
11 Zeggende: Ik zal u geven het land Kanaan, het snoer van ulieder erfdeel.
говорячи: „Я дам тобі Край ханаа́нський, частину спа́дщини для вас“!
12 Als zij weinig mensen in getal waren, ja, weinig en vreemdelingen daarin;
Тоді їх було́ невелике число, нечисле́нні були та прихо́дьки на ній,
13 En wandelden van volk tot volk, van het ene koninkrijk tot het andere volk;
і ходили вони від наро́ду до наро́ду, від царства до іншого лю́ду.
14 Hij liet geen mens toe hen te onderdrukken; ook bestrafte Hij koningen om hunnentwil, zeggende:
Не дозво́лив ніко́му Він кри́вдити їх, і за них Він царям докоря́в:
15 Tast Mijn gezalfden niet aan, en doet Mijn profeten geen kwaad.
„Не дото́ркуйтеся до Моїх помаза́нців, а пророкам Моїм не робі́те лихого!“
16 Hij riep ook een honger in het land; Hij brak allen staf des broods.
І покликав Він голод на землю, всяке хлі́бне стебло́ полама́в.
17 Hij zond een man voor hun aangezicht henen; Jozef werd verkocht tot een slaaf.
Перед їхнім обличчям Він мужа послав, — за раба Йо́сип про́даний був.
18 Men drukte zijn voeten in den stok; zijn persoon kwam in de ijzers.
Кайда́нами му́чили но́ги його, залізо пройшло в його тіло,
19 Tot den tijd toe, dat Zijn woord kwam, heeft hem de rede des HEEREN doorlouterd.
аж до ча́су випо́внення сло́ва Його, — слово Господнє його було ви́явило.
20 De koning zond, en deed hem ontslaan; de heerser der volken liet hem los.
Цар послав — і його розв'яза́в, воло́дар народів — і його був звільни́в.
21 Hij zette hem tot een heer over zijn huis, en tot een heerser over al zijn goed;
Він настанови́в його паном над домом своїм, і воло́дарем над усім маєтком своїм,
22 Om zijn vorsten te binden naar zijn lust, en zijn oudsten te onderwijzen.
щоб в'язни́в він його можновла́дців по волі своїй, а старших його умудря́в.
23 Daarna kwam Israel in Egypte, en Jakob verkeerde als vreemdeling in het land van Cham.
І Ізраїль прибув до Єги́пту, і Яків заме́шкав у Ха́мовім кра́ї.
24 En Hij deed Zijn volk zeer wassen, en maakte het machtiger dan Zijn tegenpartijders.
А наро́д Свій Він сильно розмно́жив, і зробив був рясні́шим його від його ворогів.
25 Hij keerde hun hart om, dat zij Zijn volk haatten, dat zij met Zijn knechten listiglijk handelden.
Він переміни́в їхнє серце, щоб народа Його ненави́діли, щоб брались на хи́трощі проти рабів Його.
26 Hij zond Mozes, Zijn knecht, en Aaron, dien Hij verkoren had.
Він послав був Мойсея, Свого раба, Аарона, що вибрав його,
27 Zij deden onder hen de bevelen Zijner tekenen, en de wonderwerken in het land van Cham.
— вони положили були серед них Його ре́чі знаме́нні, та чу́да у Ха́мовім кра́ї.
28 Hij zond duisternis, en maakte het duister; en zij waren Zijn woord niet wederspannig.
Він темно́ту наслав — і поте́мніло, і вони не проти́вились слову Його.
29 Hij keerde hun wateren in bloed, en Hij doodde hun vissen.
Він перемінив їхню воду на кров, і вмори́в їхню рибу.
30 Hun land bracht vorsen voort in overvloed, tot in de binnenste kameren hunner koningen.
Їхній край зарої́вся був жа́бами, навіть в поко́ях царів їхніх.
31 Hij sprak, en er kwam een vermenging van ongedierte, luizen, in hun ganse landpale.
Він сказав — й прибули́ рої мух, воші в ці́лому о́бширі їхньому.
32 Hij maakte hun regen tot hagel, vlammig vuur in hun land.
Він градом зробив їхній дощ, палю́чий огонь — на їхню землю.
33 En Hij sloeg hun wijnstok en hun vijgeboom, en Hij brak het geboomte hunner landpalen.
І Він повибивав виноград їхній та фіґове дерево їхнє, і дереви́ну на о́бширі їхньому повило́млював.
34 Hij sprak, en er kwamen sprinkhanen en kevers, en dat zonder getal;
Він сказав — і найшла сарана́ та гу́сінь без ліку, —
35 Die al het kruid in hun land opaten, ja, aten de vrucht hunner landouwe op.
усю ярину́ в їхнім кра́ї поже́рла, і плід землі їхньої з'їла.
36 Hij versloeg ook alle eerstgeborenen in hun land, de eerstelingen al hunner krachten.
I Він повбивав усіх пе́рвістків в їхньому краї, поча́ток усякої їхньої сили.
37 En Hij voerde hen uit met zilver en goud; en onder hun stammen was niemand, die struikelde.
І Він ви́провадив їх у срі́блі та в золоті, і серед їхніх племе́н не було́, хто б спіткну́вся.
38 Egypte was blijde, als zij uittrokken, want hun verschrikking was op hen gevallen.
Єгипет радів, коли вийшли вони, бо страх перед ними напа́в був на них.
39 Hij breidde een wolk uit tot een deksel, en vuur om den nacht te verlichten.
Він хмару простяг на заслону, а огонь — на осві́тлення ночі.
40 Zij baden, en Hij deed kwakkelen komen, en Hij verzadigde hen met hemels brood.
Зажадав був Ізраїль — і Він перепели́ці наслав, і хлібом небесним Він їх годува́в.
41 Hij opende een steenrots, en er vloeiden wateren uit, die gingen door de dorre plaatsen als een rivier.
Відчинив був Він скелю — й лину́ла вода, потекли́ були ріки в пустинях,
42 Want Hij dacht aan Zijn heilig woord, aan Abraham, Zijn knecht.
бо Він пам'ятав за святе Своє слово, за Авраама, Свого раба.
43 Alzo voerde Hij Zijn volk uit met vrolijkheid, Zijn uitverkorenen met gejuich.
І Він з радістю вивів наро́д Свій, зо співом — вибра́нців Своїх,
44 En Hij gaf hun de landen der heidenen, zodat zij in erfenis bezaten den arbeid der volken;
І їм землю наро́дів роздав, і посі́ли вони працю лю́дів,
45 Opdat zij Zijn inzettingen onderhielden, en Zijn wetten bewaarden. Hallelujah!
щоб вико́нували Його за́повіді, та зако́ни Його берегли́! Алілу́я!
