Job 5
1 Roep nu, zal er iemand zijn, die u antwoorde? En tot wien van de heiligen zult gij u keren?
Ану клич, — чи є хто, щоб тобі відповів? І до ко́го з святих ти вдаси́ся?
2 Want den dwaze brengt de toornigheid om, en de ijver doodt den slechte.
Бо гнів побиває безглу́здого, а за́здрощі смерть завдаю́ть нерозумному!
3 Ik heb gezien een dwaas wortelende; doch terstond vervloekte ik zijn woning.
Я бачив безумного, я́к він розсівся, — та зараз оселя його спорохня́віла.
4 Verre waren zijn zonen van heil; en zij werden verbrijzeld in de poort, en er was geen verlosser.
Від спасі́ння далекі сини його, вони без рятунку поча́влені бу́дуть у брамі!
5 Wiens oogst de hongerige verteerde, dien hij ook tot uit de doornen gehaald had; de struikrover slokte hun vermogen in.
Його жни́во голодний поїсть, і з-між те́рну його забере́, — і спра́гнені ось поковта́ють маєток його!
6 Want uit het stof komt het verdriet niet voort, en de moeite spruit niet uit de aarde;
Бо нещастя вихо́дить не з по́роху, а горе росте не з землі, —
7 Maar de mens wordt tot moeite geboren; gelijk de spranken der vurige kolen zich verheffen tot vliegen.
бо люди́на народжується на стражда́ння, як іскри, щоб уго́ру летіти.
8 Doch ik zou naar God zoeken, en tot God mijn aanspraak richten;
А я б удава́вся до Бога, і на Бога б поклав свою справу, —
9 Die grote dingen doet, die men niet doorzoeken kan; wonderen, die men niet tellen kan;
Він чинить велике та недосліди́ме, предивне, якому немає числа,
10 Die den regen geeft op de aarde, en water zendt op de straten;
бо Він дає дощ на пове́рхню землі, і на поля́ посилає Він воду,
11 Om de vernederden te stellen in het hoge; dat de rouwdragenden door heil verheven worden.
щоб поста́вить низьки́х на високе, і зміцни́ти спасі́ння засмучених.
12 Hij maakt te niet de gedachten der arglistigen; dat hun handen niet een ding uitrichten.
Він розві́ює за́думи хитрих, і не виконують плану їх ру́ки,
13 Hij vangt de wijzen in hun arglistigheid; dat de raad der verdraaiden gestort wordt.
Він мудрих лука́вством їх ло́вить, і рада круті́йська марно́ю стає, —
14 Des daags ontmoeten zij de duisternis, en gelijk des nachts tasten zij in den middag.
вдень знахо́дять вони темноту́, а в по́лудень ма́цають, мов уночі!
15 Maar Hij verlost den behoeftige van het zwaard, van hun mond, en van de hand des sterken.
І Він від меча урято́вує бідного, а з міцно́ї руки — бідаря́,
16 Zo is voor den arme verwachting; en de boosheid stopt haar mond toe.
і стає́ться надія нужде́нному, і замкнула уста́ свої кривда!
17 Zie, gelukzalig is de mens, denwelken God straft; daarom verwerp de kastijding des Almachtigen niet.
Тож блаженна люди́на, яку Бог карта́є, і ти не цурайсь Всемогу́тнього кари:
18 Want Hij doet smart aan, en Hij verbindt; Hij doorwondt, en Zijn handen helen.
Бо Він рану завда́сть — і перев'я́же, Він ламає — й виго́юють руки Його!
19 In zes benauwdheden zal Hij u verlossen, en in de zevende zal u het kwaad niet aanroeren.
В шістьох лихах спаса́є тебе, а в сімох не діткне́ тебе зло:
20 In den honger zal Hij u verlossen van den dood, en in den oorlog van het geweld des zwaards.
Викупля́є тебе Він від смерти за голоду, а в бою́ — з рук меча.
21 Tegen den gesel der tong zult gij verborgen wezen, en gij zult niet vrezen voor de verwoesting, als zij komt.
Як бич язика́ запанує, сховаєшся ти, і не будеш боятись руїни, як при́йде вона.
22 Tegen de verwoesting en tegen den honger zult gij lachen, en voor het gedierte der aarde zult gij niet vrezen.
З насилля та з голоду бу́деш сміятись, а земно́ї звіри́ни не бійся.
23 Want met de stenen des velds zal uw verbond zijn, en het gedierte des velds zal met u bevredigd zijn.
Бо з камі́нням на полі є в тебе умова, і звір польови́й прими́рився з тобою.
24 En gij zult bevinden, dat uw tent in vrede is; en gij zult uw woning verzorgen, en zult niet feilen.
І дові́даєшся, що наме́т твій спокійний, і перегля́неш домі́вку свою́, — і не зна́йдеш у ній недоста́тку.
25 Ook zult gij bevinden, dat uw zaad menigvuldig wezen zal, en uw spruiten als het kruid der aarde.
І довідаєшся, що числе́нне насіння твоє, а наща́дки твої — як трава на землі!
26 Gij zult in ouderdom ten grave komen, gelijk de korenhoop te zijner tijd opgevoerd wordt.
І в дозрілому ві́ці до гробу ти зі́йдеш, як збіжжя доспі́ле ввіхо́дить до клуні за ча́су свого!
27 Zie dit, wij hebben het doorzocht, het is alzo; hoor het, en bemerk gij het voor u.
Отож, досліди́ли ми це — й воно так, послухай цього́, — й зрозумій собі все!“
