Salme 90
1 En Bøn af den Guds Mand Moses. Herre, du var vor Bolig Slægt efter Slægt.
Молитва Мойсея, чоловіка Божого. Владико, Ти був пристановищем нашим з роду в рід.
2 Førend Bjergene fødtes og Jord og Jorderig blev til, fra Evighed til Evighed er du, o Gud!
Перш ніж народилися гори й Ти утворив землю і всесвіт, від віку й до віку Ти – Бог.
3 Mennesket gør du til Støv igen, du siger: »Vend tilbage, I Menneskebørn!«
Ти повертаєш людину назад у порох і кажеш: «Поверніться назад, сини людські!»
4 Thi tusind Aar er i dine Øjne som Dagen i Gaar, der svandt, som en Nattevagt.
Адже тисяча років в очах Твоїх, немов день вчорашній, що минає, як сторожа вночі.
5 Du skyller dem bort, de bliver som en Søvn. Ved Morgen er de som Græsset, der gror;
Потоком Ти несеш людей, немов сон минули вони; як трава, що вранці сходить,
6 ved Morgen gror det og blomstrer, ved Aften er det vissent og tørt.
вранці цвіте й рясніє, а ввечері в’яне й засихає.
7 Thi ved din Vrede svinder vi hen, og ved din Harme forfærdes vi.
Ми щезаємо у гніві Твоєму, і через лють Твою ми збентежені.
8 Vor Skyld har du stillet dig for Øje, vor skjulte Brøst for dit Aasyns Lys.
Ти поклав наші беззаконня перед Собою, наші приховані [гріхи вивів] на світло Твого обличчя.
9 Thi alle vore Dage glider hen i din Vrede, vore Aar svinder hen som et Suk.
Бо всі дні наші проходять у люті Твоїй; роки наші згасають, немов стогін.
10 Vore Livsdage er halvfjerdsindstyve Aar, og kommer det højt, da firsindstyve. Deres Herlighed er Møje og Slid, thi hastigt gaar det, vi flyver af Sted.
Днів наших – сімдесят років, а якщо є сила, то вісімдесят років, і найкраще в них [забирає] праця й смуток; вони минають швидко, і ми відлітаємо.
11 Hvem fatter din Vredes Vælde, din Harme i Frygt for dig!
Хто знає силу гніву Твого? Страх перед Тобою, [настільки великий], як і лють Твоя.
12 At tælle vore Dage lære du os, saa vi kan faa Visdom i Hjertet!
Навчи нас так лічити дні наші, щоб ми набули мудре серце.
13 Vend tilbage, HERRE! Hvor længe! Hav Medynk med dine Tjenere;
Повернися ж, Господи, доки так буде? Змилуйся над рабами Твоїми!
14 mæt os aarle med din Miskundhed, saa vi kan fryde og glæde os alle vore Dage.
Насичуй нас милістю Твоєю вранці, тоді ми веселитися й радіти будемо по всі дні наші.
15 Glæd os det Dagetal, du ydmyged os, det Aaremaal, da vi led ondt!
Дай нам порадіти за ті дні, коли Ти упокорював нас, за ті роки, коли ми бачили лихо.
16 Lad dit Værk aabenbares for dine Tjenere og din Herlighed over deres Børn!
Нехай з’явиться Твоє діло рабам Твоїм, і велич Твоя – синам їхнім.
17 HERREN vor Guds Livsalighed være over os! Og frem vore Hænders Værk for os, ja frem vore Hænders Værk!
І нехай перебуватиме прихильність Володаря, Бога нашого, на нас. Справу рук наших утверди для нас, справу рук наших зміцни нам.
