Job 5
1 Råb kun! Giver nogen dig Svar? Og til hvem af de Hellige vender du dig?
Ану клич, — чи є хто, щоб тобі відповів? І до ко́го з святих ти вдаси́ся?
2 Thi Dårens Harme koster ham Livet, Tåbens Vrede bliver hans Død.
Бо гнів побиває безглу́здого, а за́здрощі смерть завдаю́ть нерозумному!
3 Selv har jeg set en Dåre rykkes op, hans Bolig rådne brat;
Я бачив безумного, я́к він розсівся, — та зараз оселя його спорохня́віла.
4 hans Sønner var uden Hjælp, trådtes ned i Porten, ingen reddede dem;
Від спасі́ння далекі сини його, вони без рятунку поча́влені бу́дуть у брамі!
5 sultne åd deres Høst, de tog den, selv mellem Torne, og tørstige drak deres Mælk.
Його жни́во голодний поїсть, і з-між те́рну його забере́, — і спра́гнені ось поковта́ють маєток його!
6 Thi Vanheld vokser ej op af Støvet, Kvide spirer ej frem af Jorden,
Бо нещастя вихо́дить не з по́роху, а горе росте не з землі, —
7 men Mennesket avler Kvide, og Gnisterne flyver til Vejrs.
бо люди́на народжується на стражда́ння, як іскри, щоб уго́ру летіти.
8 Nej, jeg vilde søge til Gud og lægge min Sag for ham,
А я б удава́вся до Бога, і на Бога б поклав свою справу, —
9 som øver ufattelig Vælde og Undere uden Tal,
Він чинить велике та недосліди́ме, предивне, якому немає числа,
10 som giver Regn på Jorden og nedsender Vand over Marken
бо Він дає дощ на пове́рхню землі, і на поля́ посилає Він воду,
11 for at løfte de bøjede højt, så de sørgende opnår Frelse,
щоб поста́вить низьки́х на високе, і зміцни́ти спасі́ння засмучених.
12 han, som krydser de kloges Tanker, så de ikke virker noget, der varer,
Він розві́ює за́думи хитрих, і не виконують плану їх ру́ки,
13 som fanger de vise i deres Kløgt, så de listiges Råd er forhastet;
Він мудрих лука́вством їх ло́вить, і рада круті́йська марно́ю стає, —
14 i Mørke raver de, selv om Dagen, famler ved Middag, som var det Nat.
вдень знахо́дять вони темноту́, а в по́лудень ма́цають, мов уночі!
15 Men han frelser den arme fra Sværdet og fattig af stærkes Hånd,
І Він від меча урято́вує бідного, а з міцно́ї руки — бідаря́,
16 så der bliver Håb for den ringe og Ondskaben lukker sin Mund.
і стає́ться надія нужде́нному, і замкнула уста́ свої кривда!
17 Held den Mand, som revses at Gud; ringeagt ej den Almægtiges Tugt!
Тож блаженна люди́на, яку Бог карта́є, і ти не цурайсь Всемогу́тнього кари:
18 Thi han sårer, og han forbinder, han slår, og hans Hænder læger.
Бо Він рану завда́сть — і перев'я́же, Він ламає — й виго́юють руки Його!
19 Seks Gange redder han dig i Trængsel, syv går Ulykken uden om dig;
В шістьох лихах спаса́є тебе, а в сімох не діткне́ тебе зло:
20 han frier dig fra Døden i Hungersnød, i Krig fra Sværdets Vold;
Викупля́є тебе Він від смерти за голоду, а в бою́ — з рук меча.
21 du er gemt for Tungens Svøbe, har intet at frygte, når Voldsdåd kommer;
Як бич язика́ запанує, сховаєшся ти, і не будеш боятись руїни, як при́йде вона.
22 du ler ad Voldsdåd og Hungersnød og frygter ej Jordens vilde dyr;
З насилля та з голоду бу́деш сміятись, а земно́ї звіри́ни не бійся.
23 du har Pagt med Markens Sten, har Fred med Markens Vilddyr;
Бо з камі́нням на полі є в тебе умова, і звір польови́й прими́рився з тобою.
24 du kender at have dit Telt i Fred, du mønstrer din Bolig, og intet fattes;
І дові́даєшся, що наме́т твій спокійний, і перегля́неш домі́вку свою́, — і не зна́йдеш у ній недоста́тку.
25 du kender at have et talrigt Afkom, som Jordens Urter er dine Spirer;
І довідаєшся, що числе́нне насіння твоє, а наща́дки твої — як трава на землі!
26 Graven når du i Ungdomskraft, som Neg føres op, når Tid er inde.
І в дозрілому ві́ці до гробу ти зі́йдеш, як збіжжя доспі́ле ввіхо́дить до клуні за ча́су свого!
27 Se, det har vi gransket, således er det; det har vi hørt, så vid også du det!
Отож, досліди́ли ми це — й воно так, послухай цього́, — й зрозумій собі все!“
