Job 5
1 Roep maar: er is niemand, die u antwoord geeft; Tot wien van de heiligen wilt ge u wenden?
Ану клич, — чи є хто, щоб тобі відповів? І до ко́го з святих ти вдаси́ся?
2 Het is dus de wrevel, die den dwaas vermoordt, De gramschap doodt dus den zot.
Бо гнів побиває безглу́здого, а за́здрощі смерть завдаю́ть нерозумному!
3 Ik heb den dwaas wel wortel zien schieten, Maar plotseling verrotte zijn akker;
Я бачив безумного, я́к він розсівся, — та зараз оселя його спорохня́віла.
4 Zijn kinderen werden van hulp verstoken, Reddeloos vertrapt in de poort;
Від спасі́ння далекі сини його, вони без рятунку поча́влені бу́дуть у брамі!
5 Wat zij hebben geoogst, eet een hongerige op, En de dorstige rooft en drinkt de melk van hun kudde
Його жни́во голодний поїсть, і з-між те́рну його забере́, — і спра́гнені ось поковта́ють маєток його!
6 Want het kwaad schiet niet op uit het stof, En de rampspoed ontspruit uit de aarde niet:
Бо нещастя вихо́дить не з по́роху, а горе росте не з землі, —
7 Maar het is de mens, die zichzelf de rampspoed verwekt, Zoals de vonken naar boven spatten!
бо люди́на народжується на стражда́ння, як іскри, щоб уго́ру летіти.
8 Ik, ik wend mij tot God, En leg mijn zaak aan de Godheid voor:
А я б удава́вся до Бога, і на Бога б поклав свою справу, —
9 Hij, die grootse en ondoorgrondelijke dingen wrocht En ontelbare wonderen;
Він чинить велике та недосліди́ме, предивне, якому немає числа,
10 Die regen over de aarde zendt, En water over de velden giet;
бо Він дає дощ на пове́рхню землі, і на поля́ посилає Він воду,
11 Die de nederigen op de hoogte verheft, En treurenden het hoogste geluk doet smaken.
щоб поста́вить низьки́х на високе, і зміцни́ти спасі́ння засмучених.
12 Die de plannen der sluwen verijdelt, Zodat hun handen de ontwerpen niet ten uitvoer brengen;
Він розві́ює за́думи хитрих, і не виконують плану їх ру́ки,
13 Die de wijzen vangt in hun eigen list, Zodat de toeleg der slimmen mislukt,
Він мудрих лука́вством їх ло́вить, і рада круті́йська марно́ю стає, —
14 En midden op de dag zij op duisternis stuiten, En rondtasten op klaarlichte dag, zoals in de nacht;
вдень знахо́дять вони темноту́, а в по́лудень ма́цають, мов уночі!
15 Maar die de geplaagden redt uit hun hand, Den arme uit de greep van den sterke:
І Він від меча урято́вує бідного, а з міцно́ї руки — бідаря́,
16 Zodat er weer hoop voor den zwakke is, En het onrecht de mond sluit.
і стає́ться надія нужде́нному, і замкнула уста́ свої кривда!
17 Gelukkig, gij mens, dien God kastijdt: Versmaad dus de straf van den Almachtige niet!
Тож блаженна люди́на, яку Бог карта́є, і ти не цурайсь Всемогу́тнього кари:
18 Want Hij wondt, maar verbindt, Hij kwetst, maar zijn handen genezen.
Бо Він рану завда́сть — і перев'я́же, Він ламає — й виго́юють руки Його!
19 Uit zes noden zal Hij u redden, En in de zevende treft u geen kwaad:
В шістьох лихах спаса́є тебе, а в сімох не діткне́ тебе зло:
20 In hongersnood redt Hij u van de dood, In de oorlog uit de greep van het zwaard;
Викупля́є тебе Він від смерти за голоду, а в бою́ — з рук меча.
21 Gij zijt veilig voor de gesel der tong, Zonder vrees voor het dreigend geweld.
Як бич язика́ запанує, сховаєшся ти, і не будеш боятись руїни, як при́йде вона.
22 Met geweld en gebrek zult ge lachen, Voor wilde beesten niet vrezen:
З насилля та з голоду бу́деш сміятись, а земно́ї звіри́ни не бійся.
23 Want ge hebt een verbond met de stenen op het veld, En het wild gedierte leeft in vriendschap met u
Бо з камі́нням на полі є в тебе умова, і звір польови́й прими́рився з тобою.
24 Dan weet ge, dat uw tent in vrede is, Ge niets vermist, als ge uw woning doorzoekt;
І дові́даєшся, що наме́т твій спокійний, і перегля́неш домі́вку свою́, — і не зна́йдеш у ній недоста́тку.
25 Dan weet ge, dat uw nageslacht talrijk zal zijn, Uw spruiten als het gras op het veld.
І довідаєшся, що числе́нне насіння твоє, а наща́дки твої — як трава на землі!
26 Eerst in uw ouderdom daalt ge ten grave, Zoals de schoof wordt binnengehaald, als het tijd is!
І в дозрілому ві́ці до гробу ти зі́йдеш, як збіжжя доспі́ле ввіхо́дить до клуні за ча́су свого!
27 Zie, dit hebben we nagespeurd, en zó is het; Luister er naar, en neem het ter harte!
Отож, досліди́ли ми це — й воно так, послухай цього́, — й зрозумій собі все!“
