Salme 37
1 Af David. Græm dig ikke over Ugerningsmænd, misund ikke dem, der gør Uret!
Давидів.
2 Thi hastigt svides de af som Græsset, visner som det friske Grønne.
бо вони, як трава, будуть скоро поко́шені, і мов та зелена били́на — пов'я́нуть!
3 Stol paa HERREN og gør det gode, bo i Landet og læg Vind paa Troskab,
Надійся на Господа й добре чини, землю заме́шкуй та правди дотримуй!
4 da skal du have din Fryd i HERREN, og han skal give dig, hvad dit Hjerte attraar.
Хай Господь буде розкіш твоя, — і Він спо́внить тобі твого серця бажа́ння!
5 Vælt din Vej paa HERREN, stol paa ham, saa griber han ind
На Господа здай доро́гу свою, і на Нього надію клади, і Він зробить,
6 og fører din Retfærdighed frem som Lyset, din Ret som den klare Dag.
і Він ви́провадить, немов світло, твою справедливість, а правду твою — немов пі́вдень.
7 Vær stille for HERREN og bi paa ham, græm dig ej over den, der har Held, over den, der farer med Rænker.
Жди Господа мо́вчки й на Нього наді́йся, не розпалюйся гнівом на того, хто щасливою чинить дорогу свою, на люди́ну, що виконує за́думи злі.
8 Tæm din Harme, lad Vreden fare, græm dig ikke, det volder kun Harm.
Повстри́майсь від гніву й покинь пересе́рдя, не розпа́люйся лютістю, щоб чини́ти лиш зло,
9 Thi Ugerningsmænd skal ryddes ud, men de, der bier paa HERREN, skal arve Landet.
бо ви́тяті будуть злочинці, а ті, хто вповає на Господа — землю вспадку́ють!
10 En liden Stund, og den gudløse er ikke mere; ser du hen til hans Sted, saa er han der ikke.
А ще тро́хи — й не буде безбожного, і будеш дивитись на місце його — і не буде його,
11 Men de sagtmodige skal arve Landet, de fryder sig ved megen Fred.
а покірні вспадку́ють землю, — і зарозкошу́ють ми́ром великим!
12 Den gudløse vil den retfærdige ilde og skærer Tænder imod ham;
Лихе замишляє безбожний на праведного, і скрего́че на нього своїми зубами,
13 men Herren, han ler ad ham, thi han ser hans Time komme.
та Господь посміється із нього, — бачить бо Він, що набли́жується його день!
14 De gudløse drager Sværdet og spænder Buen for at fælde arm og fattig, for at nedslagte dem, der vandrer ret;
Безбожні меча добува́ють та лука свого натягають, щоб звали́ти нужде́нного й бідного, щоб порізати людей простої дороги, —
15 men Sværdet rammer dem selv i Hjertet, og Buerne brydes sønder og sammen.
та вві́йде їхній меч до їхнього власного серця, і пола́мані будуть їхні лу́ки!
16 Det lidt, en retfærdig har, er bedre end mange gudløses Rigdom;
Краще мале справедливого, ніж велике багатство безбожних, і то багатьох,
17 thi de gudløses Arme skal brydes, men HERREN støtter de retfærdige;
бо зла́мані будуть раме́на безбожних, а справедливих Господь підпира́є!
18 HERREN kender de uskyldiges Dage, deres Arvelod bliver evindelig;
Знає Господь дні неви́нних, а їхня спадщина пробуде навіки,
19 de beskæmmes ikke i onde Tider, de mættes i Hungerens Dage.
за лихолі́ття не будуть вони посоро́млені, і за днів голоду ситими бу́дуть.
20 Thi de gudløse gaar til Grunde, som Engenes Pragt er HERRENS Fjender, de svinder, de svinder som Røg.
Бо загинуть безбожні, і Господні вороги, як овечий той лій, зани́кнуть, у димі заникнуть вони!
