Salme 69
1 (Til Sangmesteren. Til Liljerne. Af David.) Frels mig Gud, thi Vandene når mig til Sjælen,
Керівнику хору. На мотив «Лілея». Псалом Давидів. Врятуй мене, Боже, бо води дійшли аж до шиї!
2 jeg er sunket i bundløst Dynd, hvor der intet Fodfæste er, kommet i Vandenes Dyb, og Strømmen går over mig;
Я загруз у глибокій трясовині й не маю опори; увійшов у глибокі води, вируючий потік накрив мене.
3 træt har jeg skreget mig, Struben brænder, mit Øje er mat af at bie på min Gud;
Я виснажився від крику, моє горло палає. Очі мої вичерпалися [від сліз], виглядаючи мого Бога.
4 flere end mit Hoveds Hår er de, der hader mig uden Grund, mange er de, som vil mig til Livs, uden Skel er mig fjendske; hvad jeg ikke har ranet, skal jeg dog erstatte!
Ненависників моїх стало більше, ніж волосся на моїй голові. Численними стали вороги мої, що хочуть знищити мене безпідставно: те, чого я не забирав у них, усе ж мушу повернути.
5 Gud, du kender min Dårskab, min Skyld er ej skjult for dig.
Боже, ти знаєш мою нерозсудливість, і провина моя не прихована від Тебе.
6 Lad mig ej bringe Skam over dem, som bier på dig, o Herre, Hærskarers HERRE, lad mig ej bringe Skændsel over dem der søger dig, Israels Gud!
Нехай же не будуть через мене засоромлені ті, хто на Тебе, Владико, Господи воїнств, покладає надію. Нехай не будуть принижені через мене ті, хто шукає Тебе, Боже Ізраїля!
7 Thi for din Skyld bærer jeg Spot, mit Åsyn dækkes af Skændsel;
Адже заради Тебе я несу ганьбу, і безчестя вкрило моє обличчя.
8 fremmed er jeg for mine Brødre en Udlænding for min Moders Sønner.
Вигнанцем став я для братів моїх і чужинцем для синів моєї матері;
9 Thi Nidkærhed for dit Hus har fortæret mig, Spotten mod dig er faldet på mig:
бо ревність до Дому Твого з’їдає мене, і образи тих, хто ганьбить Тебе, впали на мене.
10 jeg spæged min Sjæl med Faste, og det blev mig til Spot;
Коли душа моя плакала постячись, то на ганьбу мені це обернулося.
11 i Sæk har jeg klædt mig, jeg blev dem et Mundheld.
Коли вдягав на себе лахміття, я став для них приказкою [глузливою].
12 De, der sidder i Porten, taler om mig, ved Drikkelagene synger de om mig.
Пересуджують мене ті, хто сидить біля воріт, і наспівують про мене ті, що п’ють міцний напій.
13 Men jeg beder, HERRE, til dig i Nådens Tid, o Gud, i din store Miskundhed svare du mig!
А я молюся до Тебе, Господи, у сприятливий час. Боже, за великою милістю Своєю дай мені відповідь, заради вірності [обіцяному] Тобою спасінню.
14 Frels mig med din trofaste Hjælp fra Dyndet, at jeg ikke skal synke; red mig fra dem, der hader mig, fra Vandenes Dyb,
Визволи мене з багнюки – нехай я не загрузну, але врятуюся від ненависників моїх і від водних глибин!
15 lad Strømmen ikke gå over mig; lad Dybet ikke sluge mig eller Brønden lukke sig over mig.
Нехай не накриє мене бурхливий водний потік, і не поглине мене трясовина, і провалля не зімкне наді мною своєї пащі.
16 Svar mig, HERRE, thi god er din Nåde, vend dig til mig efter din store Barmhjertighed;
Дай мені відповідь, Господи, бо добра милість Твоя; повернися до мене з усією щедрістю милосердя Твого.
17 dit Åsyn skjule du ej for din Tjener, thi jeg er i Våde, skynd dig og svar mig;
Не ховай обличчя Свого від раба Твого, бо тісно мені. Поспіши відповісти мені!
18 kom til min Sjæl og løs den, fri mig for mine Fjenders Skyld!
Наблизься до душі моєї, визволи її; відкупи її заради ворогів моїх.
19 Du ved, hvorledes jeg smædes og bærer Skam og Skændsel; du har Rede på alle mine Fjender.
Ти знаєш, наскільки вкритий я ганьбою, соромом і безчестям – перед Тобою всі супротивники мої.
20 Spot har ulægeligt knust mit Hjerte; jeg bied forgæves på Medynk, på Trøstere uden at finde;
Ганьба розбила моє серце, і я розчавлений. Мав надію уникнути [гніту], та не вдається, сподівався на втіху, та не знайшов її.
21 de gav mig Malurt at spise og slukked min Tørst med Eddike.
Але дали мені замість втішної їжі жовч; і під час спраги моєї напоїли мене оцтом.
22 Lad Bordet foran dem blive en Snare, deres Takofre blive en Fælde;
Нехай трапеза їхня стане для них пасткою, а їхній добробут – тенетами.
23 lad Øjnene slukkes, så Synet svigter, lad Lænderne altid vakle!
Нехай потемніють їхні очі, щоб не бачили, а їхні стегна завжди тремтять.
24 Din Vrede udøse du over dem din glødende Harme nå dem;
Вилий на них Свій гнів, і лють обличчя Твого нехай впаде на них.
25 deres Teltlejr blive et Øde, og ingen bo i deres Telte!
Нехай будуть спустошені поселення їхні; у шатрах їхніх нехай не буде мешканця.
26 Thi de forfølger den, du slog, og øger Smerten for dem, du såred.
Адже вони переслідують тих, кого Ти вразив, і про муки поранених Тобою розповідають.
27 Tilregn dem hver eneste Brøde lad dem ikke få Del i din Retfærd;
Додай же [і цей] гріх до їхніх гріхів, і нехай не увійдуть вони до праведності Твоєї.
28 lad dem slettes af Livets Bog, ej optegnes blandt de retfærdige!
Нехай вони викреслені будуть із книги життя і не будуть записані разом із праведниками.
29 Men mig, som er arm og lidende, bjærge din Frelse, o Gud!
Я ж пригнічений і сповнений болю – нехай Твій порятунок, Боже, підніме мене!
30 Jeg vil prise Guds Navn med Sang og ophøje ham med Tak;
Я прославлю ім’я Бога піснею і величатиму Його подякою.
31 det er mer for HERREN end Okser end Tyre med Horn og Klove!
Це буде приємніше Господеві, ніж віл, ніж молодий бичок із рогами й роздвоєними копитами.
32 Når de ydmyge ser det, glæder de sig; I, som søger Gud, eders Hjerte oplives!
Побачать пригнічені й зрадіють – ви, що Бога шукаєте, нехай серця ваші оживуть!
33 Thi HERREN låner de fattige Øre, han agter ej fangne Venner ringe.
Бо прислухається до бідних Господь і в’язнів Своїх не цурається.
34 Himmel og Jord skal prise ham, Havet og alt, hvad der rører sig der;
Нехай прославляють Його небеса і земля, моря і все, що роїться в них,
35 thi Gud vil frelse Zion og opbygge Judas Byer; der skal de bo og tage det i Eje;
бо врятує Бог Сіон і збудує міста Юди. І поселяться там, і вспадкують їх,
36 hans Tjeneres Afkom skal arve det, de, der elsker hans Navn, skal bo deri.
нащадки рабів Його вспадкують їх, і ті, хто любить ім’я Його, мешкатимуть у них.
