Salme 35
1 Af David. HERRE, træt med dem, der trætter med mig, strid imod dem, der strider mod mig,
Псалом Давидів. Господи, втруться в суперечку з тими, хто зі мною сперечається, почни воювати з тими, хто воює проти мене!
2 grib dit Skjold og dit Værge, rejs dig og hjælp mig,
Візьми щит і обладунки й повстань мені на допомогу!
3 tag Spyd og Økse frem mod dem, der forfølger mig, sig til min Sjæl: »Jeg er din Frelse!«
Махни списом і загороди дорогу тим, хто переслідує мене. Скажи душі моїй: «Я – порятунок твій!»
4 Lad dem beskæmmes og blues, som vil mig til Livs, og de, der ønsker mig ondt, lad dem rødmende vige,
Нехай посоромлені й принижені будуть ті, хто прагне згубити мою душу. Нехай розвернуться назад і вкриються ганьбою, хто зло проти мене задумує.
5 de blive som Avner for Vinden, og HERRENS Engel nedstøde dem,
Нехай будуть вони як полова перед вітром, коли ангел Господній гнатиме їх.
6 deres Vej blive mørk og glat, og HERRENS Engel forfølge dem!
Нехай шлях їхній буде темний і слизький, коли ангел Господній переслідуватиме їх.
7 Thi uden Grund har de sat deres Garn for mig, gravet min Sjæl en Grav.
За те, що приховали для мене тенета без причини й безпідставно викопали яму для душі моєї.
8 Lad Undergang uventet ramme ham, lad Garnet, han satte, hilde ham selv, lad ham falde i Graven.
Нехай погибель прийде на нього несподівано, й у тенетах, що він для мене таємно розставив, заплутається сам і впаде в них собі на погибель.
9 Min Sjæl skal juble i HERREN, glædes ved hans Frelse,
А моя душа веселитись буде в Господі, піднесеться від радості через Твоє спасіння.
10 alle mine Ledemod sige: »HERRE, hvo er som du, du, som frelser den arme fra hans Overmand, den arme og fattige fra Røveren!«
Усі кістки мої нехай скажуть: «Господи, хто подібний до Тебе? Ти визволяєш приниженого від того, хто сильніший від нього, приниженого й бідного – від того, хто грабує його».
11 Falske Vidner staar frem, de spørger mig om, hvad jeg ej kender til;
Повстали проти мене жорстокі свідки, розпитують мене про те, чого я не знаю.
12 de lønner mig godt med ondt, min Sjæl er forladt.
Віддячують мені злом за добро, [тяжкою] втратою моїй душі.
13 Da de var syge, gik jeg i Sæk, med Faste spæged jeg mig, jeg bad med sænket Hoved,
Та коли вони хворіли, я вдягався в лахміття, постом виснажував мою душу, та молитва моя поверталася в нутро моє [без відповіді].
14 som var det en Ven eller Broder; jeg gik, som sørged jeg over min Moder, knuget af Sorg.
Я ходив, наче за другом чи братом моїм [сумуючи], наче матір оплакуючи, схилившись понуро.
15 Men nu jeg vakler, glæder de sig, de stimler sammen, Uslinger, fremmede for mig, stimler sammen imod mig, haaner mig uden Ophør;
А коли я спіткнувся, вони зраділи, і збиралися проти мене негідники, котрих я не знав, терзали мене безупинно.
16 for min Venlighed dænger de mig med Haan, de skærer Tænder imod mig.
Безбожними глузуваннями насміхалися, скреготіли на мене своїми зубами.
17 Herre, hvor længe vil du se til? Frels dog min Sjæl fra deres Brøl, min eneste fra Løver.
Володарю, доки Ти дивитимешся на це? Відведи мою душу від їхніх згубних вчинків, від цих левів самотню мою!
18 Jeg vil takke dig i en stor Forsamling, love dig blandt mange Folk.
Я прославлю Тебе в зібранні великому, посеред велелюддя хвалитиму Тебе.
19 Lad ej dem, som med Urette er mine Fjender, glæde sig over mig, lad ej dem, som hader mig uden Grund, sende spotske Blikke!
Нехай же не зловтішаються наді мною вороги мої неправедно, що даремно ненавидять мене. Нехай не підморгують очима [зловтішно] ті, хто ненавидить мене даремно.
20 Thi de taler ej Fred, mod de stille i Landet udtænker de Svig;
Бо не про мир вони говорять, але на мирних мешканців землі задумують підступне.
21 de spærrer Munden op imod mig og siger: »Ha, ha! Vi saa det med egne Øjne!«
Роззявляють на мене свої пащі, кажучи: «Ага! Ага! Побачили цю [біду] наші очі!»
22 Du saa det, HERRE, vær ikke tavs, Herre, hold dig ej borte fra mig;
[Але ж і] Ти, Господи, побачив це, не мовчи! Владико, не віддаляйся від мене!
23 rejs dig, vaagn op for min Ret, for min Sag, min Gud og Herre,
Пробудися і встань на мій суд, [втруться] в мою суперечку, Боже мій, Володарю мій!
24 døm mig efter din Retfærd, HERRE, min Gud, lad dem ikke glæde sig over mig
Суди мене за правдою Твоєю, Господи, Боже мій; і нехай не зловтішаються вони наді мною.
25 Og sige i Hjertet: »Ha! som vi ønsked!« lad dem ikke sige: »Vi slugte ham!«
Нехай не говорять вони в серцях своїх: «Ага, сталося, як ми хотіли!» Нехай не промовляють: «Ми проковтнули його!»
26 Til Skam og Skændsel blive enhver, hvem min Ulykke glæder; lad dem, der hovmoder sig over mig, hyldes i Spot og Spe.
Нехай посоромляться й ганьбою вкриються всі, хто радіє моєму лихові. Нехай одягнуться у сором і безчестя ті, хто величається наді мною.
27 Men de, der vil min Ret, lad dem juble og glæde sig, stadigen sige: »Lovet være HERREN, som under sin Tjener Fred!«
Нехай же веселяться й радіють ті, кому до вподоби моя правда; нехай завжди промовляють вони: «Хай звеличиться Господь, Що бажає миру слузі Своєму!»
28 Min Tunge skal forkynde din Retfærd, Dagen igennem din Pris.
Тоді язик мій проголошуватиме Твою правду, цілий день хвалитиме Тебе!
