Salme 12

1 (Til sangmesteren. Efter den ottende. En salme af David.) HERRE, hjælp, thi de fromme er borte, svundet er Troskab blandt Menneskens Børn;

Керівнику хору. У супроводі восьмиструнного інструмента. Псалом Давидів. Врятуй, Господи, бо не стало справедливого, бо зникли вірні з-посеред синів людських!

2 de taler Løgn, den ene til den anden, med svigefulde Læber og tvedelt Hjerte.

Марне говорять одне одному, вуста слизькі [в них], глибоко в серці промовляють [інше].

3 Hver svigefuld Læbe udrydde HERREN, den Tunge, der taler store Ord,

Нехай розрубає Господь кожні слизькі вуста [й] зухвалий язик тих,

4 dem, som siger: "Vor Tunge gør os stærke, vore Læber er med os, hvo er vor Herre?"

що говорять: «Нашим язиком здолаємо [кого завгодно]; вуста наші з нами – то хто нам пан?»

5 "For armes Nød og fattiges Suk vil jeg nu stå op", siger HERREN, "jeg frelser den, som man blæser ad."

«Через те, що грабують пригноблених, що бідняки стогнуть, нині повстану Я, – говорить Господь, – врятую від тих, хто зводить на них наклеп».

6 HERRENs Ord er rene Ord, det pure, syvfold lutrede Sølv.

Слова Господні – слова чисті, немов срібло, що в горнилі земляному очищене, сім разів переплавлене.

7 HERRE, du vogter os, værner os evigt mod denne Slægt.

Ти, Господи, берегтимеш [нужденних], стерегтимеш нас від роду цього [злого] повіки,

8 De gudløse færdes frit overalt, når Skarn ophøjes blandt Menneskens Børn.

[поки] навколо тиняються нечестиві й людська нікчемність у пошані.