Matthæus 22
1 Og Jesus tog til Orde og talte atter i Lignelser til dem og sagde:
Ісус у відповідь продовжив говорити притчами:
2 "Himmeriges Rige lignes ved en Konge, som gjorde Bryllup for sin Søn.
―Царство Небесне подібне до Царя, який приготував весілля для свого сина.
3 Og han udsendte sine Tjenere for at kalde de budne til Brylluppet; og de vilde ikke komme.
Він надіслав своїх рабів покликати запрошених на весілля, але ті не захотіли прийти.
4 Han udsendte atter andre Tjenere og sagde: Siger til de budne: Se, jeg har beredt mit Måltid, mine Okser og Fedekvæget er slagtet, og alting er rede; kommer til Brylluppet!
Тоді надіслав інших рабів сказати запрошеним: «Ось я приготував обід, моїх волів та вгодовану худобу вже забито, усе готове. Приходьте на весілля!»
5 Men de brøde sig ikke derom og gik hen, den ene på sin Mark, den anden til sit Købmandsskab;
Але вони знехтували й пішли: один – на своє поле, інший – торгувати.
6 og de øvrige grebe hans Tjenere, forhånede og ihjelsloge dem.
Інші ж, схопивши його рабів, познущалися над ними та вбили їх.
7 Men Kongen blev vred og sendte sine Hære ud og slog disse Manddrabere ihjel og satte Ild på deres Stad.
Тоді цар обурився та надіслав своє військо, знищив тих убивць і спалив їхнє місто.
8 Da siger han til sine Tjenere: Brylluppet er beredt, men de budne vare det ikke værd.
І сказав своїм рабам: «Весілля вже готове, а запрошені виявились недостойними.
9 Går derfor ud på Skillevejene og byder til Brylluppet så mange, som I finde!
Отже, ідіть на перехрестя доріг та запрошуйте, кого зустрінете, на весілля».
10 Og de Tjenere gik ud på Vejene og samlede alle dem, de fandt, både onde og gode; og Bryllupshuset blev fuldt af Gæster.
Ті раби вийшли на дороги та покликали всіх, кого зустріли, – як поганих, так і добрих; і весільна зала наповнилася гостями.
11 Da nu Kongen gik ind for at se Gæsterne, så han der et Menneske, som ikke var iført Bryllupsklædning.
Але коли цар прийшов подивитися на гостей, то побачив там чоловіка, який не був одягнений у весільний одяг.
12 Og han siger til ham: Ven! hvorledes er du kommen herind og har ingen Bryllupsklædning på? Men han tav.
І сказав йому: «Друже, як ти зайшов сюди, не маючи весільного одягу?» Проте той мовчав.
13 Da sagde Kongen til Tjenerne: Binder Fødder og Hænder på ham, og kaster ham ud i Mørket udenfor; der skal der være Gråd og Tænders Gnidsel.
Тоді Цар сказав слугам: «Зв’яжіть йому руки та ноги й викиньте до зовнішньої тьми. Там буде плач та скрегіт зубів.
14 Thi mange ere kaldede, men få ere udvalgte."
Адже багато покликаних, та мало обраних».
15 Da gik Farisæerne hen og holdt Råd om, hvorledes de kunde fange ham i Ord.
Тоді фарисеї пішли та радились, як спіймати Ісуса на слові.
16 Og de sende deres Disciple til ham tillige med Herodianerne og sige: "Mester! vi vide, at du er sanddru og lærer Guds Vej i Sandhed og ikke bryder dig om nogen; thi du ser ikke på Menneskers Person.
І надіслали до Нього своїх учнів разом з іродіанами, які запитали: ―Учителю, ми знаємо, що Ти праведний і правдиво навчаєш Божого шляху, ні на кого не зважаєш, адже не дивишся на людське обличчя.
17 Sig os derfor: Hvad tykkes dig? Er det tilladt at give Kejseren Skat eller ej?"
Отже, скажи нам, як Ти вважаєш: чи годиться платити податок Кесареві, чи ні?
18 Men da Jesus mærkede deres Ondskab, sagde han: "I Hyklere, hvorfor friste I mig?
Але Ісус, зрозумівши їхнє лукавство, сказав: ―Чому ви випробовуєте Мене, лицеміри?
19 Viser mig Skattens Mønt!" Og de bragte ham en Denar".
Покажіть Мені монету для податку. Вони принесли Йому динарій.
20 Og han siger til dem: "Hvis Billede og Overskrift er dette?"
Він сказав їм: ―Чиє це зображення та напис?
21 De sige til ham: "Kejserens." Da siger han til dem: "Så giver Kejseren, hvad Kejserens er, og Gud, hvad Guds er!"
Вони відповіли: ―Кесаря! Тоді Він сказав їм: ―Тож віддайте Кесареві – Кесареве, а Богові – Боже!
