Salme 78
1 (En Maskil af Asaf.) Lyt, mit folk til min lære, bøj eders øre til ord fra min Mund;
Повчання Асафові. Послухай-но, народе мій, настанову мою, схиліть вуха свої до слів моїх вуст!
2 jeg vil åbne min Mund med Billedtale, fremsætte Gåder fra fordums Tid,
Відкрию в притчі вуста мої, промовлю загадки прадавніх часів,
3 hvad vi har hørt og ved, hvad vore Fædre har sagt os;
які ми чули й пізнали і які розповідали нам предки наші.
4 vi dølger det ikke for deres Børn, men melder en kommende Slægt om HERRENs Ære og Vælde og Underne, som han har gjort.
Не будемо приховувати їх від синів наших, розкажемо наступному поколінню про хвалу Господа й могутність Його, про чудеса, які Він здійснив.
5 Han satte et Vidnesbyrd i Jakob, i Israel gav han en Lov, idet han bød vore Fædre at lade deres Børn det vide,
Він засвідчив одкровення [Своє] Якову й встановив в Ізраїлі Закон [Свій], який заповідав предкам нашим, щоб вони навчили нащадків своїх,
6 at en senere Slægt kunde vide det, og Børn, som fødtes siden, stå frem og fortælle deres Børn derom,
щоб знало наступне покоління, щоб діти, що народитися мають, сповістили свого часу й своїм нащадкам.
7 så de slår deres Lid til Gud og ikke glemmer Guds Gerninger, men overholder hans Bud,
Тоді вони сподівання своє покладуть на Бога, і не забуватимуть діянь Божих, і будуть дотримуватися Його заповідей.
8 ej slægter Fædrene på, en vanartet, stridig Slægt, hvis Hjerte ikke var fast, hvis Ånd var utro mod Gud
Вони не будуть подібні до своїх предків, покоління впертого й бунтівного, роду, чиє серце непевне і чий дух невірний Богові.
9 - Efraims Børn var rustede Bueskytter, men svigted på Stridens Dag -
Сини Єфремові, [хоча] й озброєні стрільці з лука, назад повернулися у день битви.
10 Gudspagten holdt de ikke, de nægtede at følge hans Lov;
Не дотримувалися вони Завіту Божого й відмовилися ходити в Законі Божому.
11 hans Gerninger gik dem ad Glemme, de Undere, han lod dem skue.
Вони забули про Його звершення й чудеса, що Він їм показав.
12 Han gjorde Undere for deres Fædre i Ægypten på Zoans Mark;
Перед предками їхніми здійснив Він чудо в землі Єгипту, в околицях Цоану.
13 han kløvede Havet og førte dem over, lod Vandet stå som en Vold;
Він розділив навпіл море й провів їх через нього, і поставив води грудами.
14 han ledede dem ved Skyen om Dagen, Natten igennem ved Ildens Skær;
Вів їх хмарою вдень, і цілу ніч – світлом вогню.
15 han kløvede Klipper i Ørkenen, lod dem rigeligt drikke som af Strømme,
Він розсікав скелі в пустелі й напував їх, немов із великої безодні.
16 han lod Bække rinde af Klippen og Vand strømme ned som Floder.
Із скелі вивів потоки, і потекли рікою води.
17 Men de blev ved at synde imod ham og vække den Højestes Vrede i Ørkenen;
Але вони продовжували грішити проти Нього, бунтувати проти Всевишнього на висохлій землі.
18 de fristede Gud i Hjertet og krævede Mad til at stille Sulten,
Випробовували Бога в серцях своїх, вимагаючи їжу за своїми примхами.
19 de talte mod Gud og sagde: "Kan Gud dække Bord i en Ørken?
Вони говорили [зухвало] проти Бога, кажучи: «Чи не міг би Бог накрити стіл у пустелі?
20 Se, Klippen slog han, så Vand flød frem, og Bække vælded ud; mon han også kan give Brød og skaffe kød til sit Folk?"
Ось Він вдарив скелю, і потекли води, хлинули потоки. Хіба ж не може Він дати хліба чи приготувати м’яса народові Своєму?»
21 Det hørte HERREN, blev vred, der tændtes en Ild mod Jakob, ja Vrede kom op mod Israel,
Тому, коли почув це Господь, то розгнівався: вогонь загорівся проти Якова, і гнів [Його] спалахнув на Ізраїля,
22 fordi de ikke troede Gud eller stolede på hans Frelse.
бо не повірили вони Богові й не покладали надії на Його спасіння.
