Salme 89
1 En Maskil af Ezraiten Etan. Om HERRENS Naade vil jeg evigt synge, fra Slægt til Slægt med min Mund forkynde din Trofasthed.
Навчальна пісня Ета́на езрахе́янина. Про милості Господа буду співати пові́ки, я буду звіща́ти уста́ми своїми про вірність Твою з роду в рід!
2 Thi du har sagt: »En evig Bygning er Naaden!« I Himlen har du grundfæstet din Trofasthed.
Бо я був сказав: „Буде наві́ки збудо́вана милість, а небо — Ти вірність Свою встановля́єш на нім“.
3 Jeg slutted en Pagt med min udvalgte, tilsvor David, min Tjener:
„Я склав заповіта з вибра́нцем Своїм, присягнув Я Давидові, Моєму рабо́ві:
4 »Jeg lader din Sæd bestaa for evigt, jeg bygger din Trone fra Slægt til Slægt!« (Sela)
Встановлю́ Я наві́ки насі́ння твоє, а твій трон Я збудую на вічні віки́“! (Се́ла)
5 Og Himlen priser dit Under, HERRE, din Trofasthed i de Helliges Forsamling.
І небо хвалитиме, Господи, чудо Твоє, також вірність Твою на зібра́нні святих,
6 Thi hvem i Sky er HERRENS Lige, hvo er som HERREN iblandt Guds Sønner?
бо хто в небі поді́бний до Господа? Хто подібний до Господа серед Божих синів?
7 En forfærdelig Gud i de Helliges Kreds, stor og frygtelig over alle omkring ham.
Бог дуже страшни́й у зібра́нні святих, і грізни́й Він на ці́ле довкі́лля Своє!
8 HERRE, Hærskarers Gud, hvo er som du? HERRE, din Naade og Trofasthed omgiver dig.
Господи, Боже Саваоте, — хто си́льний, як Ти, Господи? А вірність Твоя — на довкі́ллі Твоїм!
9 Du mestrer Havets Overmod; naar Bølgerne bruser, stiller du dem.
Ти пануєш над силою моря, коли підіймаються хви́лі, Ти їх втихоми́рюєш.
10 Du knuste Rahab som en fældet Kriger, splitted dine Fjender med vældig Arm.
Ти стиснув Рага́ва, як трупа, і сильним раме́ном Своїм розпоро́шив Своїх ворогів.
11 Din er Himlen, og din er Jorden, du grunded Jorderig med dets Fylde.
Твої небеса́, Твоя теж земля, вселе́нна і все, що на ній, — Ти їх заложив!
12 Norden og Sønden skabte du, Tabor og Hermon jubler over dit Navn.
Північ та південє — Ти їх створив, Фаво́р та Хермо́н співають про Йме́ння Твоє.
13 Du har en Arm med Vælde, din Haand er stærk, din højre løftet.
Могутнє раме́но Твоє, рука Твоя си́льна, висока прави́ця Твоя!
14 Retfærd og Ret er din Trones Grundvold, Naade og Sandhed staar for dit Aasyn.
Справедливість та право — підста́ва престо́лу Твого, милість та правда — обличчя Твоє випере́джують!
15 Saligt det Folk, der kender til Frydesang, vandrer, HERRE, i dit Aasyns Lys!
Блаже́нний наро́д, що знає він поклик святковий, — Господи, вони ходять у світлі обличчя Твого!
16 De lovsynger Dagen igennem dit Navn, ophøjes ved din Retfærdighed.
Радіють вони цілий день Твоїм Іменням, і підви́щуються Твоєю справедливістю,
17 Thi du er vor Styrkes Stolthed, du løfter vort Horn ved din Yndest;
бо окра́са їхньої сили — то Ти, а Твоєю зичли́вістю ріг наш підно́ситься,
18 thi vort Skjold er hos HERREN, vor Konge er Israels Hellige!
бо щит наш — Господній, а цар наш — від Святого Ізраїлевого!
19 Du taled engang i et Syn til dine fromme: »Krone satte jeg paa en Helt, ophøjed en Yngling af Folket;
Тоді богобійним Своїм про мовляв Ти в об'я́вленні та говорив: „Я поклав допомогу на сильного, Я вибра́нця підніс із наро́ду:
20 jeg har fundet David, min Tjener, salvet ham med min hellige Olie;
знайшов Я Давида, Свого раба, — Я його намасти́в Своєю святою оливою,
21 thi min Haand skal holde ham fast, og min Arm skal give ham Styrke.
щоб із ним була си́льна рука Моя, а раме́но Моє вміцни́ло його́!
22 Ingen Fjende skal overvælde ham, ingen Nidding trykke ham ned;
Ворог на нього не нападе́, а син беззаконня не буде його переслі́дувати,
23 jeg knuser hans Fjender foran ham og nedstøder dem, der hader ham;
— його ворогів поб'ю́ перед обличчям його, і вда́рю його ненави́сників!
24 med ham skal min Trofasthed og Miskundhed være, hans Horn skal løfte sig ved mit Navn;
Із ним Моя вірність та милість Моя, а Йме́нням Моїм його ріг піднесе́ться, —
25 jeg lægger Havet under hans Haand og Strømmene under hans højre;
і Я покладу́ його ру́ку на море, і на рі́ки — прави́цю його.
