Psalmen 129

1 Een bedevaartslied. Van jongs af heeft men wreed mij mishandeld, Mag Israël wel zeggen;

Пісня сходження. Досить пригнічували мене ще з юності, – нехай скаже Ізраїль, –

2 Mij hardvochtig gekweld sinds mijn jeugd, Maar nooit mij gebroken.

досить пригнічували мене ще з юності, та не здолали мене!

3 Ploegers hebben mijn rug beploegd, En lange voren getrokken;

На спині моїй орали орачі, протягнули свої довгі борозни.

4 Maar Jahweh bleef trouw: De riemen der bozen sneed Hij stuk.

Господь праведний: Він розсік пута нечестивців.

5 Beschaamd moeten vluchten Alle haters van Sion.

Нехай осоромляться й назад відсахнуться всі, хто ненавидить Сіон.

6 Ze zullen worden als gras op de daken, Dat vóór het opschiet, verdort;

Нехай стануть вони, як трава на даху, що засихає, перш ніж виросте,

7 Waarmee geen maaier zijn hand kan vullen, Geen hooier zijn arm.

якою жнець не наповнить долоні своєї, і той, хто снопи в’яже, не візьме її оберемком.

8 En niemand zal in het voorbijgaan zeggen: "De zegen van Jahweh over u; Wij zegenen u in Jahweh’s Naam!"

І не скажуть перехожі: «Благословення Господнього вам! Благословляємо вас іменем Господа!»