Psalmen 103
1 Van David. Loof Jahweh, mijn ziel, Heel mijn binnenste zijn heilige Naam;
Давидів.
2 Loof Jahweh, mijn ziel, En vergeet zijn talloze weldaden niet!
Благослови, душе моя, Господа, і не забувай за всі доброді́йства Його́!
3 Hij is het, die al uw zonden vergeeft, En al uw zwakheid geneest;
Всі провини Твої Він прощає, всі неду́ги твої вздоровля́є.
4 Die uw leven behoedt voor het graf, U kroont met genade en ontferming;
Від могили життя твоє Він визволя́є, Він милістю та милосердям тебе корону́є.
5 Die al uw verlangens bevredigt, En als een adelaar uw jeugd verjongt!
Він бажа́ння твоє насича́є добром, — відно́виться, мов той орел, твоя ю́ність!
6 Jahweh oefent gerechtigheid uit, Schaft recht aan alle verdrukten:
Господь чинить правду та суд для всіх переслі́дуваних.
7 Hij toonde Moses zijn wegen, Aan de kinderen van Israël zijn machtige werken!
Він дороги Свої об'явив був Мойсе́єві, діла́ Свої — ді́тям Ізра́їлевим.
8 Maar Jahweh is ook barmhartig en genadig, Lankmoedig en rijk aan ontferming:
Щедрий і милосердний Господь, довготерпели́вий і многомилости́вий.
9 Hij toornt niet voor immer, En wrokt niet voor eeuwig;
Не за́вжди на нас ворогує, і не навіки захо́вує гнів.
10 Hij vergeldt ons niet naar onze zonden, En straft ons niet naar onze schuld.
Не за нашими про́гріхами Він пово́диться з нами, і відплачує нам не за прови́нами нашими.
11 Neen, zo hoog als de hemel Zich boven de aarde verheft, Zo groot is zijn goedheid Voor hen, die Hem vrezen!
Бо як ви́соко небо стоїть над землею, — велика така Його милість до тих, хто боїться Його́,
12 Zo ver het oosten staat van het westen, Werpt Hij onze schuld van Zich af;
як далекий від за́ходу схід, так Він віддали́в від нас наші провини!
13 Zoals een vader zich over zijn kinderen ontfermt, Ontfermt Zich Jahweh over hen, die Hem vrezen:
Як жалує ба́тько дітей, так Господь пожалі́вся над тими, хто боїться Його,
14 Want Hij kent onze aard, En bedenkt, dat wij stof zijn.
бо знає Він ство́рення наше, пам'ятає, що ми — по́рох:
15 Als het gras zijn de dagen der mensen, Ze bloeien als een bloem op het veld:
чоловік — як трава дні його, немов цвіт польови́й — так цвіте він,
16 Waait er een wind overheen, ze is weg, En men weet niet meer, waar ze stond.
та вітер пере́йде над ним — і немає його, і вже місце його не пізна́є його.
17 Maar van eeuwigheid is de goedheid van Jahweh, En tot in eeuwigheid blijft zij bestaan; Zijn barmhartigheid is voor hen, die Hem vrezen, En voor de kinderen van hun zonen:
А милість Господня від віку й до віку на тих, хто боїться Його, і правда Його — над синами синів,
18 Voor hen, die zijn Verbond onderhouden, Zijn geboden gedenken en ze volbrengen.
що Його заповіта доде́ржують, і що пам'ята́ють нака́зи Його, щоб виконувати їх!
19 In de hemel heeft Jahweh zijn troon opgeslagen, En zijn koningschap beheerst het heelal;
Господь міцно поставив на Небі престо́ла Свого́, а Ца́рство Його над усім володі́є.
20 Jahweh’s engelen zingen Hem glorie, De sterke helden, die zijn geboden volbrengen, Die gehoorzamen aan zijn bevelen!
Благослові́ть Господа, Його Анголи́, ве́летні сильні, що вико́нуєте Його слово, щоб слухати голосу слів Його!
21 Looft Jahweh dan, al zijn legerscharen, Zijn dienaars, die zijn wil volbrengt;
Благословіть Господа, усі сили небесні Його́, слу́ги Його, що чините волю Його́!
22 Looft Jahweh, al zijn werken, In iedere plaats van zijn rijk; Loof Jahweh, mijn ziel!
Благословіть Господа, всі діла́ Його, на всіх місця́х царюва́ння Його! Благослови, душе моя, Го́спода!
