Salme 81
1 Til Sangmesteren. Al-haggittit. Af Asaf.
Для дириґента хору. На ґітійськім знарядді. Аса́фів. Співайте Богові, нашій тверди́ні, покли́куйте Богові Якова,
2 Jubler for Gud, vor Styrke, raab af fryd for Jakobs Gud,
заспівайте пісню, і заграйте на бу́бні, на ци́трі приємній із гу́слами,
3 istem Lovsang, lad Pauken lyde, den liflige Citer og Harpen;
засурмі́ть у сурму́ в новомі́сяччя, на по́вні в день нашого свята,
4 stød i Hornet paa Nymaanedagen, ved Fuldmaaneskin paa vor Højtidsdag!
бо це право Ізраїлеві, Зако́н Бога Якова!
5 Thi det er Lov i Israel, et Bud fra Jakobs Gud;
На сві́дчення в Йо́сипі Він учинив його, як пішов був на землю єгипетську. Почув був там мову, якої не знав:
6 han gjorde det til en Vedtægt i Josef, da han drog ud fra Ægypten, hvor han hørte et Sprog, han ikke kendte.
„Раме́на його Я звільнив з тягару́, від коша́ його ру́ки звільнились.
7 »Jeg fried hans Skulder for Byrden, hans Hænder slap fri for Kurven.
Ти був кликав у недолі, — й я ви́дер тебе, Я відповідаю тобі в укритті громові́м, Я ви́пробував був тебе над водою Мери́ви. (Се́ла)
8 I Nøden raabte du, og jeg frelste dig, jeg svarede dig i Tordenens Skjul, jeg prøvede dig ved Meribas Vande. (Sela)
Слухай же ти, Мій наро́де, і хай Я засві́дчу тобі, о Ізраїлю, — коли б ти послухав Мене:
9 Hør, mit Folk, jeg vil vidne for dig, Israel, ak, om du hørte mig!
нехай бога чужого у тебе не буде, і не кланяйся богу сторонньому!
10 En fremmed Gud maa ej findes hos dig, tilbed ikke andres Gud!
Я — Господь, Бог твій, що з кра́ю єгипетського тебе вивів, відчини свої уста — і Я їх напо́вню!
11 Jeg, HERREN, jeg er din Gud, som førte dig op fra Ægypten; luk din Mund vidt op, og jeg vil fylde den!
Але́ Мій народ не послухався був Мого голосу, не згодився зо Мною Ізра́їль, —
12 Men mit Folk vilde ikke høre min Røst, Israel lød mig ikke.
і Я їх пустив ради впе́ртости їхнього серця, — нехай вони йдуть за своїми пора́дами!
13 Da lod jeg dem fare i deres Stivsind, de vandrede efter deres egne Raad.
Коли б Мій наро́д був послухав Мене, коли б був Ізраїль ходив по доро́гах Моїх,
14 Ak, vilde mit Folk dog høre mig, Israel gaa mine Veje!
ще мало — і Я похили́в би був їхніх ворогів, і руку Свою поверну́в би був Я на проти́вників їхніх!
15 Da kued jeg snart deres Fjender, vendte min Haand mod deres Uvenner!
Ненави́сники Господа йому б покори́лись, — і був би навіки їхній час,
16 Deres Avindsmænd skulde falde og gaa til Grunde for evigt; jeg nærede dig med Hvedens Fedme, mættede dig med Honning fra Klippen!«
і Я жи́ром пшениці його годува́в би, і медом із скелі тебе б насища́в!“
