Psalmen 22
1 Voor muziekbegeleiding; wijze: De hinde van de dageraad. Een psalm van David. Mijn God, mijn God, zie op mij neer; Waarom hebt Gij mij verlaten? Waarom houdt Gij U ver van mijn hulp, Ver van mijn jammerklachten, mijn God?
Керівнику хору. На мотив «Лань на світанку». Псалом Давидів. Боже мій, Боже мій, чому Ти покинув мене? [Чому] Ти стоїш осторонь, коли я волаю про порятунок?
2 Ik roep overdag, Gij antwoordt niet; Des nachts, maar ik vind geen rust.
Боже мій, я кличу вдень – Ти не відповідаєш, вночі – і немає мені спокою.
3 Toch troont Gij in het heiligdom, Gij, Israëls hoop!
Але ж Ти – Святий; Ти, [оточений] хваліннями Ізраїлю, сидиш [на престолі].
4 Op U hebben onze vaderen vertrouwd, Op U zich verlaten, Gij hebt ze verlost;
На Тебе покладалися батьки наші, надію покладали, і Ти рятував їх.
5 Tot U geroepen, ze werden gered, Op U gerekend, ze zijn niet beschaamd.
До Тебе волали й були визволені, на Тебе надію покладали й не зганьбилися.
6 Doch ik ben maar een worm en geen mens, Door de wereld bespot, veracht door het volk;
Я ж – черв’як, а не людина, ганьба серед людей, засоромлений серед народу.
7 Al die mij zien, lachen mij uit, Grijnzen, en schudden meewarig het hoofd:
Усі, хто бачить мене, глузують з мене: кепкують вустами, похитують головою.
8 "Hij heeft op Jahweh vertrouwd. Laat Die hem nu helpen, En hem verlossen, wanneer Hij hem liefheeft!"
«Він покладався на Господа, [тож] нехай визволить його, нехай врятує його, якщо Він його уподобав».
9 Ja, Gij zijt het, die mij uit de schoot hebt genomen, Die mij veilig deedt rusten aan de borst mijner moeder;
Ти ж, Господи, вивів мене з утроби, навчив мене довіряти [Тобі] ще біля грудей моєї матері.
10 Bij mijn geboorte werd ik op uw knieën gelegd, Gij zijt mijn God van de moederschoot af.
На Тебе я покинутий від самого народження, від лона матері моєї Ти – мій Бог.
11 Blijf dus niet verre van mij, Want de nood is nabij, en er is niemand die helpt!
Не віддаляйся від мене, адже скорбота близько, а помічника немає.
12 Bonkige stieren staan om mij heen, Buffels van Basjan omsingelen mij;
Оточили мене численні бугаї, міцні бугаї з Башану обступили мене.
13 Ze sperren hun muil naar mij open Als verscheurende, brullende leeuwen.
Пащі свої роззявили на мене, немов лев, що терзає здобич і реве.
14 Als water ben ik uitgegoten, Al mijn beenderen zijn ontwricht; Mijn hart is als was, Smelt weg in mijn borst.
Я розлився, як вода, і всі кістки мої роз’єдналися, серце моє перетворилося на віск, розтануло серед моїх нутрощів.
15 Mijn keel is droog als een scherf, Mijn tong kleeft aan mijn gehemelte vast; En in het stof van de dood Strekt Gij mij neer.
Моя [життєва] сила висохла, немов череп’я, і язик мій прилип до піднебіння. Ти поклав мене до смертного пороху.
16 Dan komen honden om mij heen, Een bende boosdoeners houdt mij omlegerd; Ze doorboren mijn handen en voeten,
Пси обступили мене, збіговисько злодіїв оточило мене, прокололи руки мої та ноги мої.
17 Al mijn beenderen kan ik tellen. Ze werpen begerige blikken, En gluren mij aan;
Усі кістки свої я можу перелічити, а вони вирячилися й глузливо дивляться на мене.
18 Verdelen mijn kleren onder elkander, En loten om mijn gewaad.
Вони ділять між собою мої шати й за одяг мій кидають жереб.
19 O Jahweh, blijf toch niet in de verte; Mijn Sterkte, snel mij te hulp!
А Ти, Господи, не віддаляйся! Сило моя, поспіши мені на допомогу.
20 Bescherm mijn leven tegen het zwaard, Het enige, dat mij nog rest, tegen de honden;
Визволи мою душу від меча, мою єдину – від псів.
21 Red mij uit de muil van den leeuw, Mij arme, van de hoornen der buffels.
Врятуй мене від пащі лева, і від рогів диких биків – смиренну [душу] мою.
22 Dan zal ik uw Naam aan mijn broeders verkonden, In de kring der gemeente U prijzen:
Я звіщатиму ім’я Твоє братам моїм, посеред зібрання хвалитиму Тебе.
23 "Looft Jahweh, gij die Hem vreest, Heel Jakobs geslacht; Brengt Hem ere en siddert voor Hem, Alle kinderen van Israël!"
Ті, хто Господа боїться, хваліть Його! Усі нащадки Якова славте Його! Тремтіть перед Ним, усі нащадки Ізраїля!
24 "Want nimmer heeft Hij versmaad of veracht De ellende van den verdrukte; Zijn aanschijn voor hem niet verborgen, Maar hem verhoord, als hij Hem riep!"
Бо не знехтував Він і не відцурався приниження убогого, і не відвернув обличчя Свого від нього, але почув, коли той волав до Нього.
25 Dit zal mijn danklied voor U zijn In de grote gemeente! Dan zal ik ook mijn belofte vervullen Aan hen, die Hem vrezen:
Тобі моя хвала у зібранні великому. Я виконаю обітниці мої перед тими, хто Його боїться.
26 De armen zullen eten, En worden verzadigd; Die Jahweh zoeken, zullen Hem loven. En hun hart zal eeuwig worden verkwikt.
Бідняки їстимуть і наситяться, хвалитимуть Господа ті, хто Його шукає. Нехай живуть повіки серця ваші!
27 Alle grenzen der aarde zullen het gedenken, En zich tot Jahweh bekeren, Alle stammen der heidenen Hem aanbidden!
Згадають Господа й навернуться до Нього всі краї землі, і поклоняться перед Тобою усі сім’ї народів.
28 Want Jahweh komt het koningschap toe, Hij is de Heerser der volken;
Бо Господеві належить царство, Він править народами.
29 Hem alleen moeten huldigen alle machten der aarde! Dan buigen zich ook voor Hem neer, die in het stof zijn gezonken, En geen leven meer hebben.
Усі багатії землі будуть їсти й поклоняться Йому; схиляться на коліна всі, що сходять до [смертного] пороху й не можуть душу свою зберегти живою.
30 Dan zal ook mijn zaad Hem dienen, En van den Heer gaan vertellen aan het volgend geslacht,
Нащадки служитимуть Йому, розповідатимуть наступному поколінню про Володаря.
31 Zijn goedheid verhalen aan het volk, dat nog geboren moet worden: Dat het Jahweh was, die het volbracht!
Прийдуть і звіщатимуть Його правду народові, що має народитися, про те, що зробив Він.
