Salme 69
1 Til Sangmesteren. Til Liljerne. Af David.
Керівнику хору. На мотив «Лілея». Псалом Давидів. Врятуй мене, Боже, бо води дійшли аж до шиї!
2 Frels mig Gud, thi Vandene naar mig til Sjælen,
Я загруз у глибокій трясовині й не маю опори; увійшов у глибокі води, вируючий потік накрив мене.
3 jeg er sunket i bundløst Dynd, hvor der intet Fodfæste er, kommet i Vandenes Dyb, og Strømmen gaar over mig;
Я виснажився від крику, моє горло палає. Очі мої вичерпалися [від сліз], виглядаючи мого Бога.
4 træt har jeg skreget mig, Struben brænder, mit Øje er mat af at bie paa min Gud;
Ненависників моїх стало більше, ніж волосся на моїй голові. Численними стали вороги мої, що хочуть знищити мене безпідставно: те, чого я не забирав у них, усе ж мушу повернути.
5 flere end mit Hoveds Haar er de, der hader mig uden Grund, mange er de, som vil mig til Livs, uden Skel er mig fjendske; hvad jeg ikke har ranet, skal jeg dog erstatte!
Боже, ти знаєш мою нерозсудливість, і провина моя не прихована від Тебе.
6 Gud, du kender min Daarskab, min Skyld er ej skjult for dig.
Нехай же не будуть через мене засоромлені ті, хто на Тебе, Владико, Господи воїнств, покладає надію. Нехай не будуть принижені через мене ті, хто шукає Тебе, Боже Ізраїля!
7 Lad mig ej bringe Skam over dem, som bier paa dig, o Herre, Hærskarers HERRE, lad mig ej bringe Skændsel over dem, der søger dig, Israels Gud!
Адже заради Тебе я несу ганьбу, і безчестя вкрило моє обличчя.
8 Thi for din Skyld bærer jeg Spot, mit Aasyn dækkes af Skændsel;
Вигнанцем став я для братів моїх і чужинцем для синів моєї матері;
9 fremmed er jeg for mine Brødre, en Udlænding for min Moders Sønner.
бо ревність до Дому Твого з’їдає мене, і образи тих, хто ганьбить Тебе, впали на мене.
10 Thi Nidkærhed for dit Hus har fortæret mig, Spotten mod dig er faldet paa mig;
Коли душа моя плакала постячись, то на ганьбу мені це обернулося.
11 jeg spæged min Sjæl med Faste, og det blev mig til Spot;
Коли вдягав на себе лахміття, я став для них приказкою [глузливою].
12 i Sæk har jeg klædt mig, jeg blev dem et Mundheld.
Пересуджують мене ті, хто сидить біля воріт, і наспівують про мене ті, що п’ють міцний напій.
13 De, der sidder i Porten, taler om mig, ved Drikkelagene synger de om mig.
А я молюся до Тебе, Господи, у сприятливий час. Боже, за великою милістю Своєю дай мені відповідь, заради вірності [обіцяному] Тобою спасінню.
14 Men jeg beder, HERRE, til dig i Naadens Tid, o Gud, i din store Miskundhed svare du mig!
Визволи мене з багнюки – нехай я не загрузну, але врятуюся від ненависників моїх і від водних глибин!
15 Frels mig med din trofaste Hjælp fra Dyndet, at jeg ikke skal synke; red mig fra dem, der hader mig, fra Vandenes Dyb,
Нехай не накриє мене бурхливий водний потік, і не поглине мене трясовина, і провалля не зімкне наді мною своєї пащі.
16 lad Strømmen ikke gaa over mig; lad Dybet ikke sluge mig eller Brønden lukke sig over mig.
Дай мені відповідь, Господи, бо добра милість Твоя; повернися до мене з усією щедрістю милосердя Твого.
17 Svar mig, HERRE, thi god er din Naade, vend dig til mig efter din store Barmhjertighed;
Не ховай обличчя Свого від раба Твого, бо тісно мені. Поспіши відповісти мені!
18 dit Aasyn skjule du ej for din Tjener, thi jeg er i Vaade, skynd dig og svar mig;
Наблизься до душі моєї, визволи її; відкупи її заради ворогів моїх.
19 kom til min Sjæl og løs den, fri mig for mine Fjenders Skyld!
Ти знаєш, наскільки вкритий я ганьбою, соромом і безчестям – перед Тобою всі супротивники мої.
20 Du ved, hvorledes jeg smædes og bærer Skam og Skændsel; du har Rede paa alle mine Fjender.
Ганьба розбила моє серце, і я розчавлений. Мав надію уникнути [гніту], та не вдається, сподівався на втіху, та не знайшов її.
21 Spot har ulægeligt knust mit Hjerte; jeg bied forgæves paa Medynk, paa Trøstere uden at finde;
Але дали мені замість втішної їжі жовч; і під час спраги моєї напоїли мене оцтом.
22 de gav mig Malurt at spise og slukked min Tørst med Eddike.
Нехай трапеза їхня стане для них пасткою, а їхній добробут – тенетами.
23 Lad Bordet foran dem blive en Snare, deres Takofre blive en Fælde;
Нехай потемніють їхні очі, щоб не бачили, а їхні стегна завжди тремтять.
24 lad Øjnene slukkes, saa Synet svigter, lad Lænderne altid vakle!
Вилий на них Свій гнів, і лють обличчя Твого нехай впаде на них.
25 Din Vrede udøse du over dem, din glødende Harme naa dem;
Нехай будуть спустошені поселення їхні; у шатрах їхніх нехай не буде мешканця.
26 deres Teltlejr blive et Øde, og ingen bo i deres Telte!
Адже вони переслідують тих, кого Ти вразив, і про муки поранених Тобою розповідають.
27 Thi de forfølger den, du slog, og øger Smerten for dem, du saared.
Додай же [і цей] гріх до їхніх гріхів, і нехай не увійдуть вони до праведності Твоєї.
28 Tilregn dem hver eneste Brøde, lad dem ikke faa Del i din Retfærd;
Нехай вони викреслені будуть із книги життя і не будуть записані разом із праведниками.
29 lad dem slettes af Livets Bog, ej optegnes blandt de retfærdige!
Я ж пригнічений і сповнений болю – нехай Твій порятунок, Боже, підніме мене!
30 Men mig, som er arm og lidende, bjærge din Frelse, o Gud!
Я прославлю ім’я Бога піснею і величатиму Його подякою.
31 Jeg vil prise Guds Navn med Sang og ophøje ham med Tak;
Це буде приємніше Господеві, ніж віл, ніж молодий бичок із рогами й роздвоєними копитами.
32 det er mer for HERREN end Okser, end Tyre med Horn og Klove!
Побачать пригнічені й зрадіють – ви, що Бога шукаєте, нехай серця ваші оживуть!
33 Naar de ydmyge ser det, glæder de sig; I, som søger Gud, eders Hjerte oplives!
Бо прислухається до бідних Господь і в’язнів Своїх не цурається.
34 Thi HERREN laaner de fattige Øre, han agter ej fangne Venner ringe.
Нехай прославляють Його небеса і земля, моря і все, що роїться в них,
35 Himmel og Jord skal prise ham, Havet og alt, hvad der rører sig der;
бо врятує Бог Сіон і збудує міста Юди. І поселяться там, і вспадкують їх,
36 thi Gud vil frelse Zion og opbygge Judas Byer; der skal de bo og tage det i Eje; hans Tjeneres Afkom skal arve det, de, der elsker hans Navn, skal bo deri.
нащадки рабів Його вспадкують їх, і ті, хто любить ім’я Його, мешкатимуть у них.
