Psalmen 105
1 Halleluja! Looft Jahweh, verkondigt zijn Naam, Maakt onder de volken zijn daden bekend;
Дякуйте Господу, кличте Ім'я́ Його́, серед наро́дів звіщайте про чи́ни Його!
2 Zingt en juicht Hem ter ere, En verhaalt al zijn wonderen!
Співайте Йому, грайте Йому, говоріть про всі чу́да Його́!
3 Roemt in zijn heilige Naam: Vreugd moet er zijn in de harten der Jahweh-vereerders!
Хваліться святим Його Йме́нням, хай ті́шиться серце шука́ючих Господа!
4 Wendt u tot Jahweh en zijn macht, Houdt niet op, zijn aanschijn te zoeken;
Пошу́куйте Господа й силу Його, лице Його за́вжди шукайте!
5 Denkt aan de wonderen, die Hij deed, Aan zijn tekenen, aan zijn gerichten:
Пам'ятайте про чу́да Його, які Він учинив, про озна́ки Його та про при́суди уст Його,
6 Gij kinderen van Abraham, zijn dienaar; Gij zonen van Jakob, zijn vriend!
ви, насіння Авраама, раба Його, сини Яковові, вибра́нці Його́!
7 Hij, Jahweh, is onze God; Voor heel de aarde gelden zijn wetten!
Він — Госпо́дь, Бог наш, по ці́лій землі Його при́суди!
8 Hij blijft zijn verbond voor eeuwig indachtig, En zijn belofte in duizend geslachten:
Він пам'ятає наві́ки Свого заповіта, те слово, яке наказав був на тисячу родів,
9 Het verbond, met Abraham gesloten, De belofte, aan Isaäk gezworen.
що склав Він його з Авраа́мом, і прися́гу Свою — для Ісака.
10 En Hij heeft die belofte aan Jakob bekrachtigd, Aan Israël het eeuwig verbond:
Він поставив її за Зако́на для Якова, Ізраїлеві — заповітом навіки,
11 Hij zeide: "Aan u zal Ik geven Het land van Kanaän als uw erfdeel."
говорячи: „Я дам тобі Край ханаа́нський, частину спа́дщини для вас“!
12 Toch waren ze daar maar gering in getal, Nog zonder aanzien en vreemd.
Тоді їх було́ невелике число, нечисле́нні були та прихо́дьки на ній,
13 En toen ze nog zwierven van volk tot volk, Van het ene rijk naar het andere,
і ходили вони від наро́ду до наро́ду, від царства до іншого лю́ду.
14 Duldde Hij niet, dat iemand ze kwelde, Maar tuchtigde koningen om hunnentwil:
Не дозво́лив ніко́му Він кри́вдити їх, і за них Він царям докоря́в:
15 "Raakt mijn gezalfden niet aan, En doet mijn profeten geen leed!"
„Не дото́ркуйтеся до Моїх помаза́нців, а пророкам Моїм не робі́те лихого!“
16 En toen Hij honger in het land had ontboden, Alle broodstokken stuk had geslagen,
І покликав Він голод на землю, всяке хлі́бне стебло́ полама́в.
17 Zond Hij een man voor hen uit, Werd Josef verkocht als een slaaf;
Перед їхнім обличчям Він мужа послав, — за раба Йо́сип про́даний був.
18 Men sloeg zijn voeten in boeien, In ijzeren ketens werd hij gekluisterd.
Кайда́нами му́чили но́ги його, залізо пройшло в його тіло,
19 Maar toen eindelijk zijn voorzegging vervuld was, En Jahweh’s uitspraak hem in het gelijk had gesteld,
аж до ча́су випо́внення сло́ва Його, — слово Господнє його було ви́явило.
20 Beval de koning, hem te bevrijden, Liet de heerser der volken hem los;
Цар послав — і його розв'яза́в, воло́дар народів — і його був звільни́в.
21 Hij stelde hem aan tot heer van zijn huis, Tot bestuurder van heel zijn bezit.
Він настанови́в його паном над домом своїм, і воло́дарем над усім маєтком своїм,
22 En terwijl hij diens vorsten door zijn geest onderrichtte, En wijsheid leerde aan zijn oudsten,
щоб в'язни́в він його можновла́дців по волі своїй, а старших його умудря́в.