21 Den gudløse laaner og bliver i Gælden, den retfærdige ynkes og giver;
Позичає безбожний — і не віддає, а праведний милість висві́дчує та роздає,
22 de, han velsigner, skal arve Landet, de, han forbander, udryddes.
бо благословенні від Нього вспадку́ють землю, а прокля́ті від Нього — пони́щені будуть!
23 Af HERREN stadfæstes Mandens Skridt, naar han har Behag i hans Vej;
Від Господа кроки люди́ни побожної ставляться міцно, і Він любить дорогу її;
24 om end han snubler, falder han ikke, thi HERREN støtter hans Haand.
коли ж упаде́, то не буде поки́нена, бо руку її підпирає Госпо́дь.
25 Ung har jeg været, og nu er jeg gammel, men aldrig saa jeg en retfærdig forladt eller hans Afkom tigge sit Brød;
Я був молодий і поста́рівся, та не бачив я праведного, щоб опу́щений був, ні нащадків його, щоб хліба просили.
26 han ynkes altid og laaner ud, og hans Afkom er til Velsignelse.
Кожен день виявляє він милість та позичає, і над пото́мством його благословення.
27 Vig fra ondt og øv godt, saa bliver du boende evindelig;
Ухиляйся від злого та добре чини, та й навіки живи!
28 thi HERREN elsker Ret og svigter ej sine fromme. De onde udslettes for evigt, de gudløses Afkom udryddes;
Бо любить Господь справедливість, і Він богобі́йних Своїх не покине, — вони будуть навіки бере́жені, а насіння безбожних загине!
29 de retfærdige arver Landet og skal bo der til evig Tid.
Успадку́ють праведні землю, і повік будуть жити на ній.
30 Den retfærdiges Mund taler Visdom; hans Tunge siger, hvad ret er;
Уста праведного кажуть мудрість, язик же його промовляє про право,
31 sin Guds Lov har han i Hjertet, ikke vakler hans Skridt.
Закон Бога його — в його серці, кроки його не спіткну́ться.
32 Den gudløse lurer paa den retfærdige og staar ham efter Livet,
А безбожний чату́є на праведного, і пильнує забити його́,
33 men HERREN giver ham ej i hans Haand og lader ham ikke dømmes for Retten.
та Господь не зоставить його в руках того, і несправедливим не вчи́нить його, коли буде судити його.
34 Bi paa HERREN og bliv paa hans Vej, saa skal han ophøje dig til at arve Landet; du skal skue de gudløses Undergang.
Надійся на Господа, та держися дороги Його, — і піднесе Він тебе, щоб успадкува́ти землю, ти бачитимеш, як пони́жені будуть безбожні.
35 Jeg har set en gudløs trodse, bryste sig som en Libanons Ceder —
Я бачив безбожного, що збуджував по́страх, що розкорени́вся, немов саморосле зелене те дерево,
36 men se, da jeg gik der forbi, var han borte; da jeg søgte ham, fandtes han ikke.
та він промину́в, — й ось немає його, і шукав я його, — й не знайшов!
37 Vogt paa Uskyld, læg Vind paa Oprigtighed, thi Fredens Mand har en Fremtid;
Бережи непови́нного та дивися на праведного, бо люди́ні споко́ю належить майбу́тність,
38 men Overtræderne udryddes til Hobe, de gudløses Fremtid gaar tabt.
переступники ж ра́зом понищені будуть, — майбутність безбожних загине!
39 De retfærdiges Frelse kommer fra HERREN, deres Tilflugt i Nødens Stund;
А спасі́ння праведних — від Господа, Він їхня тверди́ня за ча́с лихолі́ття,
40 HERREN hjælper og frier dem, fra de gudløse frier og frelser han dem; thi hos ham har de søgt deres Tilflugt.
і Господь їм поможе та їх порятує, ви́зволить їх від безбожних і їх збереже, — бо вдавались до Нього вони!
