Job 22
1 Så tog Temaniten Elifaz til Orde og sagde:
І заговорив теманянин Еліфа́з та й сказав:
2 "Gavner et Menneske Gud? Nej, den kloge gavner sig selv.
„Чи для Бога люди́на кори́сна? Бо мудрий кори́сний самому собі!
3 Har den Almægtige godt af din Retfærd, Vinding af, at din Vandel er ret?
Хіба Всемогу́тній бажає, щоб ти ніби праведним був? І що за ко́ристь Йому, як дороги свої ти вважаєш невинними сам?
4 Revser han dig for din Gudsfrygt? Eller går han i Rette med dig derfor?
Чи Він буде карати, тебе боячи́сь, і чи пі́де з тобою на суд?
5 Er ikke din Ondskab stor og din Brøde uden Ende?
Хіба твоє зло не велике? Таж твоїм беззако́нням немає кінця!
6 Thi du pantede Brødre uden Grund, trak Klæderne af de nøgne,
Таж з братів своїх брав ти заста́ву даремно, а з наго́го одежу стягав!
7 gav ikke den trætte Vand at drikke og nægted den sultne Brød.
Не поїв ти водою знемо́женого, і від голодного стримував хліб.
8 Den mægtige - hans var Landet, den hædrede boede der.
А си́льна люди́на — то їй оцей край, і поче́сний у ньому сидітиме.
9 Du lod Enker gå tomhændet bort, knuste de faderløses Arme.
Ти напо́рожньо вдів відсилав, і сирі́тські раме́на гноби́лись, —
10 Derfor var der Snaret omkring dig, og Rædsel ængsted dig brat.
тому па́стки тебе оточи́ли, і жахає тебе наглий страх,
11 Dit Lys blev Mørke, du kan ej se, og Strømme af Vand går over dig!
твоє світло стемні́ло, нічого не бачиш, і велика вода закриває тебе.
12 Er Gud ej i højen Himmel? Se Stjernernes Tinde, hvor højt de står!
Чи ж Бог не високий, як небо? Та на зо́рі уго́ру поглянь, які стали високі вони!
13 Dog siger du: "Hvad ved Gud, holder han Dom bag sorten Sky?
А ти кажеш: „Що ві́дає Бог? Чи судитиме Він через млу?
14 Skyerne skjuler ham, så han ej ser, på Himlens Runding går han!"
Хмари — завіса Йому, й Він не бачить, і ходить по кру́зі небесному“.
15 Vil du følge Fortidens Sti, som Urettens Mænd betrådte,
Чи ти будеш триматись дороги відвічної, що нею ступа́ли безбожні,
16 de, som i Utide reves bort, hvis Grundvold flød bort som en Strøm,
що невча́сно були вони згу́блені, що річка розлита, підвалина їх,
17 som sagde til Gud: "Gå fra os! Hvad kan den Almægtige gøre os?"
що до Бога казали вони: „Відступися від нас!“та: „Що́ зробить для нас Всемогутній?“
18 Og han havde dog fyldt deres Huse med godt. Men de gudløses Råd er ham fjernt.
А Він доми їхні напо́внив добром! Але віддалилась від мене порада безбожних!
19 De retfærdige så det og glædede sig, den uskyldige spottede dem:
Справедливі це бачать та ті́шаться, і насміхається з нього невинний:
20 For vist, vore Fjender forgik, og Ild fortæred de sidste af dem.
„Справді ви́гублений наш противник, а останок їх ви́жер огонь!“
21 Bliv Ven med ham og hold Fred. derved vil der times dig Lykke;
Заприязни́ся із Ним, та й май спо́кій, — цим при́йде на тебе добро́.
22 tag dog mod Lærdom af ham og læg dig hans Ord på Sinde!
Зако́на візьми з Його уст, а слова Його в серце своє поклади.
23 Vender du ydmygt om til den Almægtige, fjerner du Uretten fra dit Telt,
Якщо ве́рнешся до Всемогутнього, — будеш збудо́ваний, і віддали́ш беззаконня з наметів своїх.
24 kaster du Guldet på Jorden, Ofirguldet blandt Bækkenes Sten,
І викинь до по́роху золото, і мов камінь з потоку офі́рське те золото, —
25 så den Almægtige bliver dit Guld, hans Lov dit Sølv,
і буде тобі Всемогу́тній за золото та за срі́бло блискуче тобі!
26 ja, da skal du fryde dig over den Almægtige og løfte dit Åsyn til Gud.
Бо тоді Всемогутнього ти покохаєш і до Бога піді́ймеш обличчя своє, —
27 Beder du til ham, hører han dig, indfri kan du, hvad du har lovet;
будеш благати Його — й Він почує тебе, і ти обітниці свої надолу́жиш.
28 hvad du sætter dig for, det lykkes, det lysner på dine Veje;
А що́ постано́виш, то ви́повниться те тобі, й на дорогах твоїх буде ся́яти світло.
29 thi stolte, hovmodige ydmyger han, men hjælper den, der slår Øjnene ned;
Бо знижує Він спину пи́шного, хто ж смиренний, тому помагає.
30 han frelser uskyldig Mand; det sker ved hans Hænders Renhed!
Рятує Він і небезви́нного, і той чистото́ю твоїх рук урято́ваний буде“.
