Job 22
1 Weer nam Elifaz van Teman het woord, en sprak:
І заговорив теманянин Еліфа́з та й сказав:
2 Handelt de mens soms ten bate van God? Neen, ten eigen bate is men wijs.
„Чи для Бога люди́на кори́сна? Бо мудрий кори́сний самому собі!
3 Heeft de Almachtige er voordeel van, als ge vroom zijt, Of profijt, zo ge onberispelijk leeft?
Хіба Всемогу́тній бажає, щоб ти ніби праведним був? І що за ко́ристь Йому, як дороги свої ти вважаєш невинними сам?
4 Bestraft Hij u soms om uw godsvrucht, Daagt Hij u daarom voor het gerecht?
Чи Він буде карати, тебе боячи́сь, і чи пі́де з тобою на суд?
5 Is het niet om uw grote boosheid, Om uw fouten, zonder eind?
Хіба твоє зло не велике? Таж твоїм беззако́нням немає кінця!
6 Ja, zonder noodzaak neemt ge pand van uw broeders, En trekt de berooiden de kleren uit;
Таж з братів своїх брав ти заста́ву даремно, а з наго́го одежу стягав!
7 Den dorstige geeft ge geen water, Den hongerige onthoudt ge zijn brood.
Не поїв ти водою знемо́женого, і від голодного стримував хліб.
8 Den man met de vuist moet het land toebehoren, En de gunsteling moet het bewonen;
А си́льна люди́на — то їй оцей край, і поче́сний у ньому сидітиме.
9 Maar de weduwen zendt ge zonder iets heen, De armen der wezen slaat ge stuk!
Ти напо́рожньо вдів відсилав, і сирі́тські раме́на гноби́лись, —
10 En daarom zijt ge van strikken omringd, Plotseling verbijsterd van schrik;
тому па́стки тебе оточи́ли, і жахає тебе наглий страх,
11 Is uw licht verduisterd, zodat ge niet ziet, Slaat de stortvloed over u heen!
твоє світло стемні́ло, нічого не бачиш, і велика вода закриває тебе.
12 Woont God niet hoog in de hemel? Zie eens, hoe hoog de sterren staan!
Чи ж Бог не високий, як небо? Та на зо́рі уго́ру поглянь, які стали високі вони!
13 Maar gij besluit er uit: Wat kan God weten, Of richten door de wolken heen?
А ти кажеш: „Що ві́дає Бог? Чи судитиме Він через млу?
14 Het zwerk is een sluier voor Hem, zodat Hij niet ziet, Hij wandelt rond op het hemelgewelf.
Хмари — завіса Йому, й Він не бачить, і ходить по кру́зі небесному“.
15 Wilt ge de weg van vroeger bewandelen Die de boosdoeners hebben betreden:
Чи ти будеш триматись дороги відвічної, що нею ступа́ли безбожні,
16 Die vóór hun tijd zijn weggesleurd, Toen de vloed hun grondvesten wegspoelde?
що невча́сно були вони згу́блені, що річка розлита, підвалина їх,
17 Die tot God durfden zeggen: Weg van ons! Wat kan de Almachtige ons doen?
що до Бога казали вони: „Відступися від нас!“та: „Що́ зробить для нас Всемогутній?“
18 Hij had hun huizen met voorspoed gevuld, En Zich niet met de plannen der bozen bemoeid.
А Він доми їхні напо́внив добром! Але віддалилась від мене порада безбожних!
19 De vromen zien het met vreugde, De onschuldige drijft de spot met hen:
Справедливі це бачать та ті́шаться, і насміхається з нього невинний:
20 "Waarachtig, hun have vernield, Hun overvloed door het vuur verteerd!"
„Справді ви́гублений наш противник, а останок їх ви́жер огонь!“
21 Verzoen u met Hem, dan leeft ge in vrede, Dan wordt uw rijkdom weer groot;
Заприязни́ся із Ним, та й май спо́кій, — цим при́йде на тебе добро́.
22 Neem de onderrichting aan uit zijn mond, En bewaar zijn woord in uw hart.
Зако́на візьми з Його уст, а слова Його в серце своє поклади.
23 Wanneer ge vol ootmoed u tot den Almachtige bekeert, De ongerechtigheid uit uw tent verwijdert:
Якщо ве́рнешся до Всемогутнього, — будеш збудо́ваний, і віддали́ш беззаконня з наметів своїх.
24 Dan zult ge het goud als stof gaan schatten, Het Ofirgoud als kiezel der beken.
І викинь до по́роху золото, і мов камінь з потоку офі́рське те золото, —
25 Want de Almachtige zal het fijnste goud voor u zijn, En stapels van zilver;
і буде тобі Всемогу́тній за золото та за срі́бло блискуче тобі!
26 Dan zult ge u in den Almachtige verlustigen, En uw aanschijn verheffen tot God.
Бо тоді Всемогутнього ти покохаєш і до Бога піді́ймеш обличчя своє, —
27 Dan zult ge Hem roepen: Hij zal u verhoren, En ge zult Hem dankoffers brengen;
будеш благати Його — й Він почує тебе, і ти обітниці свої надолу́жиш.
28 Onderneemt ge iets, het komt tot stand, En het licht zal uw wegen bestralen!
А що́ постано́виш, то ви́повниться те тобі, й на дорогах твоїх буде ся́яти світло.
29 Want Hij vernedert de trots, Maar redt, wie de ogen neerslaat;
Бо знижує Він спину пи́шного, хто ж смиренний, тому помагає.
30 Hij verlost den onschuldige: Door de reinheid uwer handen wordt ook gij dus verlost!
Рятує Він і небезви́нного, і той чистото́ю твоїх рук урято́ваний буде“.
