Salme 56
1 (Til sangmesteren. Al-jonat-elem-rehokim. Af David. En miktam, da filisterne greb ham i Gat.) Vær mig nådig Gud, thi Mennesker vil mig til livs, jeg trænges stadig af Stridsmænd;
Для дириґента хору. На „Німа голубка вдалечині“. Золотий Давидів псалом, коли филисти́мляни захопи́ли були його в Ґа́ті. Помилуй мене, Боже, бо то́пче мене чоловік, — цілий день він воює та ти́сне мене!
2 mine Fjender vil mig stadig til Livs, thi mange strider bittert imod mig!
Чату́ють мої вороги цілий день, бо багато таких, що воюють завзя́то на мене!
3 Når jeg gribes af Frygt, vil jeg stole på dig,
Того дня, коли страх обгорта́є мене, я надію на Тебе кладу́, —
4 og med Guds Hjælp skal jeg prise hans Ord. Jeg stoler på Gud, jeg frygter ikke, hvad kan Kød vel gøre mig?
я в Бозі хвали́тиму слово Його, на Бога надію кладу, й не боюся, — що тіло учи́нить мені?
5 De oplægger stadig Råd imod mig, alle deres Tanker går ud på ondt.
Цілий день біль прино́сять слова́ мої, усі їхні думки́ проти мене на зло:
6 De flokker sig sammen, ligger på Lur, jeg har dem lige i Hælene, de står mig jo efter Livet.
слідкують, ховаються, пильнують вони мої сто́пи... Як чатують на душу мою,
7 Gengæld du dem det onde, stød Folkene ned i Vrede, o Gud!
так Ти через гріх віджени́ їх, пониж, Боже, людей в Своїм гніві!
8 Selv har du talt mine Suk, i din Lædersæk har du gemt mine Tårer; de står jo i din Bog.
Полічив Ти тиня́ння моє, помісти́ ж мої сльози перед Собою, чи ж вони не запи́сані в книзі Твоїй?
9 Da skal Fjenderne vige, den Dag jeg kalder; så meget ved jeg, at Gud er med mig.
Тоді то мої вороги́ повтікають назад, того дня, як я кли́кати буду. Те я знаю, що Бог при мені,
10 Med Guds Hjælp skal jeg prise hans Ord, med HERRENs Hjælp skal jeg prise hans Ord.
і в Бозі я справу свою докінчу́, докінчу́ я в Господі справу!
11 Jeg stoler på Gud, jeg frygter ikke, hvad kan et Menneske gøre mig?
На Бога надію кладу́ й не боюсь, — що́ люди́на учи́нить мені?
12 Jeg har Løfter til dig at indfri, o Gud, med Takofre vil jeg betale dig.
На мені зостаються, о Боже, прися́ги Тобі, та для Тебе я ви́повню жертви хвали́.
13 Thi fra Døden frier du min Sjæl, ja min Fod fra Fald, at jeg kan vandre for Guds Åsyn i Livets Lys.
Як Ти спас мою душу від смерти, то хіба ж не спасеш моїх ніг від паді́ння, щоб у світлі життя я ходив перед Богом?
