Salme 55
1 (Til sangmesteren. Med strengespil. En maskil af David.) Lyt, o Gud, til min Bøn, skjul dig ej for min tryglen,
Керівнику хору. На струнних інструментах. Повчання Давидове. Прислухайся, Боже, до моєї молитви, не ховайся від мого благання;
2 lå mig Øre og svar mig, jeg vånder mig i Klage,
прислухайся до мене і дай мені відповідь! Я блукаю в тяжких думках своїх і зітхаю
3 jeg stønner ved Fjendernes Råb og de gudløses Skrig; thi Ulykke vælter de over mig, forfølger mig grumt;
від голосу ворога, від утисків нечестивого. Бо вони наводять на мене беззаконня й гнівно ворогують зі мною.
4 Hjertet er angst i mit Bryst, Dødens Rædsler er faldet over mig.
Серце моє тремтить у моєму нутрі, жахи смерті напали на мене.
5 Frygt og Angst falder på mig, Gru er over mig.
Страх і трепет увійшли в мене, і тремтіння охопило мене.
6 Jeg siger: Ak, havde jeg Vinger som Duen, da fløj jeg i Ly,
Сказав я: «Хто б дав мені крила голубині! Я полетів би й віднайшов спокій,
7 ja, langt bort vilde jeg fly og blive i Ørkenen. (Sela)
полинув би вдалечінь, спочив би в пустелі. (Села)
8 Da søgte jeg skyndsomt Tilflugt for rivende Storm og Uvejr.
Поспішив би знайти собі прихисток від рвучкого вітру й бурі».
9 Herre, forvir og split deres Tungemål! Thi Vold og Ufred ser jeg i Byen;
Збентеж їх, Владико, розділи їм язики, бо бачу я насильство й заколот у місті.
10 de går Rundgang Dag og Nat på dens Mure;
Удень та вночі вони обходять його на стінах, беззаконня й утиск всередині нього.
11 Ulykke, Kvide og Vanheld råder derinde, Voldsfærd og Svig viger aldrig bort fra dens Torve.
Погибель серед міста, його гноблення й підступ не покидають вулиць.
12 Det var ikke en Fjende, som hånede mig - det kunde bæres; min uven ydmygede mig ej - ham kunde jeg undgå;
Адже не ворог ганьбить мене, – я перетерпів би це, – не ненависник мій величається наді мною, – я сховався б від нього.
13 men du, en Mand af min Stand, en Ven og fortrolig,
Але ти, кого я вважав одним цілим із собою, приятель мій, щирий друг мій,
14 og det skønt vi delte Samværets Sødme, vandrede endrægtelig i Guds Hus.
з ким разом ми насолоджувалися щирим спілкуванням, у дім Божий ми ходили однодушно.
15 Over dem komme Død, lad dem levende synke i Dødsriget! Thi der er Ondskab i deres Bolig, i deres Indre! (Sheol h7585)
Нехай же смерть спіткає їх, нехай вони зійдуть живими до царства мертвих, бо зло в їхніх помешканнях та в нутрощах їхніх. (Sheol h7585)
16 Jeg, jeg råber til Gud, og HERREN vil frelse mig.
Я ж до Бога кличу, і Господь врятує мене.
17 Jeg klager og stønner ved Kvæld, ved Gry og ved Middag; min Røst vil han høre
Увечері, вранці й опівдні я бідкаюся й бентежуся, і Він чує мій голос.
18 og udfri min Sjæl i Fred, så de ikke kan komme mig nær; thi mange er de imod mig.
Він мирно визволить мою душу від битви проти мене, бо численні ті, хто [повстав] на мене.
19 Gud, som troner fra Fortids Dage, vil høre og ydmyge dem. (Sela) Thi der er ingen Forandring hos dem, og de frygter ikke for Gud.
Бог почує та упокорить їх, Той, Хто справіку сидить [на престолі]. (Села) Бо вони не змінюються й Бога не бояться.
20 På Venner lagde han Hånd og brød sin Pagt.
Підняв [товариш мій] руки свої на близьких друзів, знехтував своїм заповітом.
21 Glattere end Smør er hans Mund, men Hjertet vil Krig, blødere end Olie hans Ord, skønt dragne Sværd.
Вуста його слизькі, немов масло, але війна в його серці; слова його ніжніші за олію, але вони – оголені мечі.
22 Kast din Byrde på HERREN, så sørger han for dig, den retfærdige lader han ikke i Evighed rokkes.
Переклади свій тягар на Господа – і Він підтримає тебе; Він ніколи не дасть праведникові похитнутися.
23 Og du, o Gud, nedstyrt dem i Gravens Dyb! Ej skal blodstænkte, svigefulde Mænd nå Hælvten af deres Dage. Men jeg, jeg stoler på dig!
Але Ти, Боже, скинеш їх до прірви загибелі. Люди кровожерні й підступні не дотягнуть навіть до половини своїх днів. А я на Тебе покладаюся.
