Salme 38
1 En Salme af David. Lehazkir.
Псалом Давидів. На па́м'ятку. Господи, не карай мене в гніві Своїм, і не завдава́й мені кари в Своїм пересе́рді,
2 HERRE, revs mig ej i din Vrede, tugt mig ej i din Harme!
бо проши́ли мене Твої стріли, і рука Твоя тяжко спусти́лась на мене,
3 Thi dine Pile sidder i mig, din Haand har lagt sig paa mig.
Від гніву Твого нема ці́лого місця на тілі моїм, немає споко́ю в костя́х моїх через мій гріх,
4 Intet er karskt paa min Krop for din Vredes Skyld, intet uskadt i mine Ledemod for mine Synders Skyld;
бо провини мої переросли́ мою го́лову, як великий тяга́р, вони тяжчі над сили мої,
5 thi over mit Hoved skyller min Brøde som en tyngende Byrde, for tung for mig.
смердять та гниють мої рани з глупо́ти моєї.
6 Mine Saar baade stinker og raadner, for min Daarskabs Skyld gaar jeg bøjet;
Ско́рчений я, і над міру похи́лений, цілий день я тиняюсь сумни́й,
7 jeg er saare nedtrykt, sorgfuld vandrer jeg Dagen lang.
бо нутро́ моє повне запа́лення, і в тілі моїм нема ці́лого місця.
8 Thi Lænderne er fulde af Brand, intet er karskt paa min Krop,
Обезси́лений я й перемучений тяжко, рида́ю від сто́гону серця свого.
9 jeg er lammet og fuldkommen knust, jeg skriger i Hjertets Vaande.
Господи, всі бажа́ння мої — перед Тобою, зідха́ння ж моє не сховалось від Тебе.
10 HERRE, du kender al min Attraa, mit Suk er ej skjult for dig;
Сильно тріпо́четься серце моє, опустила мене моя сила, навіть ясність оче́й моїх — і вона не зо мною.
11 mit Hjerte banker, min Kraft har svigtet, selv mit Øje har mistet sin Glans.
Дру́зі мої й мої при́ятелі поставали здаля́ від моєї біди, а ближні мої поставали опо́даль.
12 For min Plages Skyld flyr mig Ven og Frænde, mine Nærmeste holder sig fjernt;
Тене́та розставили ті, хто чатує на душу мою, а ті, хто бажає нещастя мені, говорять прокля́ття, і ввесь день вимишляють зрадли́ве!
13 de, der vil mig til Livs, sætter Snarer, og de, der vil mig ondt, lægger Raad om Fordærv, de tænker Dagen igennem paa Svig.
А я, мов глухий, вже не чую, і мов той німий, який уст своїх не відкриває.
14 Men jeg er som en døv, der intet hører, som en stum, der ej aabner sin Mund,
I я став, мов люди́на, що нічо́го не чує і в у́стах своїх оправда́ння не має,
15 som en Mand, der ikke kan høre, i hvis Mund der ikke er Svar.
бо на Тебе наді́юся я, Господи, Ти відповіси́, Господи, Боже мій!
16 Thi til dig staar mit Haab, o HERRE, du vil bønhøre, Herre min Gud,
Бо сказав я: „Нехай не поті́шаться з мене, нехай не несуться вони понад мене, коли послизне́ться нога моя!“
17 naar jeg siger: »Lad dem ikke glæde sig over mig, hovmode sig over min vaklende Fod!«
Бо я до упадку готовий, і передо мною постійно недуга моя,
18 Thi jeg staar allerede for Fald, mine Smerter minder mig stadig;
бо провину свою визнаю́, журюся гріхом своїм я!
19 thi jeg maa bekende min Skyld, maa sørge over min Synd.
А мої вороги проживають, міцні́ють, і без причини помно́жилися мої не́други.
20 Mange er de, der med Urette er mine Fjender, talrige de, der hader mig uden Grund,
Ті ж, хто відплачує злом за добро, обчо́рнюють мене, бо женусь за добром.
21 som lønner mig godt med ondt, som staar mig imod, fordi jeg søger det gode.
Не покинь мене, Господи, Боже мій, не віддаляйся від мене,
22 HERRE, forlad mig ikke, min Gud, hold dig ikke borte fra mig, il mig til Hjælp, o Herre, min Frelse!
поспіши мені на допомогу, Господи, — Ти спасі́ння моє!
