2 Samuel 22
1 David sang HERREN denne Sang, dengang HERREN havde frelst ham af alle hans Fjenders og af Sauls Hånd.
І промовив Давид до Господа слова́ оцієї пісні того дня, як Господь урятува́в був його з руки́ всіх його ворогів та з доло́ні Саулової,
2 Han sang: "HERRE, min Klippe, min Borg, min Befrier,
та й сказав: „Госпо́дь моя ске́ля й тверди́ня моя, і для мене Спаси́тель Він мій!
3 min Gud, mit Bjerg, hvortil jeg tyr, mit Skjold, mit Frelseshorn, mit Værn, min Tilflugt, min Frelser, som frelser mig fra Vold!
Мій Бог — моя ске́ля, сховаюсь я в ній, Він щит мій і ріг Він спасі́ння мого́, Він ба́шта моя та моє пристано́вище! Спаси́телю мій, — Ти врятуєш мене від наси́лля!
4 Jeg påkalder HERREN, den Højlovede, og frelses fra mine Fjender.
Я кли́чу: Преславний Госпо́дь, і я ви́зволений від своїх ворогів!
5 Dødens Brændinger omsluttede mig, Ødelæggelsens Strømme forfærdede mig,
Бо хви́лі смерте́льні мене оточи́ли, потоки велійяа́ла лякають мене.
Тене́та шео́лу мене оточи́ли, а па́стки смерте́льні мене попере́дили! (Sheol h7585)
7 i min Vånde påkaldte jeg HERREN og råbte til min Gud. Han hørte min Røst fra sin Helligdom, mit Råb fandt ind til hans Ører!
В тісноті́ своїй кличу до Господа, і до Бога свого́ я вола́ю, — І Він почує мій голос із храму Свого́, і в ушах Його — зойк мій.
8 Da rystede Jorden og skjalv, Himlens Grundvolde bæved og rysted, thi hans Vrede blussede op.
Захита́лась земля й затремті́ла, затрясли́ся й хитались небесні підва́лини, — бо Він запалився від гніву!
9 Røg for ud af hans Næse, fortærende Ild af hans Mund, Gløder gnistrede fra ham.
Із ні́здер Його бу́хнув дим, з Його ж уст — пожиру́щий огонь, запаливсь жар від Нього!
10 Han sænkede Himlen, steg ned med Skymulm under sine Fødder;
Він небо простя́г — і спустився, а хмара густа́ під нога́ми Його.
11 båret af Keruber fløj han, svæved på Vindens Vinger;
Усівся Він на херуви́ма — й летів, і явився на ві́тряних кри́лах.
12 han omgav sig med Mulm som en Bolig, mørke Vandmasser, vandfyldte Skyer.
А навколо Себе поклав те́мряву, мов куріні́, збір води, густі хмари висо́кі.
13 Fra Glansen foran ham for der Hagl og Ildgløder ud.
Від бли́ску, що був перед Ним, запали́лось вугі́лля горю́че.
14 HERREN tordned fra Himlen, den Højeste lod høre sin Røst;
Госпо́дь загримів у небеса́х, і Свій голос Всевишній подав.
15 han udslynged Pile, adsplittede dem, lod Lynene funkle og skræmmede dem.
Він послав Свої стріли та їх розпоро́шив, послав бли́скавку й їх побенте́жив.
16 Havets Bund kom til Syne, Jordens Grundvolde blottedes ved HERRENs Trusel, for hans Vredes Pust.
І показа́лися рі́чища во́дні, і відкрились основи вселе́нної, — від сва́ру Твойо́го, о Господи, від по́диху вітру із ні́здер Його.
17 Han udrakte Hånden fra det høje og greb mig, drog mig op af de vældige Vande,
Він послав із високо́сти, узяв Він мене, витяг мене з вод великих.
18 frelste mig fra mine mægtige Fjender, fra mine Avindsmænd; de var mig for stærke.
Він мене врятував від мойого поту́жного ворога, від моїх ненави́сників, — бо сильніші від ме́не вони.
19 På min Ulykkes Dag faldt de over mig, men HERREN blev mig et Værn.
Напали на мене вони в день нещастя мого́, — та Господь був моїм опертя́м.
20 Han førte mig ud i åbent Land, han frelste mig, thi han havde Behag i mig.
І на місце широке Він вивів мене, Він мене врятува́в, — бо вподо́бав мене!
21 HERREN gengældte mig efter min Retfærd, lønned mig efter mine Hænders Uskyld;
Нехай Господь зробить мені по моїй справедли́вості, хай заплатить мені згідно з чи́стістю рук моїх!
22 thi jeg holdt mig til HERRENs Veje, svigted i Gudløshed ikke min Gud;
Бо беріг я доро́ги Господні, і від Бога свойо́го я не відступи́в,
23 hans Bud stod mig alle for Øje, jeg veg ikke fra hans Love.
бо всі Його при́суди передо мною, постано́ви ж Його́, — не вступлю́ся від них!
24 Ustraffelig var jeg for ham og vogtede mig for Brøde.
І був я Йому непоро́чним, і стерігся своєї провини.
25 HERREN lønned mig efter min Retfærd, mine Hænders Uskyld, som var ham for Øje!
І Госпо́дь заплатив був мені по моїй справедли́вості, за чистото́ю моє́ю перед очима Його́.
