Salme 22

1 Til Sangmesteren. Efter »Morgenrødens Hind«. En Salme af David.

Керівнику хору. На мотив «Лань на світанку». Псалом Давидів. Боже мій, Боже мій, чому Ти покинув мене? [Чому] Ти стоїш осторонь, коли я волаю про порятунок?

2 Min Gud, min Gud, hvorfor har du forladt mig? Mit Skrig til Trods er Frelsen mig fjern.

Боже мій, я кличу вдень – Ти не відповідаєш, вночі – і немає мені спокою.

3 Min Gud, jeg raaber om Dagen, du svarer ikke, om Natten, men finder ej Hvile.

Але ж Ти – Святий; Ти, [оточений] хваліннями Ізраїлю, сидиш [на престолі].

4 Og dog er du den hellige, som troner paa Israels Lovsange.

На Тебе покладалися батьки наші, надію покладали, і Ти рятував їх.

5 Paa dig forlod vore Fædre sig, forlod sig, og du friede dem;

До Тебе волали й були визволені, на Тебе надію покладали й не зганьбилися.

6 de raabte til dig og frelstes, forlod sig paa dig og blev ikke til Skamme.

Я ж – черв’як, а не людина, ганьба серед людей, засоромлений серед народу.

7 Men jeg er en Orm og ikke en Mand, til Spot for Mennesker, Folk til Spe;

Усі, хто бачить мене, глузують з мене: кепкують вустами, похитують головою.

8 alle, der ser mig, haaner mig, vrænger Mund og ryster paa Hovedet:

«Він покладався на Господа, [тож] нехай визволить його, нехай врятує його, якщо Він його уподобав».

9 »Han har væltet sin Sag paa HERREN; han fri ham og frelse ham, han har jo Velbehag i ham.«

Ти ж, Господи, вивів мене з утроби, навчив мене довіряти [Тобі] ще біля грудей моєї матері.

10 Ja, du drog mig af Moders Liv, lod mig hvile trygt ved min Moders Bryst;

На Тебе я покинутий від самого народження, від лона матері моєї Ти – мій Бог.

11 paa dig blev jeg kastet fra Moders Skød, fra Moders Liv var du min Gud.

Не віддаляйся від мене, адже скорбота близько, а помічника немає.

12 Vær mig ikke fjern, thi Trængslen er nær, og ingen er der, som hjælper!

Оточили мене численні бугаї, міцні бугаї з Башану обступили мене.

13 Stærke Tyre staar omkring mig, Basans vældige omringer mig,

Пащі свої роззявили на мене, немов лев, що терзає здобич і реве.

14 spiler Gabet op imod mig som rovgridske, brølende Løver.

Я розлився, як вода, і всі кістки мої роз’єдналися, серце моє перетворилося на віск, розтануло серед моїх нутрощів.

15 Jeg er som Vand, der er udgydt, alle mine Knogler skilles, mit Hjerte er blevet som Voks, det smelter i Livet paa mig;

Моя [життєва] сила висохла, немов череп’я, і язик мій прилип до піднебіння. Ти поклав мене до смертного пороху.

16 min Gane er tør som et Potteskaar, til Gummerne klæber min Tunge, du lægger mig ned i Dødens Støv.

Пси обступили мене, збіговисько злодіїв оточило мене, прокололи руки мої та ноги мої.

17 Thi Hunde staar omkring mig, onde i Flok omringer mig, de har gennemboret mine Hænder og Fødder,

Усі кістки свої я можу перелічити, а вони вирячилися й глузливо дивляться на мене.

18 jeg kan tælle alle mine Ben; med Skadefryd ser de paa mig.

Вони ділять між собою мої шати й за одяг мій кидають жереб.

19 Mine Klæder deler de mellem sig, om Kjortelen kaster de Lod.

А Ти, Господи, не віддаляйся! Сило моя, поспіши мені на допомогу.

20 Men du, o HERRE, vær ikke fjern, min Redning, il mig til Hjælp!

Визволи мою душу від меча, мою єдину – від псів.

21 Udfri min Sjæl fra Sværdet, min eneste af Hundes Vold!

Врятуй мене від пащі лева, і від рогів диких биків – смиренну [душу] мою.

22 Frels mig fra Løvens Gab, fra Vildoksens Horn! Du har bønhørt mig.

Я звіщатиму ім’я Твоє братам моїм, посеред зібрання хвалитиму Тебе.

23 Dit Navn vil jeg kundgøre for mine Brødre, prise dig midt i Forsamlingen:

Ті, хто Господа боїться, хваліть Його! Усі нащадки Якова славте Його! Тремтіть перед Ним, усі нащадки Ізраїля!

24 »I, som frygter HERREN, pris ham, ær ham; al Jakobs Æt, bæv for ham, al Israels Æt!

Бо не знехтував Він і не відцурався приниження убогого, і не відвернув обличчя Свого від нього, але почув, коли той волав до Нього.

25 Thi han foragtede ikke, forsmaaede ikke den armes Raab, skjulte ikke sit Aasyn for ham, men hørte, da han raabte til ham!«

Тобі моя хвала у зібранні великому. Я виконаю обітниці мої перед тими, хто Його боїться.

26 Jeg vil synge din Pris i en stor Forsamling, indfri mine Løfter iblandt de fromme;

Бідняки їстимуть і наситяться, хвалитимуть Господа ті, хто Його шукає. Нехай живуть повіки серця ваші!

27 de ydmyge skal spise og mættes; hvo HERREN søger, skal prise ham; deres Hjerte leve for evigt!

Згадають Господа й навернуться до Нього всі краї землі, і поклоняться перед Тобою усі сім’ї народів.

28 Den vide Jord skal mærke sig det og omvende sig til HERREN, og alle Folkenes Slægter skal tilbede for hans Aasyn;

Бо Господеві належить царство, Він править народами.

29 thi HERRENS er Riget, han er Folkenes Hersker.

Усі багатії землі будуть їсти й поклоняться Йому; схиляться на коліна всі, що сходять до [смертного] пороху й не можуть душу свою зберегти живою.

30 De skal tilbede ham alene, alle Jordens mægtige; de skal bøje sig for hans Aasyn, alle, der nedsteg i Støvet og ikke holdt deres Sjæl i Live.

Нащадки служитимуть Йому, розповідатимуть наступному поколінню про Володаря.

31 Ham skal Efterkommerne tjene; om HERREN skal tales til Slægten, der kommer; de skal forkynde et Folk, der fødes, hans Retfærd. Thi han greb ind.

Прийдуть і звіщатимуть Його правду народові, що має народитися, про те, що зробив Він.