Salme 18
1 Til Sangmesteren. Af HERRENS Tjener David, som sang HERREN denne Sang, dengang HERREN havde frelst ham af alle hans Fjenders og af Sauls Haand.
Для дириґента хору. Раба Господнього Давида, коли він промовив до Господа слова́ цієї пісні того дня, як Господь урятував його з руки всіх його ворогів та від руки Саула, то він проказав: Полюблю́ Тебе, Господи, сило моя,
2 Han sang: HERRE, jeg har dig hjerteligt kær, min Styrke!
Господь моя ске́ля й тверди́ня моя, і Він мій Спаси́тель! Мій Бог — моя ске́ля, сховаюсь я в ній, Він щит мій, і ріг Він спасі́ння мого́, Він башта моя!
3 HERRE, min Klippe, min Borg, min Befrier, min Gud, mit Bjerg, hvortil jeg tyr, mit Skjold, mit Frelseshorn, mit Værn!
Я кли́чу: Преславний Госпо́дь, і я ви́зволений від своїх ворогів!
4 Jeg paakalder HERREN, den Højlovede, og frelses fra mine Fjender.
Тене́та смерте́льні мене оточили, і пото́ки велійяа́ла лякають мене!
Тене́та шео́лу мене оточили, і па́стки смертельні мене попере́дили. (Sheol h7585)
6 Dødsrigets Reb omspændte mig, Dødens Snarer faldt over mig;
В тісноті́ своїй кличу до Господа, і до Бога свого я взива́ю, — Він почує мій голос із храму Свого́, і доходить мій зойк до лиця Його в уші Йому́!
7 i min Vaande paakaldte jeg HERREN og raabte til min Gud. Han hørte min Røst fra sin Helligdom, mit Raab fandt ind til hans Ører!
Захиталась земля й затремтіла, і затрясли́сь і хитались підва́лини гір, — бо Він запали́вся від гніву:
8 Da rystede Jorden og skjalv, Bjergenes Grundvolde bæved og rysted, thi hans Vrede blussede op.
із ні́здер Його бухнув дим, з Його ж уст — пожиру́щий огонь, і жар запалився від Нього!
9 Røg for ud af hans Næse, fortærende Ild af hans Mund, Gløder gnistrede fra ham.
Він небо простяг — і спустився, а хмара густа́ під ногами Його́.
10 Han sænkede Himlen, steg ned med Skymulm under sine Fødder;
Усівся Він на херувима й летів, і на ві́трових кри́лах понісся.
11 baaret af Keruber fløj han, svæved paa Vindens Vinger;
Поклав те́мряву Він — як засло́ну Свою, довкі́лля Його — то те́мрява вод, а мешка́ння Його — густі хмари!
12 han omgav sig med Mulm som en Bolig, mørke Vandmasser, vandfyldte Skyer.
Від блиску, що був перед Ним, град і жар огняни́й пройшли хмари Його.
13 Fra Glansen foran ham for der Hagl og Ildgløder gennem hans Skyer.
І Господь загримів у небеса́х, і Всевишній Свій голос подав, град і жар огняни́й!
14 HERREN tordned fra Himlen, den Højeste lod høre sin Røst, Hagl og Ildgløder.
Він послав Свої стріли, — та їх розпоро́шив, і стрі́лив Він бли́скавками, — та їх побенте́жив.
15 Han udslynged Pile, adsplittede dem, Lyn i Mængde og skræmmede dem.
Показалися рі́чища водні, і відкри́лись осно́ви вселе́нної, — від сварі́ння Твого, о Господи, від по́диху вітру із ні́здер Твоїх.
16 Vandenes Bund kom til Syne, Jordens Grundvolde blottedes ved din Trusel, HERRE, for din Vredes Pust.
Він простя́г з висоти Свою руку, узяв Він мене, витяг мене з вод великих, —
17 Han udrakte Haanden fra det høje og greb mig, drog mig op af de vældige Vande,
він мене врятував від мого потужного ворога, і від моїх ненави́сників, — бо сильніші від мене вони!
