Salme 104
1 Min sjæl, lov Herren! Herren min Gud, du er såre stor! Du er klædt i Højhed og Herlighed,
Благослови, душе моя, Господа! Господи, Боже мій, Ти звеличився, зодягнувся у славу й велич.
2 hyllet i Lys som en Kappe! Himlen spænder du ud som et Telt;
Він огортається світлом, немов шатами; розстилає небеса, як покривало;
3 du hvælver din Højsal i Vandene, gør Skyerne til din Vogn, farer frem på Vindens Vinger;
закладає на водах основи Своїх вишніх світлиць. Він робить хмари Своєю колісницею, крокує на крилах вітру.
4 Vindene gør du til Sendebud, Ildsluer til dine Tjenere!
Він робить Своїми посланцями вітри, Своїми слугами – полум’я вогню.
5 Du fæsted Jorden på dens Grundvolde, aldrig i Evighed rokkes den;
Він заклав землю на її основах, тому не похитнеться вона повік-віків!
6 Verdensdybet hylled den til som en Klædning, Vandene stod over Bjerge.
Ти вкрив її безоднею, мов одягом, на горах стояли води,
7 For din Trusel flyede de, skræmtes bort ved din Tordenrøst,
[та] від грізного крику Твого побігли вони, від голосу грому Твого пустилися навтіки.
8 for op ad Bjerge og ned i Dale til det Sted, du havde beredt dem;
Піднялися були в гори вони та спустилися в долини, до місця, яке Ти влаштував для них.
9 du satte en Grænse, de ej kommer over, så de ikke igen skal tilhylle Jorden.
Ти поклав межу, яку вони не перейдуть, не вкриють вони знову землі.
10 Kilder lod du rinde i Dale, hen mellem Bjerge flød de;
Ти посилаєш води джерела в річища, між горами течуть вони,
11 de læsker al Markens Vildt, Vildæsler slukker deres Tørst;
напувають усіх звірів польових; [там] втамовують свою спрагу дикі віслюки.
12 over dem bygger Himlens Fugle, mellem Grenene lyder deres Kvidder.
При [водах] тих живуть птахи небесні, з-поміж гілля подають голос.
13 Fra din Højsal vander du Bjergene, Jorden mættes fra dine Skyer;
Він напуває гори з вишніх світлиць Своїх. Від плоду діянь Твоїх насичується земля.
14 du lader Græs gro frem til Kvæget og Urter til Menneskets Tjeneste, så du frembringer Brød af Jorden
Ти вирощуєш траву для худоби й збіжжя для потреб людини, щоб вивести їжу із землі,
15 og Vin, der glæder Menneskets Hjerte, og lader Ansigtet glinse af Olie, og Brødet skal styrke Menneskets Hjerte.
і вино, що серце людське веселить, щоб сяяло обличчя від олії і хлібом зміцнилося серце людини.
16 HERRENs Træer bliver mætte, Libanons Cedre, som han har plantet,
Насичуються дерева Господні, кедри ліванські, які Він насадив.
17 hvor Fuglene bygger sig Rede; i Cypresser har Storken sin Bolig.
Там птахи в’ють гнізда, домівка лелеки – на кипарисах.
18 Højfjeldet er for Stenbukken, Klipperne Grævlingens Tilflugt.
Високі гори диким козлам належать, скелі – притулок даманів.
19 Du skabte Månen for Festernes Skyld, Solen kender sin Nedgangs Tid;
Він створив місяць, щоб час визначати; сонце знає, коли йому заходити.
20 du sender Mørke, Natten kommer, da rører sig alle Skovens Dyr;
Ти наводиш темряву, і настає ніч, коли рухаються всі звірі лісові.
21 de unge Løver brøler efter Rov, de kræver deres Føde af Gud.
Молоді леви ричать за здобиччю, просячи собі у Бога їжу.
22 De sniger sig bort, når Sol står op, og lægger sig i deres Huler;
Сходить сонце – вони збираються разом і лягають у своє лігво.
23 Mennesket går til sit Dagværk, ud til sin Gerning, til Kvæld falder på.
Людина виходить на свою працю й на роботу свою аж до вечора.
24 Hvor mange er dine Gerninger, HERRE, du gjorde dem alle med Visdom; Jorden er fuld af, hvad du har skabt!
Які численні діяння Твої, Господи! Усе Ти мудро створив; земля наповнена створіннями Твоїми.
25 Der er Havet, stort og vidt, der vrimler det uden Tal af Dyr, både små og store;
Ось море велике й просторе, там живина кишить без ліку, живі істоти – малі й великі.
26 Skibene farer der, Livjatan, som du danned til Leg deri.
Там ходять кораблі, там цей Левіятан, якого Ти створив, щоб бавився він у морі.
27 De bier alle på dig, at du skal give dem Føde i Tide;
Усі вони очікують від Тебе, що Ти даси їм їжу своєчасно.
28 du giver dem den, og de sanker, du åbner din Hånd, og de mættes med godt.
Ти даєш їм – вони приймають, відкриваєш руку Твою – насичуються благом.
29 Du skjuler dit Åsyn, og de forfærdes; du tager deres Ånd, og de dør og vender tilbage til Støvet;
Сховаєш обличчя Своє – вони бентежаться. Забираєш дух їхній – гинуть і повертаються в порох [земний].
30 du sender din Ånd, og de skabes, Jordens Åsyn fornyer du.
Пошлеш духа Свого – вони створюються, і Ти оновлюєш обличчя землі.
31 HERRENs Herlighed vare evindelig, HERREN glæde sig ved sine Værker!
Нехай буде слава Господня навіки, нехай радіє Господь діянням Своїм!
32 Et Blik fra ham, og Jorden skælver, et Stød fra ham, og Bjergene ryger
Він погляне на землю, і вона затремтить; торкнеться до гір, і вони задимлять.
33 Jeg vil synge for HERREN, så længe jeg lever, lovsynge min Gud, den Tid jeg er til.
Я співатиму Господеві[усе] життя моє; співатиму Богові моєму, поки існую.
34 Min Sang være ham til Behag, jeg har min Glæde i HERREN.
Нехай буде приємним Йому мій роздум: я радітиму в Господі.
35 Måtte Syndere svinde fra Jorden og gudløse ikke mer være til! Min Sjæl, lov HERREN! Halleluja!
Нехай згинуть грішники із землі й нечестивих більше не буде. Благослови, душе моя, Господа! Алілуя!
