Psalmen 17
1 Gebed van David. Jahweh, hoor naar de stem van het recht, Luister naar mijn smeken; Verhoor mijn gebed, Van eerlijke lippen gevloeid.
Молитва Давидова. Почуй, о Господи, [благання про] правду; прислухайся до мого волання, зваж на мою молитву, що з вуст нелукавих [лине].
2 Van uw aanschijn gaat mijn oordeel uit, Uw ogen zien scherp;
Від Тебе Самого нехай прийде мені суд справедливий, нехай очі Твої побачать правду.
3 Gij peilt mijn hart, doorzoekt het des nachts, Beproeft mij: maar iets verkeerds vindt Gij niet.
Ти випробував моє серце, дослідив [мене] вночі, переплавив мене, але не знайшов [того], щоб слова мої розходилися з думками.
4 Ik overtrad uw gebod niet, zoals de mensen dat doen, Maar volbracht het bevel uwer lippen;
Щодо справ людських, то згідно зі словом, що [вийшло] з вуст Твоїх, я зберіг себе від того, щоб [стати] на шлях гнобителя.
5 Op het pad uwer wetten heb ik mijn schreden gezet, Mijn voet heeft nooit op uw wegen gewankeld.
Стопи мої крокували [тільки] Твоїми стежками, ноги мої не оступалися.
6 Nu roep ik tot U; want Gij zult mij verhoren, o God; Luister naar mij, en hoor naar mijn smeken!
Я кличу до Тебе, бо Ти відповіси мені, Боже; нахили вухо Твоє до мене, почуй мову мою.
7 Doe wonderen van goedheid, o Redder van die op U hopen, En die op uw rechterhand steunen.
З’яви дивну милість Твою, о Визволителю, Що рятуєш правицею Своєю тих, хто надію покладає на Тебе в протистоянні з ворогами.
8 Behoed mij als de appel van uw oog, Verberg mij in de schaduw uwer vleugelen:
Бережи мене мов зіницю ока, у тіні крил Твоїх сховай мене
9 Voor de bozen, die mij bespringen, Voor mijn vijanden, die mij woedend omringen.
від нечестивих, що грабують мене, від смертельних ворогів моїх, що мене оточили.
10 Ze hebben hun hart met vet afgesloten, En blijven zwetsen met hun mond;
Вони заплили жиром, вуста їхні говорять пихато.
11 Ze omsingelen mij, waar ik ook ga, Loerend, om mij ter aarde te werpen.
Підкрадалися до мене [таємно], а тепер оточили мене, їхні очі шукають нагоди, аби кинути [мене] на землю.
12 Ze zijn als een leeuw, die hunkert naar buit, Als een leeuwenwelp, dat in hinderlaag ligt.
Немов той лев, що прагне терзати [здобич], і як лев молодий, що в засідці залягає.
13 Op, Jahweh, hem tegemoet, stort hem neer, En red mijn ziel van den boze!
Піднімися, Господи, стань перед ним, кинь додолу його; мечем Своїм визволи душу мою від нечестивого,
14 Uw zwaard moge ze doden, Jahweh, uw hand ze van de aarde verdelgen! Dit zij hun deel in het leven; En hebt Gij nog meer, vul er hun buik mee; Laat hun zonen er zich aan vergasten, En de rest aan hun kinderen vermaken.
рукою Твоєю від мужів, Господи, – від людей плинного світу, чия доля лише в цьому житті. То нехай же їхнє черево наповниться із Твоєї скарбниці нехай діти їхні наситяться і залишок передадуть малюкам своїм.
15 Maar laat mij door mijn gerechtigheid uw aanschijn aanschouwen, Mij aan uw glorie verzadigen na het ontwaken!
А я в правді побачу обличчя Твоє, прокинувшись, образом Твоїм насичуватися буду.