26 mig skal han kalde: min Fader, min Gud og min Frelses Klippe.
Він Мене буде звати: „Отець Ти мій, Бог мій, і скеля спасі́ння мого́!“
27 Jeg gør ham til førstefødt, den største blandt Jordens Konger;
Я вчиню́ його теж перворі́дним, найвищим над зе́мних царів.
28 jeg bevarer for evigt min Miskundhed mod ham, min Pagt skal holdes ham troligt;
Свою милість для нього наві́ки схова́ю, і Мій заповіт йому вірний,
29 jeg lader hans Æt bestaa for evigt, hans Trone, saa længe Himlen er til.
і насіння його покладу́ Я наві́ки, а трона його — як дні неба!
30 Hvis hans Sønner svigter min Lov og ikke følger mine Lovbud,
Коли ж його діти покинуть Зако́на Мого, і не будуть держа́тись нака́зів Моїх,
31 hvis de bryder min Vedtægt og ikke holder mit Bud,
коли ізнева́жать Мої постано́ви, і не бу́дуть держатись нака́зів Моїх,
32 da hjemsøger jeg deres Synd med Ris, deres Brøde med haarde Slag;
тоді па́лицею навіщу́ їхню прови́ну, та пора́зами — їхнє беззако́ння!
33 men min Naade tager jeg ikke fra ham, min Trofasthed svigter jeg ikke;
А ласки Своєї від ньо́го Я не заберу́, і не зра́джу його в Своїй вірності,
34 jeg bryder ikke min Pagt og ændrer ej mine Læbers Udsagn.
не збезче́щу Свого заповіту, а що́ було з уст Моїх вийшло, того не зміню́!
35 Ved min Hellighed svor jeg een Gang for alle — David sviger jeg ikke:
Одне в Своїй святості Я присягнув, — не пові́м Я неправди Давидові:
36 Hans Æt skal blive for evigt, hans Trone for mig som Solen,
повік буде насі́ння його, а престол його передо Мною — як сонце,
37 staa fast som Maanen for evigt, og Vidnet paa Himlen er sanddru.« (Sela)
як місяць, він буде стояти пові́ки, і Сві́док на хмарі — правди́вий“. (Се́ла)
38 Men du har forstødt og forkastet din Salvede og handlet i Vrede imod ham;
А Ти опустив та обри́див, розгнівався Ти на Свого пома́занця, —
39 Pagten med din Tjener har du brudt, vanæret hans Krone og traadt den i Støvet;
Ти неважливим зробив запові́та Свого раба, Ти скинув на землю корону його́,
40 du har nedbrudt alle hans Mure, i Grus har du lagt hans Fæstninger;
всю горо́жу його полама́в, тверди́ні його оберну́в на руїну!
41 alle vejfarende plyndrer ham, sine Naboer blev han til Spot.
Всі грабують його, хто прохо́дить дорогою, — він став для сусідів своїх посміхо́вищем.
42 Du har løftet hans Uvenners højre og glædet alle hans Fjender;
Підніс Ти правицю його переслі́дувачів, усіх його ворогів Ти поті́шив,
43 hans Sværd lod du vige for Fjenden, du holdt ham ej oppe i Kampen;
і Ти відвернув вістря ша́блі його, у війні ж не підтри́мав його.
44 du vristed ham Staven af Hænde og styrted hans Trone til Jorden,
Ти слави позбавив його, а трона його повалив був на землю,
45 afkorted hans Ungdoms Dage og hylled ham ind i Skam. (Sela)
скоротив Ти був дні його мо́лодости, розтягнув над ним сором! (Се́ла)
46 Hvor længe vil du skjule dig, HERRE, for evigt, hvor længe skal din Vrede lue som Ild?
Доки, Господи, бу́деш хова́тись наза́вжди, доки буде палати Твій гнів, як огонь?
47 Herre, kom i Hu, hvad Livet er, til hvilken Tomhed du skabte hvert Menneskebarn!
Пам'ятай же про мене, — яка довгота́ життя лю́дського? Для чого створив Ти всіх лю́дських синів на ніщо́?
48 Hvo bliver i Live og skuer ej Død, hvo frelser sin Sjæl fra Dødsrigets Haand? (Sela) (Sheol h7585)
Котри́й чоловік буде жити, а смерти не ба́читиме, збереже свою душу від сили шео́лу? (Се́ла) (Sheol h7585)
49 Hvor er din fordums Naade, Herre, som du i Trofasthed tilsvor David?
Де Твої перші милості, Господи, що їх присягав Ти Давидові у Своїй вірності?
50 Kom, Herre, din Tjeners Skændsel i Hu, at jeg bærer Folkenes Spot i min Favn,
Згадай, Господи, про га́ньбу рабів Своїх, яку я ношу́ в своїм лоні від усіх великих наро́дів,
51 hvorledes dine Fjender haaner, HERRE, hvorledes de haaner din Salvedes Fodspor.
якою Твої вороги зневажають, о Господи, і кроки Твого́ помазанця безславлять!
52 Lovet være HERREN i Evighed, Amen, Amen!
Благослове́нний навіки Господь! Амі́нь і амі́нь!
