Lukas 1
1 Daar reeds velen ondernomen hebben, een verhaal samen te stellen van de gebeurtenissen, die onder ons zijn geschied,
Оскільки багато хто вже намагався скласти розповідь про події, які сталися між нами,
2 en zoals ze ons door de eerste ooggetuigen en bedienaars van het Woord zijn overgeleverd,
у такий спосіб, як їх передали нам люди, що від самого початку були свідками й котрі стали служителями Слова,
3 kwam het ook mij wenselijk voor, beste Teófilus, na alles, van de aanvang af, nauwkeurig te hebben onderzocht, het ordelijk voor u te beschrijven,
то і я вирішив, дослідивши все ретельно від самого початку, написати тобі, поважний Теофіле, усе послідовно,
4 om u de waarachtigheid te doen zien van de leer, waarin ge onderwezen zijt.
щоб ти міг досконало пізнати достовірність слів, яких був навчений.
5 In de dagen van Herodes, koning van Judea, was er een priester Zakarias geheten, uit het priesterlijk geslacht van Abias; zijn vrouw behoorde tot de dochters van Aäron, en heette Elisabet.
За днів Ірода, царя Юдеї, був один священник, на ім’я Захарія, із черги Авія, та його дружина, на ім’я Єлизавета, одна з дочок Аарона.
6 Beiden waren rechtschapen in de ogen van God, en leefden onberispelijk in al de geboden en voorschriften van den Heer.
Вони обоє були праведні перед Богом, бездоганно виконуючи всі заповіді та настанови Господа.
7 Ze hadden geen kinderen; want Elisabet was onvruchtbaar, en beiden waren reeds hoogbejaard.
У них не було дітей, бо Єлизавета була безплідна, і обоє були похилого віку.
8 Eens, dat zijn afdeling de beurt had, om de dienst voor God te verrichten,
Одного разу, коли [Захарія] за порядком своєї черги служив перед Богом,
9 werd hij, zoals dit bij de priesters gebruikelijk was, door het lot aangewezen, om de tempel des Heren binnen te gaan en wierook te offeren.
згідно зі звичаєм священства, випало йому через жереб зайти до Храму Господнього та кадити.
10 En al het volk stond buiten te bidden op het uur van het wierookoffer.
Усе зібрання народу молилося зовні, коли прийшов час кадити.
11 Daar verscheen hem een engel des Heren, die rechts van het wierookaltaar stond.
Тоді ангел Господній з’явився перед ним, стоячи з правого боку жертовника для кадіння.
12 Zakarias ontstelde bij dit gezicht, en beefde van angst.
Коли Захарія побачив його, то жахнувся, і страх охопив його.
13 Maar de engel sprak tot hem: Vrees niet, Zakarias, want uw gebed is verhoord; Elisabet, uw vrouw, zal u een zoon schenken, en ge zult hem Johannes noemen.
Але ангел сказав йому: ―Не бійся, Захаріє, твоя молитва почута! Твоя дружина Єлизавета народить тобі сина, і назвеш його Іван.
14 Ge zult juichen en jubelen, en velen zullen zich over zijn geboorte verheugen.
Ти будеш радісним та щасливим, і багато хто радітиме його народженню.
15 Want hij zal groot zijn voor den Heer; hij zal geen wijn drinken, noch sterke drank; en reeds van de schoot zijner moeder af zal hij worden vervuld van den Heiligen Geest.
Він буде великий перед Господом, вина та міцного напою не питиме; і Дух Святий наповнить його ще з лона його матері.
16 En vele kinderen van Israël zal hij bekeren tot den Heer hun God;
І багатьох синів Ізраїлю він наверне до Господа Бога свого.
17 hij zal voor Hem uitgaan met de geest en de macht van Elias, om de harten der vaders tot de kinderen terug te brengen, en de weerspannigen tot de gezindheid van rechtvaardigen, en den Heer een goedgestemd volk gaan bereiden.
Він ітиме перед Ним у дусі й силі Іллі, наверне серця батьків до дітей та непокірних до мудрості праведних, щоб підготувати народ до приходу Господа.
18 Maar Zakarias zei tot den engel: Waaraan zal ik dat erkennen? Want ik ben oud, en ook mijn vrouw is reeds op jaren.
Захарія відповів ангелу: ―Як я дізнаюся про це? Я вже старий, і дружина моя в похилих літах.