23 Trok Israël Egypte binnen, Werd Jakob gast in het land van Cham.
І Ізраїль прибув до Єги́пту, і Яків заме́шкав у Ха́мовім кра́ї.
24 Daar liet Hij zijn volk heel vruchtbaar worden, Veel talrijker dan zijn verdrukkers.
А наро́д Свій Він сильно розмно́жив, і зробив був рясні́шим його від його ворогів.
25 Maar toen hun hart verstarde, en zij zijn volk gingen haten, En trouweloos zijn dienaren kwelden,
Він переміни́в їхнє серце, щоб народа Його ненави́діли, щоб брались на хи́трощі проти рабів Його.
26 Zond Hij Moses, zijn dienstknecht, Aäron, dien Hij zelf had gekozen;
Він послав був Мойсея, Свого раба, Аарона, що вибрав його,
27 En zij verrichtten zijn tekenen onder hen, En wonderen in het land van Cham.
— вони положили були серед них Його ре́чі знаме́нні, та чу́да у Ха́мовім кра́ї.
28 Hij zond duisternis af, en maakte het donker; Maar men achtte niet op zijn bevel.
Він темно́ту наслав — і поте́мніло, і вони не проти́вились слову Його.
29 Hij veranderde hun wateren in bloed, En doodde hun vissen.
Він перемінив їхню воду на кров, і вмори́в їхню рибу.
30 Hun land krioelde van kikkers, Tot in de zalen zelfs van hun koning.
Їхній край зарої́вся був жа́бами, навіть в поко́ях царів їхніх.
31 Hij sprak: Daar kwamen de muggen, Muskieten over heel hun gebied.
Він сказав — й прибули́ рої мух, воші в ці́лому о́бширі їхньому.
32 Hij gaf hun hagel voor regen, En het vuur laaide op in hun land.
Він градом зробив їхній дощ, палю́чий огонь — на їхню землю.
33 Hij sloeg hun wijnstok en vijg, En knakte de bomen op hun grond.
І Він повибивав виноград їхній та фіґове дерево їхнє, і дереви́ну на о́бширі їхньому повило́млював.
34 Hij sprak: Daar kwamen de sprinkhanen aan, En ontelbare slokkers;
Він сказав — і найшла сарана́ та гу́сінь без ліку, —
35 Ze verslonden al het gewas op het veld, En schrokten de vruchten weg van hun akker.
усю ярину́ в їхнім кра́ї поже́рла, і плід землі їхньої з'їла.
36 Hij sloeg alle eerstgeborenen in hun land, Al de eersten van hun mannenkracht.
I Він повбивав усіх пе́рвістків в їхньому краї, поча́ток усякої їхньої сили.
37 Toen voerde Hij hen uit met zilver en goud, En geen van hun stammen bleef struikelend achter.
І Він ви́провадив їх у срі́блі та в золоті, і серед їхніх племе́н не було́, хто б спіткну́вся.
38 Egypte was blij, dat ze gingen; Want de schrik voor hen had ze bevangen.
Єгипет радів, коли вийшли вони, бо страх перед ними напа́в був на них.
39 En Hij spreidde een wolk uit tot dek, Een vuur, om de nacht te verlichten.
Він хмару простяг на заслону, а огонь — на осві́тлення ночі.
40 Zij baden: Hij liet de kwakkels komen, En verzadigde hen met brood uit de hemel;
Зажадав був Ізраїль — і Він перепели́ці наслав, і хлібом небесним Він їх годува́в.
41 Hij spleet de rotsen: daar borrelden de wateren, En vloeiden door de woestijn als een stroom:
Відчинив був Він скелю — й лину́ла вода, потекли́ були ріки в пустинях,
42 Want Hij was zijn heilige belofte indachtig, Aan Abraham, zijn dienaar, gedaan!
бо Він пам'ятав за святе Своє слово, за Авраама, Свого раба.
43 Zo leidde Hij zijn volk met gejubel, Zijn uitverkorenen onder gejuich.
І Він з радістю вивів наро́д Свій, зо співом — вибра́нців Своїх,
44 Hij schonk hun de landen der heidenen, En ze erfden het vermogen der volken:
І їм землю наро́дів роздав, і посі́ли вони працю лю́дів,
45 Opdat ze zijn geboden zouden volbrengen, En zijn wetten onderhouden!
щоб вико́нували Його за́повіді, та зако́ни Його берегли́! Алілу́я!
