Ordsprogene 31
1 Kong Lemuel af Massas Ord; som hans Moder tugtede ham med.
Слова Лемуїла, царя Масси́, що ними навчала його його мати:
2 Hvad, Lemuel, min Søn, min førstefødte, hvad skal jeg sige dig, hvad, mit Moderlivs Søn, hvad, mine Løfters Søn?
„Що, сину мій, і що, сину утро́би моєї, і що, сину обі́тниць моїх?
3 Giv ikke din Kraft til Kvinder, din Kærlighed til dem, der ødelægger Konger.
Не давай жінкам сили своєї, ні доріг своїх для руйнува́льниць царів!
4 Det klæder ej Konger, Lemuel, det klæder ej Konger at drikke Vin eller Fyrster at kræve stærke Drikke,
Не царя́м, Лемуїле, вино, не царям, і на́пій той п'янки́й не князя́м,
5 at de ikke skal drikke og glemme Vedtægt og bøje Retten for alle arme.
щоб не впився він та не забув про Зако́на, і щоб не змінив для всіх гно́блених пра́ва!
6 Giv den segnende stærke Drikke, og giv den mismodige Vin;
Дайте напо́ю п'янко́го тому, хто гине, а вина — гіркоду́хим:
7 lad ham drikke og glemme sin Fattigdom, ej mer ihukomme sin Møje.
він вип'є й забуде за бідність свою, і му́ки своєї вже не пам'ята́тиме!
8 Luk Munden op for den stumme, for alle lidendes Sag;
Відкривай свої уста немо́ві, для суда́ всім нещасним.
9 luk Munden op og døm retfærdigt, skaf den arme og fattige Ret!
Відкрива́й свої уста, й суди справедливо, і правосу́ддя зроби для убогого та для нужде́нного.
10 Hvo finder en duelig Hustru? Hendes Værd står langt over Perlers.
Хто жінку чесно́тну зна́йде? а ціна її більша від пе́рел:
11 Hendes Husbonds Hjerte stoler på hende, på Vinding skorter det ikke.
довіря́є їй серце її чоловіка, і йому не забра́кне прибутку!
12 Hun gør ham godt og intet ondt alle sine Levedage.
Вона чинить для нього добро, а не зло, по всі́ дні свого життя.
13 Hun sørger for Uld og Hør, hun bruger sine Hænder med Lyst.
Шукає вона вовни й льо́ну, і робить охоче своїми руками.
14 Hun er som en Købmands Skibe, sin Føde henter hun langvejs fra.
Вона, немов кораблі́ ті купе́цькі, здале́ка спроваджує хліб свій.
15 Endnu før Dag står hun op og giver Huset Mad, sine Piger deres tilmålte Del.
І встане вона ще вночі, і видасть для дому свого поживу, а поря́док служни́цям своїм.
16 Hun tænker på en Mark og får den, hun planter en Vingård, for hvad hun har tjent.
Про поле вона намишляла, і його набула́, із пло́ду долоней своїх засадила вона виноградинка.
17 Hun bælter sin Hofte med Kraft, lægger Styrke i sine Arme.
Вона підпері́зує силою сте́гна свої та зміцня́є раме́на свої.
18 Hun skønner, hendes Husholdning lykkes, hendes Lampe går ikke ud om Natten.
Вона розуміє, що добра робота її, і світильник її не пога́сне вночі.
19 Hun rækker sine Hænder mod Rokken, Fingrene tager om Tenen.
Вона ру́ки свої простя́гає до пря́дки, а долоні її верете́но тримають.
20 Hun rækker sin Hånd til den arme, rækker Armene ud til den fattige.
Долоню свою відкриває для вбогого, а руки свої простягає до бідного.
21 Af Sne har hun intet at frygte for sit Hus, thi hele hendes Hus er klædt i Skarlagen.
Холоду в домі своїм не боїться вона, бо подвійно одя́гнений ввесь її дім.
22 Tæpper laver hun sig, hun er klædt i Byssus og Purpur.
Килими́ поробила собі, віссо́н та кармази́н — убра́ння її.
23 Hendes Husbond er kendt i Portene, når han sidder blandt Landets Ældste.
Чоловік її зна́ний при брамах, як сидить він із старшими краю.
24 Hun væver Linned til Salg og sælger Bælter til Kræmmeren.
Тонку ту́ніку робить вона й продає, і купце́ві дає пояси́.
25 Klædt i Styrke og Hæder går hun Morgendagen i Møde med Smil.
Сила та пи́шність — одежа її, і сміється вона до прийде́щнього дня.
26 Hun åbner Munden med Visdom, med mild Vejledning på Tungen.
Свої уста вона відкриває на мудрість, і милости́ва наука їй на язиці́.
27 Hun våger over Husets Gænge og spiser ej Ladheds Brød.
Доглядає вона ходи дому свого́, і хліба з ліни́вства не їсть.
28 Hendes Sønner står frem og giver hende Pris, hendes Husbond synger hendes Lov:
Устають її діти, і хвалять її, чоловік її — й він похваля́є її:
29 "Mange duelige Kvinder findes, men du står over dem alle!"
„Багато було́ тих чесно́тних дочо́к, та ти їх усіх переви́щила!“
30 Ynde er Svig og Skønhed Skin; en Kvinde, som frygter HERREN, skal roses.
Краса — то ома́на, а врода — марно́та, жінка ж богобоя́зна — вона буде хва́лена!
31 Lad hende få sine Hænders Frugt, hendes Gerninger synger hendes Lov i Portene.
Дайте їй з плоду рук її, і нехай її вчи́нки її вихваляють при брамах!“