23 Da bød han Skyerne oventil, lod Himlens Døre åbne
Тож наказав Він хмарам вгорі, і відчинив ворота небес,
24 og Manna regne på dem til Føde, han gav dem Himmelkorn;
і дощем пролив на них манну, щоб їли, і дав їм зерно небесне.
25 Mennesker spiste Englebrød, han sendte dem Mad at mætte sig med.
Хліб могутніх їла людина, Він послав їм їжі вдосталь.
26 Han rejste Østenvinden på Himlen, førte Søndenvinden frem ved sin Kraft;
Він здійняв східний вітер у небесах і навів Своєю могутністю вітер південний.
27 Kød lod han regne på dem som Støv og vingede Fugle som Havets Sand,
Дощем пролив Він на них м’ясо, немов пил, і, неначе пісок морський, – птахів крилатих,
28 lod dem falde midt i sin Lejr, rundt omkring sine Boliger;
яких розкидав Він серед табору, навколо помешкань їхніх.
29 Og de spiste sig overmætte, hvad de ønskede, lod han dem få.
Вони їли й добре наситилися – Він задовольнив бажання їхнє.
30 Men før deres Attrå var stillet, mens Maden var i deres Mund,
Та ще не встигли вони вгамувати своєї примхи, ще їжа була в них на вустах,
31 rejste Guds Vrede sig mod dem; han vog deres kraftige Mænd, fældede Israels Ynglinge.
як гнів Божий піднявся проти них, і вигубив найбільш пишних із них, і повалив додолу юнаків Ізраїля.
32 Og dog blev de ved at synde og troede ej på hans Undere.
Та попри все це вони далі грішили й не вірили чудесам Його.
33 Da lod han deres Dage svinde i Tomhed og endte brat deres År.
Тому Він загубив дні їхні в марноті й роки їхні – у смутку.
34 Når han vog dem, søgte de ham, vendte om og spurgte om Gud,
Коли Він вбивав їх, тоді вони шукали Його, і наверталися, і прагнули Бога.
35 kom i Hu, at Gud var deres Klippe, Gud den Allerhøjeste deres Genløser.
І згадували, що Бог – їхня скеля і що Бог Всевишній – їхній Визволитель.
36 De hyklede for ham med Munden, løj for ham med deres Tunge;
Тоді промовляли Йому лестощі устами своїми і язиками своїми неправду перед Ним говорили;
37 deres Hjerter holdt ikke fast ved ham, hans Pagt var de ikke tro.
та серцями своїми не були вони з Ним щирі й не берегли вірності Його Завітові.
38 Og dog er han barmhjertig, han tilgiver Misgerning, lægger ej øde, hans Vrede lagde sig Gang på Gang, han lod ikke sin Harme fuldt bryde frem;
Та Він, милостивий, прощав гріх і не знищував їх. Багато разів відвертав гнів Свій і не будив усієї Своєї люті.
39 han kom i Hu, de var Kød, et Pust, der svinder og ej vender tilbage.
Він пам’ятав, що вони – тіло, вітер, що йде й не повертається.
40 Hvor tit stod de ham ikke imod i Ørkenen og voldte ham Sorg i det øde Land!
Скільки разів вони бунтували проти Нього в пустелі, засмучували Його в дикій землі!
41 De fristede alter Gud, de krænkede Israels Hellige;
Знову й знову випробовували Бога й засмучували Святого Ізраїлевого.
42 hans Hånd kom de ikke i Hu, de Dag han friede dem fra Fjenden,
Не пам’ятали ні [діянь] руки Його, ні того дня, коли Він визволив їх від ворога,
43 da han gjorde sine Tegn i Ægypten, sine Undere på Zoans Mark,
коли ознаки Свої показав у Єгипті й чудеса Свої в околицях Цоану.
44 forvandlede deres Floder til Blod, så de ej kunde drikke af Strømmene,
Він перетворив їхні ріки на кров, і з потоків своїх вони пити не могли.
45 sendte Myg imod dem, som åd dem, og Frøer, som lagde dem øde,
Він послав на них рої комах, які пожирали їх, і жаб, що губили їх.
46 gav Æderen, hvad de avlede, Græshoppen al deres Høst,
Він віддав врожай їхній гусені й збіжжя їхнє – сарані.
47 slog deres Vinstokke ned med Hagl, deres Morbærtræer med Frost,
Побив виноградники їхні градом і шовковиці – кригою.
48 prisgav Kvæget for Hagl og deres Hjorde for Lyn.
Він віддав на поталу градові їхню худобу й отари їхні – блискавкам.
