Salme 50
1 En Salme af Asaf. Gud, Gud HERREN taled og stævnede Jorden hid fra Sol i Opgang til Sol i Bjærge;
Псалом Асафів. Бог богів – Господь! Він промовляє, закликає землю від сходу сонця аж до заходу.
2 fra Zion, Skønhedens Krone, viste Gud sig i Straaleglans
Із Сіону, досконалої краси, Бог з’явився в сяйві.
3 — vor Gud komme og tie ikke! — Foran ham gik fortærende Ild, omkring ham rasede Storm;
Іде наш Бог і не мовчить; вогонь перед Ним пожирає й навколо Нього сильно вирує.
4 han stævned Himlen deroppe hid og Jorden for at dømme sit Folk:
Він закликає небеса вгорі і землю на суд зі Своїм народом:
5 »Saml mig mine fromme, der sluttede Pagt med mig ved Ofre!«
«Зберіть-но до Мене Моїх вірних, хто уклав Завіт зі Мною при жертві».
6 Og Himlen forkyndte hans Retfærd, at Gud er den, der dømmer. (Sela)
І небеса сповіщатимуть правду Його, адже Суддя – Сам Бог! (Села)
7 Hør, mit Folk, jeg vil tale, Israel, jeg vil vidne imod dig, Gud, din Gud er jeg!
«Слухай, народе Мій, Я говоритиму; Ізраїлю, Я свідчити буду проти тебе: Я – Бог, твій Бог.
8 Jeg laster dig ikke for dine Slagtofre, dine Brændofre har jeg jo stadig for Øje;
Не за жертвоприношення твої Я докорятиму тобі – твої цілопалення завжди переді Мною.
9 jeg tager ej Tyre fra dit Hus eller Bukke fra dine Stalde;
Я не прийму вола із твого дому, ані козлів із твоїх кошар.
10 thi mig tilhører alt Skovens Vildt, Dyrene paa de tusinde Bjerge;
Адже всі тварини в лісі – Мої, і худоба на тисячі пагорбів.
11 jeg kender alle Bjergenes Fugle, har rede paa Markens Vrimmel.
Я знаю кожного птаха в горах, і все, що рухається на полях, – зі Мною.
12 Om jeg hungred, jeg sagde det ikke til dig, thi mit er Jorderig og dets Fylde!
Якби Я був голодний, то не сказав би тобі про це, адже Мені належить всесвіт і все, що його наповнює.
13 Mon jeg æder Tyres Kød eller drikker Bukkes Blod?
Хіба Я їм м’ясо биків чи п’ю кров козлів?
14 Lovsang skal du ofre til Gud og holde den Højeste dine Løfter.
Принеси Богові в жертву подяку й виконай перед Всевишнім твої обітниці.
15 Og kald paa mig paa Nødens Dag; jeg vil udfri dig, og du skal ære mig,
Поклич Мене в день скорботи – Я визволю тебе, а ти Мене прославиш».
16 Men til Den gudløse siger Gud: Hvi regner du op mine Bud og fører min Pagt i Munden,
Нечестивому ж говорить Бог: «Як ти смієш Мої постанови сповіщати і Завіт Мій в устах своїх носити?
17 naar du dog hader Tugt og kaster mine Ord bag din Ryg?
Ти ж ненавидиш настанови й кидаєш Слова Мої позад себе?
18 Ser du en Tyv, slaar du Følge med ham, med Horkarle holder du til,
Коли ти бачиш крадія, заводиш із ним приязні стосунки; і від перелюбників маєш свою частку.
19 slipper Munden løs med ondt, din Tunge bærer paa Svig.
Вуста твої вживаєш для зла, і язик твій плете підступні каверзи.
20 Du sidder og skænder din Broder, bagtaler din Moders Søn;
Сидиш [на суді], намовляєш на брата твого, проти сина своєї матері свідчиш ганебне.
21 det gør du, og jeg skulde tie, og du skulde tænke, jeg er som du! Revse dig vil jeg og gøre dig det klart.
Ти чинив це, а Я мовчав, [тому] уявив ти [собі], що Я такий, як ти. Я покараю тебе й виставлю [звинувачення] перед очима твоїми.
22 Mærk jer det, I, som glemmer Gud, at jeg ikke skal rive jer redningsløst sønder.
Зрозумійте ж це ті, хто забуває Бога, щоб Я не розтерзав [вас], і не буде кому врятувати.
23 Den, der ofrer Taksigelse, ærer mig; den, der agter paa Vejen, lader jeg se Guds Frelse.
Той, хто приносить у жертву подяку, шанує Мене; і тому, хто торує дорогу [правди], покажу Я спасіння Боже».
