Salme 88
1 En Sang. En Salme af Koras Sønner. Til Sangmesteren. Al-mahalat-leannot. En Maskil af Ezraiten Heman. HERRE min Gud, jeg raaber om Dagen, om Natten naar mit Skrig til dig;
Пісня. Псалом. Синів Кореєвих. Для дириґента хору. На „Махалат леаннот“. Пісня навча́льна Ге́мана езрахе́янина. Господи, Боже спасі́ння мого́, вдень я кли́чу й вночі Я перед Тобою:
2 lad min Bøn komme frem for dit Aasyn, til mit Klageraab laane du Øre!
хай молитва моя дійде перед обличчя Твоє, нахили Своє ухо до зо́йку мого,
душа бо моя насити́лась нещастями, а життя моє збли́зилося до шео́лу! (Sheol h7585)
4 jeg regnes blandt dem, der sank i Graven, er blevet som den, det er ude med,
Я до тих прирахований став, що в могилу відхо́дять, я став, немов муж той безсилий.
5 kastet hen imellem de døde, blandt faldne, der hviler i Graven, hvem du ej mindes mere, thi fra din Haand er de revet.
Я кинений серед померлих, немов оті тру́пи, що в гро́бі лежать, що про них Ти не згадуєш більш, і потя́ті вони від Твоєї руки.
6 Du har lagt mig i den underste Grube, paa det mørke, det dybe Sted;
Умісти́в Ти мене в глибоче́зну могилу, до пітьми́ в глибина́х.
7 tungt hviler din Vrede paa mig, alle dine Brændinger lod du gaa over mig. (Sela)
На мене лягла́ Твоя лють, і Ти всіма́ Своїми лама́ннями мучив мене. (Се́ла)
8 Du har fjernet mine Frænder fra mig, gjort mig vederstyggelig for dem; jeg er fængslet, kan ikke gaa ud,
Віддалив Ти від мене знайо́мих моїх, учинив Ти мене за оги́ду для них, Я за́мкнений і не вихо́джу,
9 mit Øje er sløvt af Vaande. Hver Dag, HERRE, raaber jeg til dig og rækker mine Hænder imod dig.
стемні́ло з біди моє око. Я кожного дня Тебе кличу, о Господи, простяга́ю до Тебе ру́ки свої!
10 Gør du Undere for de døde, staar Skyggerne op og takker dig? (Sela)
Чи Ти чудо вчиниш померлим? Чи тру́пи встануть і будуть хвали́ти Тебе? (Се́ла)
11 Tales der om din Naade i Graven, i Afgrunden om din Trofasthed?
Хіба милість Твоя буде в гро́бі звіща́тись, а вірність Твоя в аввадо́ні?
12 Er dit Under kendt i Mørket, din Retfærd i Glemselens Land?
Чи позна́ється в те́мряві чудо Твоє, а в краю́ забуття́ — справедливість Твоя?
13 Men jeg, o HERRE, jeg raaber til dig, om Morgenen kommer min Bøn dig i Møde.
Та я кличу до Тебе, о Господи, і вранці молитва моя Тебе випере́джує.
14 Hvorfor forstøder du, HERRE, min Sjæl og skjuler dit Aasyn for mig?
Для чо́го, о Господи, кидаєш душу мою, ховаєш від мене обличчя Своє?
15 Elendig er jeg og Døden nær, dine Rædsler har omgivet mig fra min Ungdom;
Нужде́нний я та помираю відма́лку, перено́шу страхіття Твої, я осла́блений став.
16 din Vredes Luer gaar over mig, dine Rædsler har lagt mig øde,
Перейшли́ надо мною Твої пересе́рдя, страхіття Твої зруйнува́ли мене, —
17 som Vand er de om mig Dagen lang, til Hobe slutter de Kreds om mig;
вони оточа́ють мене, як вода, увесь день, вони ра́зом мене обляга́ють.
18 Ven og Frænde fjerned du fra mig, holdt mine Kendinge borte.
друга й при́ятеля віддалив Ти від мене, знайо́мі мої — як та те́мрява!
