Ordsprogene 8
1 Mon ikke Visdommen kalder, løfter Indsigten ikke sin røst?
Чи ж мудрість не кличе, і не подає свого голосу розум?
2 Oppe på Høje ved Vejen, ved Korsveje træder den frem;
На верхі́в'ях холмі́в, при дорозі та на перехре́стях стоїть он вона!
3 ved Porte, ved Byens Udgang, ved Dørenes Indgang råber den:
При брамах, при вході до міста, де вхо́диться в двері, там голосно кличе вона:
4 Jeg kalder på eder, I Mænd, løfter min Røst til Menneskens Børn.
„До вас, мужі, я кличу, а мій голос до лю́дських синів:
5 I tankeløse, vind jer dog Klogskab, I Tåber, så få dog Forstand!
Зрозумійте но, не́уки, мудрість, зрозумійте ви розум, безглу́зді!
6 Hør, thi jeg fører ædel Tale, åbner mine Læber med retvise Ord;
Послухайте, я бо шляхе́тне кажу́, і відкриття́ моїх губ — то просто́та.
7 ja, Sandhed taler min Gane, gudløse Læber er mig en Gru.
Бо правду говорять уста́ мої, а лукавство — гидо́та для губ моїх.
8 Rette er alle Ord af min Mund, intet er falskt eller vrangt;
Всі слова́ моїх уст справедливі, нема в них круті́йства й лука́вства.
9 de er alle ligetil for den kloge, retvise for dem der vandt Indsigt
Усі вони про́сті, хто їх розуміє, і щирі для тих, хто знахо́дить знання́.
10 Tag ved Lære, tag ikke mod Sølv, tag mod Kundskab fremfor udsøgt Guld;
Візьміть ви карта́ння моє, а не срі́бло, і знання́, добірні́ше від щирого золота:
11 thi Visdom er bedre end Perler, ingen Skatte opvejer den
ліпша бо мудрість за пе́рли, і не рівняються їй всі клейно́ди!
12 Jeg, Visdom, er Klogskabs Nabo og råder over Kundskab og Kløgt.
Я, мудрість, живу разом з розумом, і знахо́джу пізна́ння розва́жне.
13 HERRENs Frygt er Had til det onde. Jeg hader Hovmod og Stolthed, den onde Vej og den falske Mund.
Страх Господній — лихе все нена́видіти: я нена́виджу пи́ху та гордість, і дорогу лиху та лукаві уста́!
14 Jeg ejer Råd og Visdom, jeg har Forstand, jeg har Styrke.
В мене рада й огля́дність, я розум, і сила у мене.
15 Ved mig kan Konger styre og Styresmænd give retfærdige Love;
Мною царю́ють царі, а законода́вці права́ справедливі встано́влюють.
16 ved mig kan Fyrster råde og Stormænd dømme Jorden.
Мною пра́влять владики й вельмо́жні, всі праведні су́дді.
17 Jeg elsker dem, der elsker mig, og de, der søger mig, finder mig.
Я кохаю всіх тих, хто кохає мене, хто ж шукає мене — мене зна́йде!
18 Hos mig er der Rigdom og Ære, ældgammelt Gods og Retfærd.
Зо мною багатство та слава, трива́лий маєток та правда:
19 Min Frugt er bedre end Guld og Malme, min Afgrøde bedre end kosteligt Sølv.
ліпший плід мій від щирого золота й золота чистого, а прибуток мій ліпший за срі́бло добі́рне!
20 Jeg vandrer på Retfærds Vej. midt hen ad Rettens Stier
Путтю праведною я ходжу́, поміж правних стежо́к,
21 for at tildele dem, der elsker mig, Gods og fylde deres Forrådshuse.
щоб дати багатство в спа́дщину для тих, хто кохає мене, — і я понапо́внюю їхні скарбни́ці!
22 Mig skabte HERREN først blandt sine Værker, i Urtid, førend han skabte andet;
Господь мене мав на поча́тку Своєї дороги, перше чи́нів Своїх, спервові́ку, —
23 jeg blev frembragt i Evigheden, i Begyndelsen, i Jordens tidligste Tider;
відвіку була я встано́влена, від поча́тку, від праві́ку землі.
24 jeg fødtes, før Verdensdybet var til, før Kilderne, Vandenes Væld, var til;
Наро́джена я, як безо́день іще не було́, коли не було ще джере́л, водою обтя́жених.
25 førend Bjergene sænkedes, før Højene fødtes jeg,
Наро́джена я, поки го́ри поставлені ще не були́, давніше за па́гірки,
26 førend han skabte Jord og Marker, det første af Jordsmonnets Støv.
коли ще землі не вчинив Він, ні піль, ні початко́вого по́роху все́світу.
27 Da han grundfæsted Himlen, var jeg hos ham, da han satte Hvælv over Verdensdybet.
Коли приправля́в небеса́ — я була́ там, коли кру́га вставля́в на пове́рхні безо́дні,
28 Da han fæstede Skyerne oventil og gav Verdensdybets Kilder deres faste Sted,
коли хмари умі́цнював Він нагорі́, як джере́ла безо́дні зміцня́в,
29 da han satte Havet en Grænse, at Vandene ej skulde bryde hans Lov, da han lagde Jordens Grundvold,
коли клав Він для моря уста́ва його, щоб його берегі́в вода не перехо́дила, коли ставив осно́ви землі, —
30 da var jeg Fosterbarn hos ham, hans Glæde Dag efter Dag; for hans Åsyn leged jeg altid,
то я ма́йстром у Нього була́, і була я весе́лощами день-у-день, радіючи перед обличчям Його кожноча́сно,
31 leged på hans vide Jord og havde min Glæde af Menneskens Børn.
радіючи на земнім кру́зі Його, а заба́ва моя — із синами людськими!
32 Og nu, I Sønner, hør mig! Vel den, der vogter på mine Veje!
Тепер же, послухайте, діти, мене, і блаже́нні, хто буде дороги мої стерегти́!
33 Hør på Tugt og bliv vise, lad ikke hånt derom!
Навча́ння послухайте й мудрими станьте, і не відступайте від нього!
34 Lykkelig den, der hører på mig, så han daglig våger ved mine Døre og vogter på mine Dørstolper.
Блаже́нна люди́на, яка мене слухає, щоб пильнувати при две́рях моїх день-у-день, щоб одві́рки мої берегти́!
35 Thi den, der ftnder mig; finder Liv og opnår Yndest hos HERREN;
Хто бо знахо́дить мене, той знахо́дить життя, і оде́ржує милість від Господа.
36 men den, som mister mig, skader sig selv; enhver, som hader mig, elsker Døden.
А хто́ проти мене гріши́ть, ограбо́вує душу свою; всі, хто мене ненави́дить, ті смерть покохали!“
