Job 32
1 Da nu hine tre Mænd ikke mere svarede Job, fordi han var retfærdig i sine egne Øjne,
І переста́ли ті троє мужів відповідати Йову, бо він був справедливий в оча́х своїх.
2 blussede Vreden op i Buziten Elihu, Barak'els Søn, af Rams Slægt. På Job vrededes han, fordi han gjorde sig retfærdigere end Gud,
І запалився гнів Елігу, сина Барах'їлового, бузянина, з роду Рамового, — на Йова запали́вся гнів його за те, що той уважав душу свою справедливішою за Бога.
3 og på hans tre Venner, fordi de ikke fandt noget Svar og dog dømte Job skyldig.
Також на трьох при́ятелів його запалився його гнів за те, що не знайшли вони відповіді, а зробили тільки Йова винним.
4 Elihu havde ventet, så længe de talte med Job, fordi de var ældre end han;
А Елігу вичікував Йова та їх із словами, бо вони були ста́рші віком за нього.
5 men da han så, at de tre Mænd intet havde at svare, blussede hans Vrede op;
І побачив Елігу, що нема належної відповіді в устах тих трьох людей, — і запалився його гнів!
6 og Buziten Elihu, Barak'els Søn, tog til Orde og sagde: Ung af Dage er jeg, og I er gamle Mænd, derfor holdt jeg mig tilbage, angst for at meddele eder min Viden;
І відповів бузянин Елі́гу, син Барах'їлів, та й сказав: „Молодий я літа́ми, ви ж ста́рші, тому́ то я стри́мувався та боявся знання́ своє ви́словити вам
7 jeg tænkte: "Lad Alderen tale og Årenes Mængde kundgøre Visdom!"
Я поду́мав: Хай вік промовля́є, і хай розуму вчить многолі́ття!
8 Dog Ånden, den er i Mennesket, og den Almægtiges Ånde giver dem Indsigt;
Справді, дух — він у люди́ні, та Всемогутнього по́дих їх мудрими чинить.
9 de gamle er ikke altid de kloge, Oldinge ved ej altid, hvad Ret er;
Многолі́тні не за́вжди розумні, і не все розуміються в праві старі́.
10 derfor siger jeg: Hør mig, lad også mig komme frem med min Viden!
Тому́ я кажу: Послухай мене, — хай знання́ своє ви́словлю й я!
11 Jeg biede på, at I skulde tale, lyttede efter forstandige Ord, at I skulde finde de rette Ord;
Тож слів ваших вичі́кував я, наставляв свої уші до вашої мудрости, поки справу ви дослідите́.
12 jeg agtede nøje på eder; men ingen af eder gendrev Job og gav Svar på hans Ord.
І я приглядався до вас, й ось немає між вами, хто б Йо́ву довів, хто б відповідь дав на слова́ його!
13 Sig nu ikke: "Vi stødte på Visdom, Gud må fælde ham, ikke et Menneske!"
Щоб ви не сказали: „Ми мудрість знайшли: не люди́на, а Бог перемо́же його́!“
14 Mod mig har han ikke rettet sin Tale, og med eders Ord vil jeg ikke svare ham.
Не на мене слова́ він скеро́вував, і я не відповім йому мовою вашою.
15 De blev bange, svarer ej mer, for dem slap Ordene op.
Полякались вони, вже не відповіда́ють, не мають вже слів,
16 Skal jeg tøve, fordi de tier og står der uden at svare et Ord?
Я чекав, що не бу́дуть вони говорити, що спини́лись, не відповідають уже.
17 Også jeg vil svare min Del, også jeg vil frem med min Viden!
Відповім також я свою ча́стку, і ви́словлю й я свою ду́мку.
18 Thi jeg er fuld af Ord, Ånden i mit Bryst trænger på;
Бо я повний слова́ми, — дух мойо́го нутра́ докуча́є мені.
19 som tilbundet Vin er mit Bryst, som nyfyldte Vinsække nær ved at sprænges;
Ось утро́ба моя, мов вино невідкри́те, — вона трі́скається, як нові бурдюки́!
20 tale vil jeg for at få Luft, åbne mine Læber og svare.
Нехай я скажу́ — й буде легше мені, нехай у́ста відкрию свої — й відповім!
21 Forskel gør jeg ikke og smigrer ikke for nogen;
На осо́бу не бу́ду уваги звертати, не буду підле́щуватись до люди́ни,
22 thi at smigre bruger jeg ikke, snart rev min Skaber mig ellers bort!
бо не вмію підле́щуватись! Коли ж ні, — нехай зараз ві́зьме мене мій Творе́ць!
