Job 32
1 Toen hielden de drie mannen op van Job te antwoorden, dewijl hij in zijn ogen rechtvaardig was.
І переста́ли ті троє мужів відповідати Йову, бо він був справедливий в оча́х своїх.
2 Zo ontstak de toorn van Elihu, den zoon van Baracheel, den Buziet, van het geslacht van Ram; tegen Job werd zijn toorn ontstoken, omdat hij zijn ziel meer rechtvaardigde dan God.
І запалився гнів Елігу, сина Барах'їлового, бузянина, з роду Рамового, — на Йова запали́вся гнів його за те, що той уважав душу свою справедливішою за Бога.
3 Zijn toorn ontstak ook tegen zijn drie vrienden, omdat zij, geen antwoord vindende, nochtans Job verdoemden.
Також на трьох при́ятелів його запалився його гнів за те, що не знайшли вони відповіді, а зробили тільки Йова винним.
4 Doch Elihu had gewacht op Job in het spreken, omdat zij ouder van dagen waren dan hij.
А Елігу вичікував Йова та їх із словами, бо вони були ста́рші віком за нього.
5 Als dan Elihu zag, dat er geen antwoord was in den mond van die drie mannen, ontstak zijn toorn.
І побачив Елігу, що нема належної відповіді в устах тих трьох людей, — і запалився його гнів!
6 Hierom antwoordde Elihu, de zoon van Baracheel, den Buziet, en zeide: Ik ben minder van dagen, maar gijlieden zijt stokouden; daarom heb ik geschroomd en gevreesd, ulieden mijn gevoelen te vertonen.
І відповів бузянин Елі́гу, син Барах'їлів, та й сказав: „Молодий я літа́ми, ви ж ста́рші, тому́ то я стри́мувався та боявся знання́ своє ви́словити вам
7 Ik zeide: Laat de dagen spreken, en de veelheid der jaren wijsheid te kennen geven.
Я поду́мав: Хай вік промовля́є, і хай розуму вчить многолі́ття!
8 Zekerlijk de geest, die in den mens is, en de inblazing des Almachtigen, maakt henlieden verstandig.
Справді, дух — він у люди́ні, та Всемогутнього по́дих їх мудрими чинить.
9 De groten zijn niet wijs, en de ouden verstaan het recht niet.
Многолі́тні не за́вжди розумні, і не все розуміються в праві старі́.
10 Daarom zeg ik: Hoor naar mij; ik zal mijn gevoelen ook vertonen.
Тому́ я кажу: Послухай мене, — хай знання́ своє ви́словлю й я!
11 Ziet, ik heb gewacht op ulieder woorden; ik heb het oor gewend tot ulieder aanmerkingen, totdat gij redenen uitgezocht hadt.
Тож слів ваших вичі́кував я, наставляв свої уші до вашої мудрости, поки справу ви дослідите́.
12 Als ik nu acht op u gegeven heb, ziet, er is niemand, die Job overreedde, die uit ulieden zijn redenen beantwoordde;
І я приглядався до вас, й ось немає між вами, хто б Йо́ву довів, хто б відповідь дав на слова́ його!
13 Opdat gij niet zegt: Wij hebben de wijsheid gevonden; God heeft hem nedergestoten, geen mens.
Щоб ви не сказали: „Ми мудрість знайшли: не люди́на, а Бог перемо́же його́!“
14 Nu heeft hij tegen mij geen woorden gericht, en met ulieder woorden zal ik hem niet beantwoorden.
Не на мене слова́ він скеро́вував, і я не відповім йому мовою вашою.
15 Zij zijn ontzet, zij antwoorden niet meer; zij hebben de woorden van zich verzet.
Полякались вони, вже не відповіда́ють, не мають вже слів,
16 Ik heb dan gewacht, maar zij spreken niet; want zij staan stil; zij antwoorden niet meer.
Я чекав, що не бу́дуть вони говорити, що спини́лись, не відповідають уже.
17 Ik zal mijn deel ook antwoorden, ik zal mijn gevoelen ook vertonen.
Відповім також я свою ча́стку, і ви́словлю й я свою ду́мку.
18 Want ik ben der woorden vol; de geest mijns buiks benauwt mij.
Бо я повний слова́ми, — дух мойо́го нутра́ докуча́є мені.
19 Ziet, mijn buik is als de wijn, die niet geopend is; gelijk nieuwe lederen zakken zou hij bersten.
Ось утро́ба моя, мов вино невідкри́те, — вона трі́скається, як нові бурдюки́!
20 Ik zal spreken, opdat ik voor mij lucht krijge; ik zal mijn lippen openen, en zal antwoorden.
Нехай я скажу́ — й буде легше мені, нехай у́ста відкрию свої — й відповім!
21 Och, dat ik niemands aangezicht aanneme, en tot den mens geen bijnamen gebruike!
На осо́бу не бу́ду уваги звертати, не буду підле́щуватись до люди́ни,
22 Want ik weet geen bijnamen te gebruiken; in kort zou mijn Maker mij wegnemen.
бо не вмію підле́щуватись! Коли ж ні, — нехай зараз ві́зьме мене мій Творе́ць!
