Job 24
1 Hvorfor har ej den Almægtige opsparet Tider, hvi får de, som kender ham, ikke hans Dage at se?
Для чо́го часи́ не заховані від Всемогу́тнього? Ті ж, що знають Його, Його днів не побачать!
2 De onde flytter Markskel, ranede Hjorde har de på Græs.
Пересо́вують ме́жі безбожні, стадо грабують вони та пасу́ть,
3 faderløses Æsel fører de bort, tager Enkens Okse som Borgen:
займають осла в сироти́ни, беруть у заста́ву вола від удовиць.
4 de trænger de fattige af Vejen. Landets arme må alle skjule sig.
вони бідних з дороги спиха́ють, разом мусять ховатися збі́джені кра́ю.
5 Som vilde Æsler i Ørkenen går de ud til deres Gerning søgende efter Næring; Steppen er Brød for Børnene.
Тож вони, бідарі́, немов дикі осли на пустині, вихо́дять на працю свою, здобичі шукаючи, — степ йому хліба дає для дітей.
6 De høster på Marken om Natten, i Rigmandens Vingård sanker de efter.
На полі вночі вони жнуть, і збирають собі виноград у безбожного,
7 Om Natten ligger de nøgne, uden Klæder, uden Tæppe i Hulden.
на́го ночують вони, без одежі, і не мають вкриття́ собі в холоді,
8 De vædes af Bjergenes Regnskyl, klamrer sig af Mangel på Ly til Klippen.
мокнуть від зливи гірсько́ї, а засло́ни не маючи, скелю вони обіймають.
9 - Man river den faderløse fra Brystet, tager den armes Barn som Borgen.
Сироту́ відривають від перс, і в заста́ву беруть від убогого.
10 Nøgne vandrer de, uden Klæder, sultne bærer de Neg;
Ходять на́го вони, без вбрання́, і голодними носять снопи́.
11 mellem Murene presser de Olie. de træder Persen og tørster.
Хоч між му́рами їхніми ро́блять оливу, то́пчуть чави́ла, — та прагнуть вони!
12 De drives fra By og Hus, og Børnenes Hunger skriger. Men Gud, han ænser ej vrangt.
Стогнуть люди із міста, і кричить душа вби́ваних, а Бог на це зло не зверта́є уваги.
13 Andre hører til Lysets Fjender, de kender ikke hans Veje og holder sig ej på hans Stier:
Вони проти світла бунту́ють, не знають дорі́г Його, і на сте́жках Його не сидять.
14 Før det lysner, står Morderen op, han myrder arm og fattig; om Natten sniger Tyven sig om;
На світа́нку встає душогу́б, замордо́вує бідного та злидаря́, а ніч він прово́дить, як зло́дій.
15 Horkarlens Øje lurer på Skumring, han tænker: "Intet Øje kan se mig!" og skjuler sit Ansigt under en Maske.
А перелю́бника око чекає смерка́ння, говорячи: „Не побачить мене жодне око!“і засло́ну кладе на обличчя.
16 I Mørke bryder de ind i Huse, de lukker sig inde om Dagen, thi ingen af dem vil vide af Lys.
Підко́пуються під доми́ в темноті́, замика́ються вдень, світла не знають вони,
17 For dem er Mørket Morgen, thide er kendt med Mørkets Rædsler.
бо ра́нок для них усіх ра́зом — то те́мрява, і знають вони жахи те́мряви.
18 Over Vandfladen jages han hen, hans Arvelod i Landet forbandes, han færdes ikke på Vejen til Vingården.
Такий легкий він на пове́рхні води, на землі їхня частка прокля́та, — не ве́рнеться він на дорогу садів-виноградів.
Як посу́ха та спе́ка їдять сніжну во́ду, так шео́л поїсть грі́шників! (Sheol h7585)
20 Han er glemt på sin Hjemstavns Torv, hans Storhed kommes ej mer i Hu, Uretten knækkes som Træet.
Забуде його лоно матері, буде жерти черва́ його, мов солодо́щі, більше не буде він зга́дуваний, — і безбожник поламаний буде, мов де́рево!
21 Han var ond mod den golde, der ikke fødte, mod Enken gjorde han ikke vel;
Чинить зло для бездітної він, щоб вона не родила, і вдовиці не зробить добра́.
22 dem, det gik skævt, rev han bort i sin Vælde. Han står op og er ikke tryg på sit Liv,
А міццю своєю він тягне могутніх, — коли він встає, то ніхто вже не певний свойо́го життя!
23 han styrtes uden Håb og Støtte, og på hans Veje er idel Nød.
Бог дає йому все на безпе́ку, і на те він спира́ється, та очі Його бачать їхні доро́ги:
24 Hans Storhed er stakket, så er han ej mer, han bøjes og skrumper ind som Melde og skæres af som Aksenes Top.
піді́ймуться трохи — й не має вже їх, бо понижені. Як усе, вони гинуть, — і зрі́зуються, немов та колоско́ва голо́вка.
25 Og hvis ikke - hvo gør mig til Løgner, hvo gør mine Ord til intet?
Якщо ж ні, то хто зробить мене неправдомо́вцем, а слово моє на марно́ту обе́рне?“
