Job 41
1 Kan du trække Krokodillen op med Krog og binde dens Tunge med Snøre?
Чи левіята́на потя́гнеш гачко́м, і йому язика стягнеш шну́ром?
2 Kan du mon stikke et Siv i dens Snude, bore en Krog igennem dens Kæber?
Чи очерети́ну вкладеш йому в ні́здря, чи терни́ною що́ку йому продіра́виш?
3 Mon den vil trygle dig længe og give dig gode Ord?
Чи він бу́де багато благати тебе, чи бу́де тобі говорити лагі́дне?
4 Mon den vil indgå en Pagt med dig, så du får den til Træl for evigt?
Чи складе він умову з тобою, і ти ві́зьмеш його за раба собі вічного?
5 Han du mon lege med den som en Fugl og tøjre den for dine Pigebørn?
Чи ним ба́витись будеш, як пта́хом, і прив'яжеш його для дівча́ток своїх?
6 Falbyder Fiskerlauget den og stykker den ud mellem Sælgerne?
Чи ним спільники́ торгува́тимуть, чи поділять його між купців -ханане́їв?
7 Mon du kan spække dens Hud med Kroge og med Harpuner dens Hoved?
Чи шпилька́ми проко́лиш ти шкіру його, а остро́гою ри́б'ячою — його го́лову?
8 Læg dog engang din Hånd på den! Du vil huske den Kamp og gør det ej mer.
Поклади ж свою ру́ку на нього, й згадай про війну, — і більше того не чини!
9 Det Håb vilde blive til Skamme, alene ved Synet lå du der.
Тож наді́я твоя неправдива, — на сам ви́гляд його упаде́ш.
10 Ingen drister sig til at tirre den, hvem holder Stand imod den?
Нема смільчака́, щоб його він збудив, — а хто ж перед обличчям Моїм зможе стати?
11 Hvem møder den og slipper fra det hvem under hele Himlen?
Хто ви́йде навпроти Мене́ — й буде ці́лий? Що під небом усім — це Моє!
12 Jeg tier ej om dens Lemmer, hvor stærk den er, hvor smukt den er skabt.
Не буду мовчати про чле́ни його, про стан його сили й красу́ його складу.
13 Hvem har trukket dens Klædning af, trængt ind i dens dobbelte Panser?
Хто відкриє пове́рхню одежі його? Хто піді́йде коли до двійни́х його ще́лепів?
14 Hvem har åbnet dens Ansigts Døre? Rundt om dens Tænder er Rædsel.
Двері обличчя його хто відчи́нить? Навко́ло зубів його жах!
15 Dens Ryg er Reder af Skjolde, dens Bryst er et Segl af Sten;
Його спи́на — канали щитів, поє́днання їх — крем'яна́я печать.
16 de sidder tæt ved hverandre, Luft kommer ikke ind derimellem;
Одне до одно́го дохо́дить, а вітер між ними не про́йде.
17 de hænger fast ved hverandre, uadskilleligt griber de ind i hverandre.
Одне до одно́го притве́рджені, сполучені, і не відді́ляться.
18 Dens Nysen fremkalder strålende Lys, som Morgenrødens Øjenlåg er dens Øjne.
Його чха́ння засвічує світло, а очі його — як пові́ки зорі́ світово́ї!
19 Ud af dens Gab farer Fakler, Ildgnister spruder der frem.
Бу́хає по́лум'я з па́щі його, вириваються і́скри огне́нні!
20 Em står ud af dens Næsebor som af en ophedet, kogende Kedel.
Із ні́здер його валить дим, немов з то́го горшка, що кипить та біжить.
21 Dens Ånde tænder som glødende Kul, Luer står ud af dens Gab.
Його по́дих розпалює ву́гіль, і бу́хає по́лум'я з па́щі його.
22 Styrken bor på dens Hals, og Angsten hopper foran den.
Сила ночує на шиї його, а страх перед ним утікає.
23 Tæt sidder Kødets Knuder, som støbt til Kroppen; de rokkes ikke;
М'ясо нутра́ його міцно тримається, — воно в ньому тверде́, не хитається.
24 fast som Sten er dens Hjerte støbt, fast som den nederste Møllesten.
Його серце, мов з каменя вилите, і тверде́, як те долішнє жо́рно!
25 Når den rejser sig, gyser Helte, fra Sans og Samling går de af Skræk.
Як підво́диться він, перелякуються силачі́, та й ховаються з жа́ху.
26 Angriberens Sværd holder ikke Stand, ej Kastevåben, Spyd eller Pil.
Той меч, що дося́гне його, не встої́ть, ані спис, ані ра́тище й па́нцер.
27 Jern regner den kun for Halm og Kobber for trøsket Træ;
За солому залізо вважає, а мідь — за гнилу́ дереви́ну!
28 Buens Søn slår den ikke på Flugt, Slyngens Sten bliver Strå for den,
Син лука, стріла, не приму́сит увтікати його, камі́ння із пра́щі для нього зміняється в сіно.
29 Stridskøllen regnes for Rør, den ler ad det svirrende Spyd.
Булаву́ уважає він за соломи́нку, і сміється із по́свисту ра́тища.
30 På Bugen er der skarpe Rande, dens Spor i Dyndet er som Tærskeslædens;
Під ним гостре чере́п'я, — лягає на го́стре, немов у болото.
31 Dybet får den i Kog som en Gryde, en Salvekedel gør den af Floden;
Чинить він, що кипить глибочі́нь, мов горня́, і обе́ртає море в окрі́п.
32 bag den er der en lysende Sti, Dybet synes som Sølverhår.
Стежка світить за ним, а безо́дня здається йому́ сиви́ною.
33 Dens Lige findes ikke på Jord, den er skabt til ikke at frygte.
Немає подоби йому на землі, він безстрашним створений,
34 Alt, hvad højt er, ræddes for den, den er Konge over alle stolte Dyr.
він бачить усе, що висо́ке, він цар над усім пишним зві́р'ям!“
