Salme 56
1 Til Sangmesteren. Al-jonat-elem-rehokim. Af David. En Miktam, da Filisterne greb ham i Gat.
Для дириґента хору. На „Німа голубка вдалечині“. Золотий Давидів псалом, коли филисти́мляни захопи́ли були його в Ґа́ті. Помилуй мене, Боже, бо то́пче мене чоловік, — цілий день він воює та ти́сне мене!
2 Vær mig naadig, Gud, thi Mennesker vil mig til Livs, jeg trænges stadig af Stridsmænd;
Чату́ють мої вороги цілий день, бо багато таких, що воюють завзя́то на мене!
3 mine Fjender vil mig stadig til Livs, thi mange strider bittert imod mig!
Того дня, коли страх обгорта́є мене, я надію на Тебе кладу́, —
4 Naar jeg gribes af Frygt, vil jeg stole paa dig,
я в Бозі хвали́тиму слово Його, на Бога надію кладу, й не боюся, — що тіло учи́нить мені?
5 og med Guds Hjælp skal jeg prise hans Ord. Jeg stoler paa Gud, jeg frygter ikke, hvad kan Kød vel gøre mig?
Цілий день біль прино́сять слова́ мої, усі їхні думки́ проти мене на зло:
6 De oplægger stadig Raad imod mig, alle deres Tanker gaar ud paa ondt.
слідкують, ховаються, пильнують вони мої сто́пи... Як чатують на душу мою,
7 De flokker sig sammen, ligger paa Lur, jeg har dem lige i Hælene, de staar mig jo efter Livet.
так Ти через гріх віджени́ їх, пониж, Боже, людей в Своїм гніві!
8 Gengæld du dem det onde, stød Folkene ned i Vrede, o Gud!
Полічив Ти тиня́ння моє, помісти́ ж мої сльози перед Собою, чи ж вони не запи́сані в книзі Твоїй?
9 Selv har du talt mine Suk, i din Lædersæk har du gemt mine Taarer; de staar jo i din Bog.
Тоді то мої вороги́ повтікають назад, того дня, як я кли́кати буду. Те я знаю, що Бог при мені,
10 Da skal Fjenderne vige, den Dag jeg kalder; saa meget ved jeg, at Gud er med mig.
і в Бозі я справу свою докінчу́, докінчу́ я в Господі справу!
11 Med Guds Hjælp skal jeg prise hans Ord, med HERRENS Hjælp skal jeg prise hans Ord.
На Бога надію кладу́ й не боюсь, — що́ люди́на учи́нить мені?
12 Jeg stoler paa Gud, jeg frygter ikke, hvad kan et Menneske gøre mig?
На мені зостаються, о Боже, прися́ги Тобі, та для Тебе я ви́повню жертви хвали́.
13 Jeg har Løfter til dig at indfri, o Gud, med Takofre vil jeg betale dig. Thi fra Døden frier du min Sjæl, ja min Fod fra Fald, at jeg kan vandre for Guds Aasyn i Livets Lys.
Як Ти спас мою душу від смерти, то хіба ж не спасеш моїх ніг від паді́ння, щоб у світлі життя я ходив перед Богом?
