< Salme 77 >

1 Til Sangmesteren. Til Jedutun. Af Asaf. En Salme.
Керівнику хору, Єдутуну. Псалом Асафів. Голосом своїм я волатиму до Бога, голосом моїм – до Бога, і Він прислухається до мене.
2 Jeg raaber højt til Gud, højt til Gud, og han hører mig;
У день скорботи моєї я шукав Володаря; [цілу] ніч моя рука була простягнута й не затерпла. Моя душа відмовлялася від втіхи.
3 jeg søger Herren paa Nødens Dag, min Haand er om Natten utrættet udrakt, min Sjæl vil ikke lade sig trøste;
Згадаю про Бога – і охопить мене трепет; пороздумую – і знемагає дух мій. (Села)
4 jeg ihukommer Gud og stønner, jeg sukker, min Aand vansmægter. (Sela)
Ти тримав розплющеними повіки очей моїх; я вражений і не можу говорити.
5 Du holder mine Øjne vaagne, jeg er urolig og maalløs.
Подумав я про дні давноминулі, про роки давні.
6 Jeg tænker paa fordums Dage, ihukommer længst henrundne Aar;
Згадую наспіви мої вночі, із серцем своїм веду розмову, і дух мій дошукується:
7 jeg gransker om Natten i Hjertet, grunder og ransager min Aand.
Невже навіки покинув [нас] Володар і більше не буде прихильним?
8 Vil Herren bortstøde for evigt og aldrig mer vise Naade,
Невже назавжди зникла Його милість, припинилося Його слово на [всі] наступні покоління?
9 er hans Miskundhed ude for stedse, hans Trofasthed omme for evigt og altid,
Хіба забув Бог, як милувати, чи замкнув у гніві милосердя Своє? (Села)
10 har Gud da glemt at ynkes, lukket sit Hjerte i Vrede? (Sela)
Тоді сказав я: «Що гнітить мене, так це те, що Всевишній змінив [дію] правиці Своєї щодо нас».
11 Jeg sagde: Det er min Smerte, at den Højestes højre er ikke som før.
Згадаю я про діяння Господа; нагадаю-но собі про чудеса стародавні.
12 Jeg kommer HERRENS Gerninger i Hu, ja kommer dine fordums Undere i Hu.
Споглядатиму всі справи Твої і про звершення Твої роздумувати буду.
13 Jeg tænker paa al din Gerning og grunder over dine Værker.
Боже, у святості шлях Твій! Який бог настільки великий, як [наш] Бог?
14 Gud, din Vej var i Hellighed, hvo er en Gud saa stor som Gud!
Ти – Бог, Який творить чудеса; Ти з’явив могутність Свою серед народів.
15 Du er en Gud, som gør Undere, du gjorde din Vælde kendt blandt Folkene,
Ти визволив рукою Своєю народ Твій, синів Якова і Йосифа. (Села)
16 udøste dit Folk med din Arm, Jakobs og Josefs Sønner. (Sela)
Побачили Тебе води, Боже, побачили Тебе води й затремтіли, здригнулися безодні.
17 Vandene saa dig, Gud, Vandene saa dig og vred sig i Angst, ja Dybet tog til at skælve;
Потоками лилася вода із темних хмар, свій голос подали хмарини, і стріли Твої розліталися.
18 Skyerne udøste Vand, Skyhimlens Stemme gjalded, dine Pile for hid og did;
Гуркіт Твого грому на небокраї, спалахи блискавок освітлювали всесвіт, земля тремтіла й здригалася.
19 din bragende Torden rulled, Lynene oplyste Jorderig, Jorden bæved og skjalv;
Шлях Твій [пролягав] через море, і стежки Твої – через води великі, та слідів Твоїх не було видно.
20 din Vej gik midt gennem Havet, din Sti gennem store Vande, dine Fodspor kendtes ikke. Du førte dit Folk som en Hjord ved Moses's og Arons Haand.
Ти вів, немов отару, народ Свій рукою Мойсея і Аарона.

< Salme 77 >