Salme 31

1 (Til sangmesteren. En salme af David.) HERRE, jeg lider på dig, lad mig aldrig i Evighed skuffes. Udfri mig i din Retfærd,

Керівнику хору. Псалом Давидів. На Тебе, я Господи, покладаю надію, [тож] нехай не посоромлюся повіки! Врятуй мене у Своїй праведності!

2 du bøje dit Øre til mig; red mig i Hast og vær mig en Tilflugtsklippe, en Klippeborg til min Frelse;

Схили до мене вухо Твоє, поспіши визволити мене, будь для мене скелею пристановища, домом твердині, щоб врятувати мене.

3 thi du er min Klippe og Borg. For dit Navns Skyld lede og føre du mig,

Бо Ти моя скеля й твердиня моя; заради імені Твого веди мене й керуй мною.

4 fri mig fra Garnet, de satte for mig; thi du er min Tilflugt,

Витягни мене з тенет, які вони для мене таємно розставили, адже ти моє пристановище.

5 i din Hånd befaler jeg min Ånd. Du forløser mig, HERRE, du tro faste Gud,

У руки Твої я ввіряю дух мій; визволи мене, Господи, Боже істини.

6 du hader dem, der bolder på Løgneguder. Men jeg, jeg stoler på HERREN,

Ненавиджу тих, що шанують марних ідолів; я ж надію покладаю на Господа.

7 jeg vil juble og glæde mig over din Miskundhed; thi du har set min Nød, agtet på min Sjælekvide.

Веселитимусь і радітиму Твоєму милосердю, бо Ти побачив моє пригнічення, дізнався про скорботи мого серця

8 Du gav mig ikke i Fjendens Hånd, men skaffede Rum for min Fod.

й не віддав мене в руки ворога мого на поталу, але поставив мої ноги на просторому місці.

9 Vær mig nådig, HERRE, thi jeg er angst, af Kummer hentæres mit Øje, min Sjæl og mit Indre.

Помилуй мене, Господи, бо тісно мені, згасли від смутку мої очі, моя душа й нутро моє.

10 Thi mit Liv svinder hen i Sorg, mine År i Suk, min Kraft er brudt for min Brødes Skyld, mine Ben hentæres.

Бо життя моє згасає в журбі, і роки мої – у зітханнях. Моя сила спіткнулася через гріхи мої, і кістки мої виснажилися.

11 For alle mine Fjenders Skyld er jeg blevet til Spot, mine Naboers Gru, mine Keodinges Rædsel; de, der ser mig på Gaden, flygter for mig.

Через усіх супротивників моїх став я ганьбою для своїх сусідів і страхом для тих, хто [добре] знав мене; хто бачить мене на вулиці – тікає від мене.

12 Som en død er jeg gået dem at Minde, jeg er som et ødelagt Kar.

Забутий я в серцях [їхніх], немов померлий; став я немов розбитий глек.

13 Thi mange hører jeg hviske, trindt om er Rædsel, når de holder Råd imod mig, pønser på at tage mit Liv.

Бо чую я наклепи від багатьох, жах навколо. Змовляються вони разом проти мене, задумують життя моє забрати.

14 Men, HERRE, jeg stoler på dig; jeg siger: Du er min Gud,

Але я на Тебе надію покладаю, Господи! Кажу я: «Ти мій Бог!»

15 mine Tider er i din Hånd. Red mig fra Fjenders Hånd, fra dem, der forfølger mig,

У Твоїй руці час мого [життя]; визволи мене від руки ворогів моїх і від тих, хто мене переслідує.

16 lad dit Ansigt lyse over din Tjener, frels mig i din Miskundhed.

Нехай засяє обличчя Твоє над рабом Твоїм, врятуй мене в милості Твоїй.

17 HERRE, lad mig ej blive til Skamme, jeg råber jo til dig, lad de gudløse blive til Skamme og synke tavse i Døden. (Sheol h7585)

Господи, нехай не буде мені соромно, що я до Тебе кличу. Нехай соромно стане нечестивим, нехай замовкнуть вони в царстві смерті. (Sheol h7585)

18 Lad de falske Læber forstumme, som taler frækt om den retfærdige med Hovmod og Foragt.

Нехай оніміють вуста брехливі, що проти праведника говорять зухвало, пихато й з презирством.

19 Hvor stor er dog din Godhed, som du gemmer til dem, der frygter dig, over mod dem, der lider på dig, for Menneskebørnenes Øjne.

Які ж великі Твої блага, котрі приховав Ти для тих, хто боїться Тебе, які Ти здійснюєш на очах синів людських для тих, хто надію покладає на Тебе!

20 Du skjuler dem i dit Åsyns Skjul for Menneskers Stimmel; du gemmer dem i en Hytte for Tungers Kiv.

Ти вкриваєш їх покровом Свого обличчя від [підступних] змов людських, ховаєш їх у наметі [Своєму] від лайливих язиків.

21 Lovet være HERREN, thi under fuld Miskundhed har han vist mig i en befæstet Stad.

Благословенний Господь, Що з’явив мені дивовижну Свою милість, коли я був в оточеному [ворогами] місті.

22 Og jeg, som sagde i min Angst: "Jeg er bortstødt fra dine Øjne!" Visselig, du hørte min tryglende Røst, da jeg råbte til dig.

Я ж сказав у тривозі моїй: «Я вигнаний геть від очей Твоїх!» Але Ти почув голос благань моїх, коли я волав до Тебе.

23 Elsk HERREN, alle hans fromme; de trofaste skærmer HERREN; men den, der handler i Hovmod, gengælder han mangefold.

Любіть Господа, усі вірні Його! Оберігає Господь відданих [Йому] та відплачує сповна гордим.

24 Fat Mod, eders Hjerte være stærkt, alle I, som bier på HERREN!

Будьте мужніми й зміцніться серцем, усі, хто на Господа сподівається.