Job 26
1 Job antwoordde, en sprak
А Йов відповів та й сказав:
2 Hoe goed weet ge den zwakke te helpen, De krachteloze arm te stutten?
„Як безси́лому ти допоміг, як раме́но підпер ти немо́жному?
3 Hoe weet ge den onwetende raad te geven, En wat wijze lessen spreidt ge ten toon?
Що ти радив немудрому, й яку раду подав багатьом?
4 Met wiens hulp hebt ge uw woord gesproken Wiens geest is van u uitgegaan?
Кому́ ти слова́ говорив, і чий дух вийшов з тебе?
5 De schimmen beven onder de aarde De wateren sidderen met die erin wonen;
Рефаїми тремтять під водою й всі її ме́шканці.
Голий шео́л перед Ним, і нема покриття́ Аваддо́ну. (Sheol h7585)
7 Hij spant het Noorden over de baaierd, Hangt de aarde boven het niet;
Він над порожнечею пі́вніч простяг, на нічо́му Він землю повісив.
8 Hij knevelt de wateren in zijn zwerk, De wolken bersten niet onder haar last;
Він зав'я́зує воду в Своїх облака́х, і не розбива́ється хмара під ними.
9 Hij bedekt het gelaat der volle maan, En spreidt er zijn nevel over uit.
Він поставив престо́ла Свого, розтягнув над ним хмару Свою.
10 Hij trekt een kring langs de waterspiegel, Waar het licht aan de duisternis grenst;
На поверхні води Він зазна́чив межу́ аж до границі між світлом та те́мрявою.
11 De zuilen van de hemel staan te waggelen, Rillen van angst voor zijn donderende stem.
Стовпи неба тремтять та страша́ться від гніву Його.
12 Hij zwiept de zee door zijn kracht, Ranselt Ráhab door zijn beleid;
Він міццю Своєю вспоко́ює море, і Своїм розумом нищить Рага́ва.
13 Zijn adem blaast de hemel schoon, Zijn hand doorboort de vluchtende Slang!
Своїм Духом Він небо прикра́сив, рука Його в ньому створила втікаючого Скорпіо́на.
14 Is dit nog enkel de zoom van zijn wegen Hoe weinig verstaan wij ervan, En wie begrijpt dan de kracht van zijn donder?
Таж це все — самі кі́нці дороги Його, — бо ми тільки слабке́ шепоті́ння чува́ли про Нього, грім поту́ги ж Його — хто його зрозуміє?“