19 De engel antwoordde hem: Ik ben Gábriël; ik sta voor Gods aanschijn, en ben gezonden, om u toe te spreken, en u deze blijde boodschap te brengen.
Ангел у відповідь сказав йому: ―Я Гавриїл, що стою перед Богом, і мене послано сказати тобі цю добру звістку,
20 Zie, ge zult stom zijn en niet kunnen spreken, tot de dag waarop dit geschieden zal; omdat ge mijn woorden niet hebt geloofd, die te hunner tijd in vervulling zullen gaan.
але тепер ти будеш мовчати й не зможеш говорити до дня, коли все це станеться, бо ти не повірив моїм словам, котрі здійсняться свого часу!
21 Intussen stond het volk op Zakarias te wachten, en verwonderde zich er over, dat hij zolang in de tempel bleef.
Народ же чекав на Захарію та дивувався, чому він затримується в Храмі.
22 Maar toen hij buiten kwam, en niet tot hen kon spreken, begrepen ze, dat hij in de tempel een verschijning gezien had; wel maakte hij gebaren, maar hij bleef stom.
Коли ж він вийшов, то вже не міг говорити, і всі зрозуміли, що в Храмі він бачив видіння. [Захарія] звертався до них знаками та залишався німим.
23 Toen zijn diensttijd voorbij was, ging hij naar huis.
Після закінчення днів його служіння, він повернувся додому.
24 Enige tijd later kwam zijn vrouw Elisabet in gezegende omstandigheden; ze verborg zich vijf maanden lang, en sprak:
Невдовзі після цього Єлизавета, його дружина, завагітніла й п’ять місяців ховалася, кажучи:
25 Dit heeft de Heer voor mij gedaan, toen Hij neerzag, om mijn schande bij de mensen weg te nemen.
«Ось що для мене зробив Господь у ці дні, коли зглянувся, щоб зняти ганьбу мою між людьми».
26 In de zesde maand werd de engel Gábriël door God naar een stad van Galilea gezonden, Názaret genaamd,
Шостого місяця Бог надіслав ангела Гавриїла в галілейське місто, яке називалося Назарет,
27 tot een maagd, die verloofd was aan een man, die Josef heette, en uit het huis van David was; de naam van de maagd was Maria.
до діви, що була заручена з чоловіком, на ім’я Йосиф, з дому Давида. Ім’я діви було Марія.
28 De engel trad bij haar binnen, en sprak: Wees gegroet, vol van genade. De Heer is met u; gij zijt de gezegende onder de vrouwen.
Прийшовши до неї, ангел промовив: ―Радій, та, що отримала благодать! Господь із тобою! Благословенна ти між жінками.
29 Ze verschrok van dit woord, en vroeg zich af, wat die groet kon beduiden.
Ці слова здивували її, і вона почала роздумувати, що може означати це привітання.
30 De engel zeide haar: Vrees niet, Maria, want gij hebt genade gevonden bij God.
Ангел відповів їй: ―Не бійся, Маріє, бо ти знайшла благодать у Бога.
31 Zie, gij zult in uw schoot ontvangen, en een Zoon baren; en gij zult Hem Jesus noemen.
Ось завагітнієш та народиш Сина, і назвеш Його Ісус.
32 Hij zal groot zijn, en Zoon van den Allerhoogste worden genoemd. God de Heer zal Hem de troon van zijn vader David geven;
Він буде великий, і Його називатимуть Сином Всевишнього. Господь Бог дасть Йому престол Давида, батька Його.
33 Hij zal koning zijn over het huis van Jakob in eeuwigheid, en aan zijn koningschap zal geen einde komen. (aiōn g165)
Він царюватиме над домом Якова повіки, і Його Царству не буде кінця. (aiōn g165)
34 Maria sprak tot den engel: Hoe kan dit geschieden, daar ik geen man beken?
Марія відповіла ангелу: ―Як же це станеться, якщо я не була з чоловіком?
35 De engel antwoordde haar: De Heilige Geest zal op u neerdalen, en de kracht van den Allerhoogste zal u overschaduwen; daarom ook zal wat uit u wordt geboren, heilig zijn, en de Zoon van God worden genoemd.
У відповідь ангел сказав: ―Дух Святий зійде на тебе, і сила Всевишнього обгорне тебе, тому Святий, Який народиться, назветься Сином Божим.
