Salme 35
1 Af David. HERRE, træt med dem, der trætter med mig, strid imod dem, der strider mod mig,
Давидів.
2 grib dit Skjold og dit Værge, rejs dig og hjælp mig,
візьми мало́го й великого щита́, — і встань мені на допомогу!
3 tag Spyd og Økse frem mod dem, der forfølger mig, sig til min Sjæl: »Jeg er din Frelse!«
Дістань списа, і дорогу замкни моїм напасника́м, скажи до моєї душі: „Я — спасі́ння твоє“!
4 Lad dem beskæmmes og blues, som vil mig til Livs, og de, der ønsker mig ondt, lad dem rødmende vige,
Нехай засоро́мляться й будуть пога́ньблені ті, хто чатує на душу мою; хай відступлять назад і нехай посоро́мляться ті, хто лихо мені замишляє.
5 de blive som Avner for Vinden, og HERRENS Engel nedstøde dem,
Бодай вони стали, немов та поло́ва на вітрі, і Ангол Господній нехай їх жене;
6 deres Vej blive mørk og glat, og HERRENS Engel forfølge dem!
нехай буде доро́га їхня те́мна й сковзька́, і Ангол Господній нехай їх жене, —
7 Thi uden Grund har de sat deres Garn for mig, gravet min Sjæl en Grav.
бо вони безпричинно тене́та свої розставляють на мене, яму копають безвинно на душу мою!
8 Lad Undergang uventet ramme ham, lad Garnet, han satte, hilde ham selv, lad ham falde i Graven.
Нехай на́гла загибіль, якої не знає, на нього спаде, і сітка його, яку він наставив, хай зловить його у на́гле нещастя, — бодай він до нього упав!
9 Min Sjæl skal juble i HERREN, glædes ved hans Frelse,
А душа моя в Господі буде радіти, звеселиться Його допомогою!
10 alle mine Ledemod sige: »HERRE, hvo er som du, du, som frelser den arme fra hans Overmand, den arme og fattige fra Røveren!«
Скажуть усі мої кості: „Господи, хто подібний до Тебе?“Ти рятуєш убогого від сильнішого над нього, покірного та бідаря́ — від його дерія́.
11 Falske Vidner staar frem, de spørger mig om, hvad jeg ej kender til;
Свідки встають неправдиві, чого я не знав — питають мене,
12 de lønner mig godt med ondt, min Sjæl er forladt.
віддають мені злом за добро, осиро́чують душу мою!
13 Da de var syge, gik jeg i Sæk, med Faste spæged jeg mig, jeg bad med sænket Hoved,
А я, як вони хворували були́, зодягався в вере́ту, душу свою мучив по́стом, молитва ж моя поверталась на лоно моє.
14 som var det en Ven eller Broder; jeg gik, som sørged jeg over min Moder, knuget af Sorg.
Як при́ятель, бу́цім то брат він для мене, — так я ходив, ніби був я в жало́бі по матері, був я засму́чений, схи́лений.
15 Men nu jeg vakler, glæder de sig, de stimler sammen, Uslinger, fremmede for mig, stimler sammen imod mig, haaner mig uden Ophør;
А вони, як упав я, радіють та схо́дяться, напасники́ проти мене збираються, я ж не знаю про те; кричать, і не вмовка́ють,
16 for min Venlighed dænger de mig med Haan, de skærer Tænder imod mig.
з дармоїдами та пересмі́шниками скрего́чуть на мене своїми зубами.
17 Herre, hvor længe vil du se til? Frels dog min Sjæl fra deres Brøl, min eneste fra Løver.
Господи, — чи довго Ти бу́деш дивитись на це? Відверни́ мою душу від їхніх зубі́в, від отих левчуків одина́чку мою!
18 Jeg vil takke dig i en stor Forsamling, love dig blandt mange Folk.
Я буду Тебе прославляти на збо́рах великих, буду Тебе вихваляти в числе́ннім наро́ді!
19 Lad ej dem, som med Urette er mine Fjender, glæde sig over mig, lad ej dem, som hader mig uden Grund, sende spotske Blikke!
Нехай з мене не ті́шаться ті, хто ворогує на мене безви́нно, нехай ті не морга́ють очима, хто мене без причини нена́видить,
20 Thi de taler ej Fred, mod de stille i Landet udtænker de Svig;
бо говорять вони не про мир, але на спокі́йних у кра́ї облу́дні слова́ вимишляють,
21 de spærrer Munden op imod mig og siger: »Ha, ha! Vi saa det med egne Øjne!«
свої уста на мене вони розкрива́ють, говорять: „Ага, ага! Наші очі це бачили!“
22 Du saa det, HERRE, vær ikke tavs, Herre, hold dig ej borte fra mig;
Ти бачив це, Господи, — не помовчи́ ж, Господи, — не віддаляйся від мене!
23 rejs dig, vaagn op for min Ret, for min Sag, min Gud og Herre,
Устань, і збудися на суд мій, Боже мій і Господи мій, на супере́чку мою,
24 døm mig efter din Retfærd, HERRE, min Gud, lad dem ikke glæde sig over mig
розсуди Ти мене по Своїй справедливості, Господи, Боже мій, і нехай через мене не тішаться,
25 Og sige i Hjertet: »Ha! som vi ønsked!« lad dem ikke sige: »Vi slugte ham!«
нехай не говорять у серці своїм: „Ага, — його маємо ми“, хай не кажуть вони: „Ми його проковтну́ли“.
26 Til Skam og Skændsel blive enhver, hvem min Ulykke glæder; lad dem, der hovmoder sig over mig, hyldes i Spot og Spe.
Нехай посоромляться та застидаються ра́зом, хто з мого нещастя радіє, бодай вбрались у сором та в га́ньбу, хто рота свого розкриває на мене!
27 Men de, der vil min Ret, lad dem juble og glæde sig, stadigen sige: »Lovet være HERREN, som under sin Tjener Fred!«
Хай співають та звесе ляються ті, хто бажає мені правоти́, і нехай кажуть за́вжди: „Хай буде великий Господь, що миру бажає Своєму рабові!“
28 Min Tunge skal forkynde din Retfærd, Dagen igennem din Pris.
А язик мій звіщатиме правду Твою, славу Твою кожен день!