26 Du viser dig from mod den fromme, retsindig mod den retsindige,
З справедли́вим Ти справедли́во пово́дишся, із чесним — по-че́сному,
27 du viser dig ren mod den rene og vrang mod den svigefulde.
із чистим — пово́дишся чисто, а з лукавим — за лука́вством його́!
28 De arme giver du Frelse, hovmodiges Øjne Skam!
І народ із біди Ти спасаєш, а очі Твої — на зухва́лих, яких Ти принижуєш.
29 Ja, du er min Lampe, HERRE! HERREN opklarer mit Mørke.
Бо світильник Ти, Господи, мій, і осві́тить Господь мою те́мряву!
30 Thi ved din Hjælp søndrer jeg Mure, ved min Guds Hjælp springer jeg over Volde.
Бо з Тобою поб'ю́ я ворожого відділа, із Богом своїм проберу́сь через мур!
31 Fuldkommen er Guds Vej, lutret er HERRENs Ord. Han er et Skjold for alle, der sætter deres Lid til ham.
Бог — непорочна доро́га Його, слово Господнє очи́щене, щит Він для всіх, хто вдається до Ньо́го!
32 Ja, hvem er Gud uden HERREN, hvem er en Klippe uden vor Gud,
Бо хто Бог, окрім Господа? І хто скеля, крім нашого Бога?
33 den Gud, der omgjorded mig med Kraft, jævnede Vejen for mig,
Бог — сильне моє пристано́вище, і дорогу мою Непоро́чний вивідував.
34 gjorde mine Fødder som Hindens og gav mig Fodfæste på Højne,
Він чинить ноги мої, як оле́нячі, і ставить мене на висо́тах моїх,
35 oplærte min Hånd til Krig, så mine Arme spændte Kobberbuen?
Мої руки навчає до бо́ю, і на раме́на мої лука мі́дяного напина́є.
36 Du gav mig din Frelses Skjold, din Nedladelse gjorde mig stor;
І дав Ти мені щит спасі́ння Свого́, і чинить великим мене Твоя поміч!
37 du skaffede Plads for mine Skridt, mine Ankler vaklede ikke.
Ти чиниш широким мій крок підо мною, — і сто́пи мої не спіткну́ться.
38 Jeg jog mine Fjender, indhentede dem, vendte først om, da de var gjort til intet,
Жену́ я своїх ворогів, і повигу́блюю їх, і не верну́ся, аж поки не ви́нищу їх!
39 slog dem ned, så de ej kunde rejse sig, men lå faldne under min Fod.
Я їх повигу́блюю й їх потрощу́, — і не встануть вони, і повпадають під ноги мої.
40 Du omgjorded mig med Kraft til Kampen, mine Modstandere tvang du i Knæ for mig;
Ти ж для бо́ю мене підпері́зуєш силою, ва́лиш під мене моїх ворохо́бників.
41 du slog mine Fjender på Flugt mine Avindsmænd ryddede jeg af Vejen.
Поверну́в Ти плечима до мене моїх ворогів, моїх ненави́сників, — й я їх пони́щу!
42 De råbte, men ingen hjalp, til HERREN, han svared dem ikke.
Озирались вони — та немає спаси́теля, кли́кали до Господа — і не відповів їм!
43 Jeg knuste dem som Jordens Støv, som Gadeskarn tramped jeg på dem.
І я їх зітру́, як той по́рох землі, як болото на ву́лицях — їх розітру́ й розтопчу́ їх!
44 Du friede mig af Folkekampe, du satte mig til Folkeslags Høvding; nu tjener mig ukendte Folk;
Ти ж від бунту наро́ду мойо́го мене бережеш, на го́лову лю́ду мене стереже́ш, мені бу́дуть служити наро́ди, яких я й не знав!
45 Udlandets Sønner kryber for mig; blot de hører om mig, lyder de mig:
Передо мною чужи́нці підле́щуються, на вістку про мене — слухня́ні мені.
46 Udlandets Sønner vansmægter, kommer skælvende frem af deres Skjul.
В'януть чужи́нці, і тремтя́ть у тверди́нях своїх.
47 HERREN lever, højlovet min Klippe, ophøjet være min Frelses Gud,
Живий Господь, — і благословенна будь, Скеле моя, і нехай піднесе́ться Бог скелі спасі́ння мого́!
48 den Gud, som giver mig Hævn, lægger Folkeslag under min Fod
Бог, що по́мсти за ме́не дає, і що народи під мене позни́жував,
49 og frier mig fra mine Fjender! Du ophøjer mig over mine Modstandere, fra Voldsmænd frelser du mig.
що рятує мене від моїх ворогі́в, — Ти звели́чив мене над повста́нців на мене, спасаєш мене від насильника!
50 HERRE, derfor priser jeg dig blandt Folkene og lovsynger dit Navn,
Тому́ то хвалю́ Тебе, Господи, серед народів, Іме́нню Твоє́му співаю!
51 du, som kraftig hjælper din Konge og viser din Salvede Miskundhed. David og hans Æt evindelig.
Ти башта спасі́ння Свойо́го царя, і милість вчиняєш Своєму пома́занцеві, — Давиду й насінню його аж навіки!“
