Salme 74
1 (En maskil af Asaf.) Hvorfor har du, Gud, stødt os bort for evig, hvi ryger din Vrede mod Hjorden, du røgter?
Псалом навча́льний, Аса́фів.
2 Kom din Menighed i Hu, som du fordum vandt dig, - du udløste den til din Ejendoms Stamme - Zions Bjerg, hvor du har din Bolig.
Спогадай про громаду Свою, яку Ти відда́вна набув, про племе́но спа́дку Свого, що його Ти був ви́купив, про ту го́ру Сіон, що на ній осели́вся, —
3 Løft dine Fjed til de evige Tomter: Fjenden lagde alt i Helligdommen øde.
підійми ж Свої сто́пи до вічних руї́н, бо во́рог усе зруйнував у святині!
4 Dine Fjender brøled i dit Samlingshus, satte deres Tegn som Tegn deri.
Ревіли Твої вороги́ у святині Твоїй, умісти́ли знаки́ за озна́ки свої, —
5 Det så ud, som når man løfter Økser i Skovens Tykning.
виглядало то так, якби хто догори́ підійма́в був соки́ри в гуща́вині де́рева.
6 Og alt det udskårne Træværk der! De hugged det sønder med Økse og Hammer.
А тепер її рі́зьби ура́з розбивають вони молотко́м та соки́рами,
7 På din Helligdom satte de Ild, de skændede og nedrev dit Navns Bolig.
Святиню Твою на огонь віддали́, осе́лю Твого Йме́ння аж доще́нту збезче́стили.
8 De tænkte: "Til Hobe udrydder vi dem!" De brændte alle Guds Samlingshuse i Landet.
Сказали вони в своїм серці: „Зруйнуймо їх ра́зом!“і спали́ли в краю́ всі місця Божих зборів...
9 Vore Tegn, dem ser vi ikke, Profeter findes ej mer; hvor længe, ved ingen af os.
Наших озна́к ми не бачимо, нема вже пророка, і між нами немає такого, хто знає, аж доки це буде ...
10 Hvor længe, o Gud, skal vor Modstander smæde, Fjenden blive ved at håne dit Navn?
Аж доки, о Боже, гноби́тель знуща́тися буде, зневажа́тиме ворог навіки Ім'я́ Твоє?
11 Hvorfor holder du din Hånd tilbage og skjuler din højre i Kappens Fold?
Для чого притри́муєш руку Свою та прави́цю Свою? З сере́дини ло́ня Свого їх пони́щ!
12 Vor Konge fra fordums Tid er dog Gud, som udførte Frelsens Værk i Landet.
А Ти, Боже, відда́вна мій Цар, Ти чиниш спасі́ння посе́ред землі!
13 Du kløvede Havet med Vælde, knuste på Vandet Dragernes Hoved;
Розділив Ти був море Своєю поту́гою, побив го́лови змі́ям на во́дах,
14 du søndrede Hovederne på Livjatan og gav dem som Æde til Ørkenens Dyr;
Ти левіята́нові го́лову був поторо́щив, його Ти віддав був на їжу наро́дові пустині,
15 Kilde og Bæk lod du vælde frem, du udtørred stedseflydende Strømme;
Ти був розділи́в джерело́ та поті́к, Ти ви́сушив рі́ки великі!
16 din er Dagen, og din er Natten, du grundlagde Lys og Sol,
Твій день, а також Твоя ніч, приготовив Ти світло та сонце,
17 du fastsatte alle Grænser på Jord, du frembragte Sommer og Vinter.
всі грани́ці землі Ти поставив, Ти літо та зи́му створи́в!
18 Kom i Hu, o HERRE, at Fjenden har hånet, et Folk af Dårer har spottet dit Navn!
Пам'ятай же про це: во́рог знуща́ється з Господа, а наро́д нерозумний знева́жує Йме́ння Твоє!“
19 Giv ikke Vilddyret din Turteldues Sjæl, glem ikke for evigt dine armes Liv;
Не віддай звірині́ душі Своєї го́рлиці, живої Твоїх бідарі́в не забудь же наза́вжди!
20 se hen til Pagten, thi fyldte er Landets mørke Steder med Voldsfærds Boliger.
Споглянь же на Свій заповіт, бо темно́ти землі повні ме́шкань насилля!
21 Lad ej den fortrykte gå bort med Skam, lad de arme og fattige prise dit Navn!
Нехай не відхо́дить пригно́блений посоро́мленим, бідний та вбогий нехай прославля́ють Іме́ння Твоє!
22 Gud, gør dig rede, før din Sag, kom i Hu, hvor du stadig smædes af bårer,
Встань же, о Боже, суди́ся за справу Свою, пам'ятай про щоде́нну нару́гу Свою від безумного!
23 lad ej dine Avindsmænds Røst uænset! Ustandseligt lyder dine Fjenders Larm!
Не забудь же про ве́реск Своїх ворогів, про га́лас бунтівникі́в проти Тебе, що за́вжди зростає!