49 Han sendte sin Vredesglød mod dem, Harme, Vrede og Trængsel, en Sendefærd af Ulykkesengle;
Він послав на них полум’я Свого гніву, лють, обурення й біду – посольство злих ангелів.
50 frit Løb gav han sin Vrede, skånede dem ikke for Døden, gav deres Liv til Pris for Pest;
Вирівняв стежку для гніву Свого; не утримав їхніх душ від смерті, але віддав життя їхнє на поталу моровиці.
51 alt førstefødt i Ægypten slog han, Mandskraftens Førstegrøde i Kamiternes Telte,
І вразив усіх первістків у Єгипті – перші плоди сили чоловічої в шатрах Хамових.
52 lod sit Folk bryde op som en Hjord, ledede dem som Kvæg i Ørkenen,
Немов овець отару, Він вивів народ Свій, і, неначе стадо, провадив їх у пустелі.
53 ledede dem trygt, uden Frygt, mens Havet lukked sig over deres Fjender;
Вів їх у безпеці, так що вони не боялися, а ворогів їхніх вкрило море.
54 han bragte dem til sit hellige Land, de Bjerge, hans højre vandt,
І привів їх до границь святині Своєї, до тієї гори, яку здобула Його правиця.
55 drev Folkeslag bort foran dem, udskiftede ved Lod deres Land og lod Israels Stammer bo i deres Telte.
Прогнав перед ними народи, і простягнув мотузку землемірну, щоб спадок їхній переділити, і в наметах їхніх поселив племена Ізраїлеві.
56 Dog fristed og trodsede de Gud den Allerhøjeste og overholdt ikke hans Vidnesbyrd;
Але вони випробовували Бога Всевишнього, бунтували проти Нього й не дотримувалися Його одкровень.
57 de faldt fra, var troløse som deres Fædre, svigtede som en slappet Bue,
І відступали, і зраджували, як і батьки їхні; викручувалися, як [висковзує з рук] кривий лук.
58 de krænkede ham med deres Offerhøje, æggede ham med deres Gudebilleder.
Гнівили Його [в капищах] на своїх пагорбах та ідолами своїми будили Його ревнощі.
59 Det hørte Gud og blev vred følte højlig Lede ved Israel;
Почув Бог, і запалав гнівом, і геть відцурався Ізраїля.
60 han opgav sin Bolig i Silo, det Telt, hvor han boede blandt Mennesker;
Покинув Оселю Свою в Шило – шатро, в якому Він мешкав серед людей.
61 han gav sin Stolthed i Fangenskab, sin Herlighed i Fjendehånd,
І віддав Він могутність Свою у полон і красу Свою – у руки ворога.
62 prisgav sit Folk for Sværdet, blev vred på sin Arvelod;
Віддав Він народ Свій мечу на поталу й гнівом запалав на спадщину Свою.
63 Ild fortærede dets unge Mænd, dets Jomfruer fik ej Bryllupssange,
Юнаків їхніх пожер вогонь, а їхнім дівчатам весільних пісень не співали.
64 dets Præster faldt for Sværdet, dets Enker holdt ikke Klagefest.
Священники його попадали від меча, а вдови його не плакали.
65 Da vågnede Herren som en, der har sovet, som en Helt, der er døvet af Vin;
Тоді прокинувся Володар, немов від сну, неначе воїн, що витверезився від вина.
66 han slog sine Fjender på Ryggen, gjorde dem evigt til Skamme.
І вразив ворогів його ззаду, вкрив їх вічною ганьбою.
67 Men han fik Lede ved Josefs Telt, Efraims Stamme udvalgte han ikke;
Тоді відцурався Він шатра Йосифового й не обрав племені Єфремового.
68 han udvalgte Judas Stamme, Zions Bjerg, som han elsker;
Але вибрав Він плем’я Юди, гору Сіон, яку полюбив.
69 han byggede sit Tempel himmelhøjt, grundfæstede det evigt som Jorden.
Він збудував, немов висоти [небес], святилище Своє, і, як землю, заклав основи його навіки.
70 Han udvalgte David, sin Tjener, og tog ham fra Fårenes Folde,
І обрав Свого слугу Давида, узявши його від кошар овечих,
71 hentede ham fra de diende Dyr til at vogte Jakob, hans Folk, Israel, hans Arvelod;
привів його від овечок дійних, щоб пасти Якова, народ Свій, Ізраїля, Свій спадок.
72 han vogtede dem med oprigtigt Hjerte, ledede dem med kyndig Hånd.
І він пас їх у невинності свого серця і вів їх розумно руками своїми.