36 Zie, uw bloedverwant Elisabet heeft ook een zoon ontvangen in haar ouderdom, en zij, die onvruchtbaar heette, is in haar zesde maand;
Ось Єлизавета, твоя родичка, завагітніла у своїй старості й чекає на сина; і оце вже шостий місяць тій, що її звуть безплідною,
37 want niets is onmogelijk bij God.
бо у Бога ніяке слово не буває безсилим.
38 Nu sprak Maria: Zie de dienstmaagd des Heren; mij geschiede naar uw woord. En de engel ging van haar heen.
Марія відповіла: ―Ось я, раба Господня, нехай усе станеться за словом твоїм. І ангел відійшов від неї.
39 In die dagen ging Maria op weg, en spoedde zich het bergland in, naar een stad van Juda.
Тими днями Марія зібралася й пішла, поспішаючи, у гірську околицю, в одне з міст Юдиних.
40 Ze kwam in het huis van Zakarias, en begroette Elisabet.
Вона зайшла в дім Захарії і привітала Єлизавету.
41 Toen Elisabet de groet van Maria vernam, sprong het kind op in haar schoot, en werd Elisabet van den Heiligen Geest vervuld.
Коли Єлизавета почула привітання Марії, то дитя в її лоні заворушилося від радості, а Єлизавета наповнилася Духом Святим.
42 Met luider stem hief ze aan: Gij zijt de gezegende onder de vrouwen, en gezegend is de vrucht van uw schoot!
Вона голосно промовила: ―Благословенна ти між жінками, і благословенна Дитина, Яку ти народиш!
43 Wat valt mij te beurt, dat de moeder van mijn Heer naar mij toekomt?
І звідкіля мені це, що мати Господа мого прийшла до мене?
44 Want zie, zodra de klank van uw groet mij in de oren klonk, sprong het kind van vreugde op in mijn schoot.
Як тільки я почула голос твого привітання, дитина в моєму лоні заворушилася від радості.
45 Zalig zij, die geloofd heeft; want wat haar namens den Heer is gezegd, zal worden vervuld.
Блаженна та, яка повірила, що здійсниться все сказане їй від Господа!
46 Maria sprak: Mijn ziel prijst groot den Heer, Mijn geest jubelt van vreugde
І сказала Марія: «Величає душа моя Господа,
47 In God, mijn Redder;
та радіє дух мій у Бозі, Спасителі моєму,
48 Want Hij ziet op de geringheid neer van zijn dienstmaagd. Zie, van nu af prijzen mij zalig Alle geslachten;
бо зглянувся Він на покору раби Своєї. Ось чому віднині всі покоління називатимуть мене блаженною,
49 Want de Machtige heeft aan mij grote dingen gedaan: Zijn Naam is heilig!
бо велике вчинив мені Всемогутній. Святе ім’я Його!
50 Zijn barmhartigheid reikt van geslacht tot geslacht Over hen, die Hem vrezen;
Милість Свою Він [показує] з роду в рід тим, хто боїться Його.
51 Hij toont de kracht van zijn arm, En slaat de trotsen van harte uiteen.
Він зробив велику справу Своєю рукою, розсіяв гордих у думках сердець їхніх.
52 De machtigen haalt Hij neer van de troon, Maar Hij verheft de geringen;
Скинув сильних з престолу та підняв принижених.
53 Behoeftigen overlaadt Hij met gaven, En rijken zendt Hij ledig heen.
Голодних нагодував благами, а заможних відіслав ні з чим.
54 Hij heeft Zich over Israël, zijn dienaar, ontfermd; Zijn barmhartigheid indachtig:
Допоміг Ізраїлеві, слузі Своєму, згадавши милість,
так, як обіцяв батькам нашим, Авраамові та нащадкам його повіки!» (aiōn g165)
56 Maria bleef ongeveer drie maanden bij haar; toen keerde ze terug naar huis.
Марія залишилася з Єлизаветою три місяці, а потім повернулася до себе додому.
57 Zo kwam voor Elisabet de tijd van haar moederschap, en ze baarde een zoon.
Коли настав час, Єлизавета народила сина.
58 Haar buren en familie hoorden, dat de Heer haar grote barmhartigheid had betoond, en ze deelden in haar vreugde.
І почули сусіди та родичі, що Господь проявив Свою велику милість до неї, та раділи разом із нею.