22 Og da de hørte det, undrede de sig, og de forlode ham og gik bort.
Почувши це, вони здивувалися й, залишивши Його, пішли геть.
23 Samme Dag kom der Saddukæere til ham, hvilke sige, at der ingen Opstandelse er, og de spurgte ham og, sagde:
Того ж дня прийшли до Нього садукеї, які кажуть, що не існує воскресіння з мертвих, і запитали Його:
24 "Mester! Moses har sagt: Når nogen dør og ikke har Børn, skal hans Broder for Svogerskabets Skyld tage hans Hustru til Ægte og oprejse sin Broder Afkom.
―Учителю, Мойсей сказав: «Якщо хтось помре, не маючи дітей, то нехай його брат одружиться з дружиною померлого та підніме нащадка своєму братові».
25 Men nu var der hos os syv Brødre; og den første giftede sig og døde; og efterdi han ikke havde Afkom, efterlod han sin Hustru til sin Broder.
Було ж у нас семеро братів. Перший одружився та помер, і, не маючи дітей, залишив дружину своєму братові.
26 Ligeså også den anden og den tredje, indtil den syvende;
Так само другий і третій – аж до сьомого.
27 men sidst af alle døde Hustruen.
Після всіх померла й жінка.
28 Hvem af disse syv skal nu have hende til Hustru i Opstandelsen? thi de have alle haft hende."
Отже, при воскресінні дружиною котрого з семи вона буде? Адже всі мали її [за дружину].
29 Men Jesus svarede og sagde til dem: "I fare vild, idet I ikke kende Skrifterne, ej heller Guds Kraft.
Ісус у відповідь сказав їм: ―Помиляєтеся, бо не знаєте ані Писання, ані сили Божої.
30 Thi i Opstandelsen tage de hverken til Ægte eller bortgiftes, men de ere ligesom Guds Engle i Himmelen.
При воскресінні не одружуються й не виходять заміж, а є як ангели на небі.
31 Men hvad de dødes Opstandelse angår, have I da ikke læst, hvad der er talt til eder af Gud, når han siger:
А щодо воскресіння з мертвих, хіба ви не читали, що сказав вам Бог:
32 Jeg er Abrahams Gud og Isaks Gud og Jakobs Gud. Han er ikke dødes, men levendes Gud."
«Я – Бог Авраама, Бог Ісаака і Бог Якова»? Він є Богом не мертвих, а живих!
33 Og da Skarerne hørte dette, bleve de slagne af Forundring over hans Lære.
Почувши це, люди були здивовані Його вченням.
34 Men da Farisæerne hørte, at han havde stoppet Munden på Saddukæerne, forsamlede de sig.
Фарисеї, почувши, що Він змусив садукеїв замовкнути, зібралися разом.
35 Og en af dem, en lovkyndig, spurgte og fristede ham og sagde:
Один із них, учитель Закону, запитав Його, випробовуючи:
36 "Mester, hvilket er det store Bud i Loven?"
―Учителю, яка заповідь найбільша в Законі?
37 Men han sagde til ham: "Du skal elske Herren din Gud med hele dit Hjerte og med hele din Sjæl og med hele dit Sind.
Він відповів йому: ―«Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, усією своєю душею і всім своїм розумінням!»
38 Dette er det store og første Bud.
Це перша та найбільша заповідь.
39 Men et andet er dette ligt: Du skal elske din Næste som dig selv.
А друга подібна до неї: «Люби ближнього свого, як самого себе».
40 Af disse to Bud afhænger hele Loven og Profeterne."
На ці дві заповіді спираються весь Закон та Пророки.
41 Men da Farisæerne vare forsamlede, spurgte Jesus dem og sagde:
Коли зібралися фарисеї, Ісус запитав їх:
42 "Hvad tykkes eder om Kristus? Hvis Søn er han?" De sige til ham: "Davids."
―Що ви думаєте про Христа? Чий Він Син? Вони відповіли: ―Давидів!
43 Han siger til dem: "Hvorledes kan da David i Ånden kalde ham Herre, idet han siger:
Він сказав: ―Як же тоді Давид у Дусі називає Його Господом, коли каже:
44 Herren sagde til min Herre: Sæt dig ved min højre Hånd, indtil jeg får lagt dine Fjender under dine Fødder.
«Господь сказав Господеві моєму: „Сядь праворуч від Мене, доки Я не покладу ворогів Твоїх, як підніжок для Твоїх ніг“».
45 Når nu David kalder ham Herre, hvorledes er han da hans Søn?"
Отже, якщо Давид називає Його Господом, як Він може бути його Сином?
46 Og ingen kunde svare ham et Ord, og ingen vovede mere at rette Spørgsmål til ham efter den Dag.
І ніхто не міг Йому відповісти ані слова. Від того дня ніхто не наважувався запитувати Його.
