Salme 49
1 Til Sangmesteren. Af Koras Sønner. En Salme. Hør det, alle Folkeslag, lyt til, al Verdens Folk,
Для дириґента хору. Синів Коре́євих. Псалом. Слухайте це, всі наро́ди, візьміть до ушей, усі ме́шканці все́світу,
2 baade høj og lav, baade rig og fattig!
і лю́дські сини й сини му́жів, ра́зом багатий та вбогий,
3 Min Mund skal tale Visdom, mit Hjerte udgransker Indsigt;
— мої уста казатимуть мудрість, думка ж се́рця мого — розумність,
4 jeg bøjer mit Øre til Tankesprog, raader min Gaade til Strengeleg.
нахилю́ своє ухо до при́казки, розв'яжу́ свою за́гадку лі́рою!
5 Hvorfor skulle jeg frygte i de onde Dage, naar mine lumske Fjender omringer mig med Brøde,
Чому маю боятись у день лихолі́ття, як стане круг мене неправда моїх ошука́нців,
6 de, som stoler paa deres Gods og bryster sig af deres store Rigdom?
які на бага́тство своє покладають надію, і своїми доста́тками хва́ляться?
7 Visselig, ingen kan købe sin Sjæl fri og give Gud en Løsesum
Але жодна люди́на не ви́купить брата, не дасть його ви́купу Богові, —
8 — Prisen for hans Sjæl blev for høj, for evigt maatte han opgive det — saa han kunde blive i Live
бо ви́куп їхніх душ дорогий, і не перестане навіки, —
9 og aldrig faa Graven at se;
щоб міг він ще жити навіки й не бачити гро́бу!
10 nej, han skal se den; Vismænd dør, baade Daare og Taabe gaar bort. Deres Gods maa de afstaa til andre,
Та люди побачать, що мудрі вмирають так само, як гинуть невіглас та не́ук, і лиша́ють для інших багатство своє.
11 deres Grav er deres Hjem for evigt, deres Bolig Slægt efter Slægt, om Godser end fik deres Navn.
Вони ду́мають, ніби доми́ їхні навіки, місця́ їхнього заме́шкання — з роду до роду, імена́ми своїми звуть землі,
12 Trods Herlighed bliver Mennesket ikke, han er som Dyrene, der forgaar.
та не зостається в пошані люди́на, — подібна худобі, що гине!
13 Saa gaar det dem, der tror sig trygge, saa ender det for dem, deres Tale behager. (Sela)
Така їхня дорога — глупо́та для них, та за ними йдуть ті, хто кохає їхню думку. (Се́ла)
14 I Dødsriget drives de ned som Faar, deres Hyrde skal Døden være; de oprigtige træder paa dem ved Gry, deres Skikkelse gaar Opløsning i Møde, Dødsriget er deres Bolig. (Sheol h7585)
Вони зі́йдуть в шеол, — і смерть їх пасе, немов вівці, а праведники запанують над ними від ра́ння; подоба їхня знищиться, шео́л буде мешканням для них. (Sheol h7585)
Та визволить Бог мою душу із влади шео́лу, бо Він мене ві́зьме! (Се́ла) (Sheol h7585)
16 Frygt ej, naar en Mand bliver rig, naar hans Huses Herlighed øges;
Не лякайся, коли багатіє люди́на, коли збі́льшується слава дому її, —
17 thi intet tager han med i Døden, hans Herlighed følger ham ikke.
бо, вмираючи, не забере вона всьо́го, її слава не пі́де за нею!
18 Priser han end i Live sig selv: »De lover dig for din Lykke!« —
Хоч вона свою душу за життя свого хва́лить, і славлять тебе, як для себе ти чиниш добро, —
19 han vandrer til sine Fædres Slægt, der aldrig faar Lyset at skue.
вона при́йде до роду батьків своїх, що світла вони не побачать навіки!
20 Den, som lever i Herlighed, men uden Forstand, han er som Dyrene, der forgaar.
Люди́на в пошані, але нерозумна, — подібна худобі, що гине!