59 Op de achtste dag kwam men het kind besnijden, en men wilde het Zakarias noemen, naar de naam van zijn vader.
Восьмого дня, коли прийшли обрізати немовля, хотіли назвати його ім’ям батька – Захарія.
60 Maar zijn moeder nam het woord en sprak: Neen, Johannes zal hij heten.
Але мати його відповіла: ―Ні! Він буде називатися Іван.
61 Ze zeiden haar: Er is niemand in uw familie, die deze naam heeft.
А вони сказали їй: ―У твоїй родині немає нікого, названого таким ім’ям.
62 Nu gaven ze zijn vader een teken, hoe hij hem wilde noemen.
Знаками запитали його батька, як він бажає його назвати.
63 Hij vroeg een schrijfbordje, en schreef: Zijn naam is Johannes. Allen waren er over verwonderd.
Він попросив дощечку для запису та написав: «Його ім’я – Іван!» І всі дивувалися.
64 Maar op hetzelfde ogenblik ging zijn mond en tong los; hij sprak, en zegende God.
Тієї ж миті відкрилися його вуста: він почав говорити, благословляючи Бога.
65 Al hun buren werden met ontzag vervuld, en in heel het bergland van Judea werden al deze dingen besproken.
І страх охопив усіх сусідів, і всюди в гірській частині Юдеї говорили про ці події.
66 Allen, die het hoorden, dachten er over na, en zeiden: Wat zal er toch worden van dat kind? Waarachtig, de hand des Heren was met hem!
Кожен, хто чув це, говорив у своєму серці: «Ким же стане це дитя?» Бо рука Господа була з ним.
67 En zijn vader Zakarias, vervuld van den Heiligen Geest, profeteerde en sprak:
Захарія, батько його, наповнився Духом Святим і почав пророкувати:
68 Geloofd zij de Heer, Israëls God! Want Hij heeft zijn volk bezocht en verlost,
«Благословен Господь, Бог Ізраїлю, бо прийшов Він на допомогу та визволив народ Свій.
69 En ons een hoorn van redding verwekt In het huis van David, zijn dienaar.
Він підняв нам ріг спасіння у домі Давида, слуги Свого,
як заповів колись у давнину через вуста Своїх святих пророків, (aiōn g165)
71 Om ons redding te brengen van onze vijanden, En uit de hand van al, die ons haten.
що визволить нас від ворогів наших та від усіх, хто ненавидить нас.
72 Om Zich te ontfermen over onze vaderen, En zijn heilig Verbond te gedenken,
Він проявив милість до батьків наших, пам’ятаючи про Свій святий заповіт,
73 De eed, die Hij zwoer, Aan Abraham, onzen vader.
обітницю, яку Він дав нашому батькові Аврааму, –
74 Om ons te vergunnen, om zonder vrees, Uit de hand onzer vijanden verlost,
визволити нас від руки ворогів, щоб ми служили Йому без страху
75 Hem te dienen, vroom en rechtschapen, Voor zijn aanschijn al onze dagen.
у святості й праведності перед лицем Його в усі дні наші.
76 En Gij nu, kleine knaap, Zult profeet van den Allerhoogste worden genoemd; Want ge zult uitgaan voor den Heer, Om zijn wegen te bereiden.
І ти, дитино, назвешся пророком Всевишнього, бо йтимеш перед Господом, готуючи шляхи Йому,
77 Om zijn volk het heil te doen kennen In de vergiffenis zijner zonden,
щоб дати пізнання спасіння народові Його, через прощення гріхів їхніх.
78 Door de tedere ontferming van onzen God, Die ons de Dageraad uit den hoge zal brengen.
Через велику милість Бога нашого, з якою прийде нам на допомогу, як Вранішня Зоря з висоти,
79 Om te verlichten, die in duisternis zijn, En in de schaduw van de dood zijn gezeten; Om onze schreden te richten Naar de weg van de vrede.
щоб засіяти над тими, що живуть у темряві й у тіні смерті, спрямовуючи наші кроки на шлях миру».
80 En de knaap groeide op, en kreeg een krachtige geest. Hij bleef in de woestijn tot de dag, dat hij voor Israël zou optreden.
Дитина ж росла та зміцнювалась духом і перебувала в пустелі до дня, коли з’явилася перед Ізраїлем.
