Salme 58

1 Til Sangmesteren. Al-tasjhet. Af David. En Miktam.

Для дириґента хору. На спів: „Не вигуби“. Золотий псалом Давидів. Чи ж то справді ви, можні, говорите правду, чи лю́дських синів слушно судите?

2 Er det virkelig Ret, I taler, I Guder, dømmer I Menneskens Børn retfærdigt?

Отже, у серці ви чините кривди, дорогу наси́льства рук ваших тору́єте ви на землі.

3 Nej, alle øver I Uret paa Jord, eders Hænder udvejer Vold.

Від лоня ще матернього — вже відда́лені несправедливі, з утро́би ще матерньої заблуди́лися неправдомо́вці, —

4 Fra Moders Liv vanslægted de gudløse, fra Moders Skød for Løgnerne vild.

їхня отрута така, як отрута зміїна, як отрута глухої гадюки, що ухо своє затуля́є,

5 Gift har de i sig som Slangen, den stumme Øgle, der døver sit Øre

що не слухає голосу заклиначі́в, чарівника́, в чарах впра́вного!

6 og ikke vil høre paa Tæmmerens Røst, paa den kyndige Slangebesværger.

Поруйнуй, Боже, зуби їхні в їхніх уста́х, левчука́м розбий, Господи, ще́лепи, —

7 Gud, bryd Tænderne i deres Mund, Ungløvernes Kindtænder knuse du, HERRE;

нехай розпливуться, немов та вода, що собі розтіка́ється, хай пов'я́нуть вони, як трава по дорозі,

8 lad dem svinde som Vand, der synker, visne som nedtrampet Græs.

бодай стали, немов той слима́к, що в своїй слизоті́ розпускається, щоб сонця не бачили, як мертвий отой плід у жінки!

9 Lad dem blive som Sneglen, opløst i Slim som et ufuldbaarent Foster, der aldrig saa Sol.

Поки почують терни́ну запа́лену ваші горшки, — нехай буря її рознесе, чи свіжу, чи спа́лену!

10 Før eders Gryder mærker til Tjørnen, ja, midt i deres Livskraft river han dem bort i sin Vrede.

А праведний ті́шитись буде, бо помсту побачить, у кро́ві безбожного сто́пи свої він обмиє!

11 Den retfærdige glæder sig, naar han ser Hævn, hans Fødder skal vade i gudløses Blod; Og Folk skal sige: »Den retfærdige faar dog sin Løn, der er dog Guder, som dømmer paa Jord!«

І скаже люди́на: „Поправді є плід справедливому, справді є Бог, — суддя на землі!“