Salme 102
1 (Bøn af en elendig, når hans Kraft svigter, og han udøser sin Klage for HERREN.) HERRE, lyt til min bøn, lad mit råb komme til dig,
Молитва вбогого, коли він слабне та перед Господнім лицем виливає мову свою. Господи, ви́слухай молитву мою, і блага́ння моє нехай ді́йде до Тебе!
2 skjul dog ikke dit Åsyn for mig; den Dag jeg stedes i Nød, bøj da dit Øre til mig; når jeg kalder, så skynd dig og svar mig!
Не ховай від мене обличчя Свого́, в день недолі моєї — схили Своє ухо до ме́не, в день блага́ння озвися неба́вом до мене!
3 Thi mine Dage svinder som Røg, mine Ledemod brænder som Ild;
Бо минають, як дим, мої дні, а кості мої — немов ви́сохли в о́гнищі.
4 mit Hjerte er svedet og - visnet som Græs, thi jeg glemmer at spise mit Brød.
Як трава та — поби́те та ви́сохло серце моє, так що я забував їсти хліб свій.
5 Under min Stønnen klæber mine Ben til Huden;
Від зо́йку стогна́ння мого прили́пли до тіла мого мої кості.
6 jeg ligner Ørkenens Pelikan, er blevet som Uglen på øde Steder;
Уподо́бився я пелика́нові пустині, я став, як той пу́гач руїн!
7 om Natten ligger jeg vågen og jamrer så ensom som Fugl på Taget;
Я безсонний, і став, немов пташка само́тня на да́сі.
8 mine Fjender håner mig hele Dagen; de der spotter mig, sværger ved mig.
Увесь день ображають мене вороги́ мої, ті, хто з мене кепку́є, заприсяглись проти мене!
9 Thi Støv er mit daglige Brød, jeg blander min Drik med Tårer
І по́піл я їм, немов хліб, а напо́ї свої із плаче́м перемі́шую, —
10 over din Harme og Vrede, fordi du tog mig og slængte mig bort;
через гнів Твій та лютість Твою, бо підняв був мене Ти та й кинув мене́.
11 mine Dage hælder som Skyggen, som Græsset visner jeg hen.
Мої дні — як похи́лена тінь, а я сохну, немов та трава!
12 Men du troner evindelig, HERRE, du ihukommes fra Slægt til Slægt;
А Ти, Господи, бу́деш повік пробува́ти, а пам'ять Твоя — з роду в рід.
13 du vil rejse dig og forbarme dig over Zion, når Nådens Tid, når Timen er inde;
Ти встанеш та змилуєшся над Сіо́ном, бо час учини́ти йому милосердя, бо прийшов речене́ць,
14 thi dine Tjenere elsker dets Sten og ynkes over dets Grushobe.
бо раби Твої покоха́ли й камі́ння його́, і порох його полюбили!
15 Og HERRENs Navn skal Folkene frygte, din Herlighed alle Jordens Konger;
І будуть боятись наро́ди Господнього Йме́ння, а всі зе́мні царі — слави Твоєї.
16 thi HERREN opbygger Zion, han lader sig se i sin Herlighed;
Бо Господь побудує Сіона, поя́виться в славі Своїй.
17 han vender sig til de hjælpeløses Bøn, lader ej deres Bøn uænset.
До молитви забутих зве́рнеться Він, і моли́тви їхньої не осоро́мить.
18 For Efterslægten skal det optegnes, af Folk, der skal fødes, skal prise HERREN;
Запишеться це поколі́нню майбу́тньому, і наро́д, який ство́рений буде, хвали́тиме Господа,
19 thi han ser ned fra sin hellige Højsal, HERREN skuer ned fra Himmel til Jord
бо споглянув Він із високо́сти святої Своєї, Господь зо́рив на землю з небе́с,
20 for at høre de fangnes Stønnen og give de dødsdømte Frihed,
щоб почути зідха́ння ув'я́зненого, щоб на смерть прироко́ваних ви́зволити,
21 at HERRENs Navn kan forkyndes i Zion, hans - Pris i Jerusalem,
щоб розповіда́ти про Йме́ння Господнє в Сіоні, а в Єрусалимі — про славу Його,
22 når Folkeslag og Riger til Hobe samles for at tjene HERREN.
коли ра́зом зберу́ться наро́ди й держа́ви служи́ти Господе́ві.
23 Han lammed min Kraft på Vejen, forkorted mit Liv.
Мою силу в дорозі Він ви́снажив, дні мої скороти́в.
24 Jeg siger: Min Gud, tag mig ikke bort i Dagenes Hælvt! Dine År er fra Slægt til Slægt.
Я кажу́: „Боже мій, — не бери Ти мене в половині днів моїх! Твої ро́ки — на вічні віки.
25 Du grundfæsted fordum Jorden, Himlene er dine Hænders Værk;
Колись землю Ти був закла́в, а небо — то чин Твоїх рук, —
26 de falder, men du består, alle slides de op som en Klædning;
позникають вони, а Ти бу́деш стояти. І всі вони, як оде́жа, загинуть, Ти їх зміниш, немов те вбрання́, — і мину́ться вони.
27 som Klæder skifter du dem; de skiftes, men du er den samme, og dine År får aldrig Ende!
Ти ж — Той Самий, а роки Твої не закі́нчаться!
28 Dine Tjeneres Børn fæster Bo, deres Sæd skal bestå for dit Åsyn.
Сини Твоїх рабів будуть жити, а їхнє насіння стоя́тиме міцно перед обличчям Твоїм!“
