Salme 38
1 (En salme af David. Lehazkir.) HERRE, revs mig ej i din vrede, tugt mig ej i din Harme!
Псалом Давидів. На спомин. Господи, не докоряй мені у гніві Твоєму й не картай мене у люті Твоїй.
2 Thi dine pile sidder i mig, din Hånd har lagt sig på mig.
Бо стріли Твої пронизали мене й рука Твоя мене тяжко вдарила.
3 Intet er karskt på min Krop for din Vredes Skyld, intet uskadt i mine Ledemod for mine Synders Skyld;
Немає [жодного] цілого місця на моєму тілі через пересердя Твоє, немає здоров’я в кістках моїх через гріх мій.
4 thi over mit Hoved skyller min Brøde som en tyngende Byrde, for tung for mig.
Бо беззаконня мої накрили мою голову, немов важкий тягар, тяжіють наді мною.
5 Mine Sår både stinker og rådner, for min Dårskabs Skyld går jeg bøjet;
Смердять, ятріють мої рани через божевілля моє.
6 jeg er såre nedtrykt, sorgfuld vandrer jeg Dagen lang.
Похилений і занадто пригнічений, цілий день ходжу я понуро.
7 Thi Lænderne er fulde af Brand, intet er karskt på min Krop,
Бо стегна мої повні палючого болю, і немає цілого місця на тілі у мене.
8 jeg er lammet og fuldkommen knust, jeg skriger i Hjertets Vånde.
Я заціпенілий і вкрай розбитий духом, волаю через стогони мого серця.
9 HERRE, du kender al min Attrå, mit Suk er ej skjult for dig;
Володарю, усі бажання мої перед Тобою, і зітхання мої від Тебе не приховані.
10 mit Hjerte banker, min Kraft har svigtet, selv mit Øje har mistet sin Glans.
Серце моє тріпотить, сила моя полишила мене, і світла в очах моїх не стало.
11 For min Plages Skyld flyr mig Ven og Frænde, mine Nærmeste holder sig fjert;
Мої друзі й приятелі уникають мене через мої побої, і близькі мої стали поодаль.
12 de, der vil mig til Livs, sætter Snarer, og de, der vil mig ondt, lægger Råd om Fordærv, de tænker Dagen igennem på Svig.
Розставляють пастки ті, хто шукає душі моєї; про загибель мою розмовляють ті, хто бажає мені зла; цілий день міркують про підступи.
13 Men jeg er som en døv, der intet hører, som en stum, der ej åbner sin Mund,
А я, наче глухий, не чую, як німий, не відкриваю вуст.
14 som en Mand, der ikke kan høre, i hvis Mund der ikke er Svar.
Я став ніби той, що не чує і в чиїх вустах немає виправдання.
15 Thi til dig står mit Håb, o HERRE, du vil bønhøre, Herre min Gud,
Та на Тебе, Господи, сподіваюся; Ти відповіси мені, мій Володарю, мій Боже!
16 når jeg siger: "Lad dem ikke glæde sig over mig, hovmode sig over min vaklende Fod!"
Бо казав я [Тобі]: «Нехай же вони не зловтішаються з мене; коли похитнулася нога моя, нехай не величаються наді мною».
17 Thi jeg står allerede for Fald, mine Smerter minder mig stadig;
Бо я стою хитаючись, і скорбота моя завжди переді мною.
18 thi jeg må bekende min Skyld må sørge over min Synd.
Адже я визнаю беззаконня моє, сумую через мій гріх.
19 Mange er de, der med Urette er mine Fjender, talrige de, der hader mig uden Grund,
А вороги мої живі та могутні, численними стали ті, хто ненавидить мене даремно.
20 som lønner mig godt med ondt, som står mig imod, fordi jeg søger det gode.
Вони віддячують мені злом за добро, ворогують проти мене за те, що я прагну добра.
21 HERRE, forlad mig ikke, min Gud, hold dig ikke borte fra mig,
Не покинь мене, Господи, Боже мій, не віддаляйся від мене!
22 il mig til Hjælp, o Herre, min Frelse!
Поспіши мені на допомогу, Володарю мій, Спасителю мій!