18 frelste mig fra mine mægtige Fjender, fra mine Avindsmænd; de var mig for stærke.
Напали на мене вони в день нещастя мого́, — та Господь був моїм опертя́м, —
19 Paa min Ulykkes Dag faldt de over mig, men HERREN blev mig til Værn.
і на місце розло́ге Він вивів мене, Він мене врятував, — бо вподо́бав мене!
20 Han førte mig ud i aabent Land, han frelste mig, thi han havde Behag i mig.
Нехай Господь зро́бить мені за моєю справедливістю, хай заплатить мені згідно з чи́стістю рук моїх,
21 HERREN gengældte mig efter min Retfærd, lønned mig efter mine Hænders Uskyld;
бо беріг я дороги Господні, і від Бога свого я не відступив,
22 thi jeg holdt mig til HERRENS Veje, svigted i Gudløshed ikke min Gud;
бо всі Його при́суди передо мною, і не відкидав я від себе Його постано́в!
23 hans Bud stod mig alle for Øje, hans Lov skød jeg ikke fra mig.
І був я із Ним непорочний, і стерігся своєї провини,
24 Ustraffelig var jeg for ham og vogtede mig for Brøde.
і Господь заплатив був мені за моєю справедливістю, згідно з чистістю рук моїх перед очима Його.
25 HERREN lønned mig efter min Retfærd, mine Hænders Uskyld, som stod ham for Øje!
Із справедливим пово́дишся Ти справедливо, із че́сним — по-че́сному,
26 Du viser dig from mod den fromme, retsindig mod den retsindige,
із чистим — пово́дишся чисто, а з лукавим — за лукавством його,
27 du viser dig ren mod den rene og vrang mod den svigefulde.
бо наро́д із біди Ти спасаєш, а очі зухва́лі принижуєш,
28 De arme giver du Frelse, hovmodiges Øjne Skam!
бо Ти світиш мого світильника, Господь — Бог мій, освітлює Він мою те́мряву!
29 Ja, min Lampe lader du lyse, HERRE, min Gud opklarer mit Mørke.
Бо з Тобою поб'ю я ворожого відділа, і з Богом своїм проберусь через мур.
30 Thi ved din Hjælp søndrer jeg Mure, ved min Guds Hjælp springer jeg over Volde.
Бог — непорочна дорога Його, слово Господнє очи́щене, щит Він для всіх, хто вдає́ться до Ньо́го!
31 Fuldkommen er Guds Vej, lutret er HERRENS Ord. Han er et Skjold for alle, der sætter deres Lid til ham.
Бо хто Бог, окрім Господа? і хто скеля, крім нашого Бога?
32 Ja, hvem er Gud uden HERREN, hvem er en Klippe uden vor Gud,
Цей Бог мене силою опереза́в, і дорогу мою учинив непорочною,
33 den Gud, der omgjorded mig med Kraft, jævnede Vejen for mig,
Він зробив мої но́ги, мов у ла́ні, і ставить мене на висо́тах моїх,
34 gjorde mine Fødder som Hindens og gav mig Fodfæste paa Højene,
мої руки навчає до бо́ю, і на раме́на мої лука мі́дяного напина́є.
35 oplærte min Haand til Krig, saa mine Arme spændte Kobberbuen!
І дав Ти мені щит спасі́ння Свого́, а прави́ця Твоя підпирає мене, і чинить великим мене Твоя поміч.
36 Du gav mig din Frelses Skjold, din højre støttede mig, din Nedladelse gjorde mig stor;
Ти чиниш широким мій крок підо мною, — і сто́пи мої не спіткну́ться.
37 du skaffede Plads for mine Skridt, mine Ankler vaklede ikke.
Женуся я за ворогами своїми, — і їх дожену́, і не верну́ся, аж поки не ви́нищу їх, —
38 Jeg jog mine Fjender, indhentede dem, vendte først om, da de var gjort til intet,
я їх потрощу́, — й вони встати не зможуть, повпадають під ноги мої!
39 slog dem ned, saa de ej kunde rejse sig, men laa faldne under min Fod.
Ти ж для бо́ю мене підпері́зуєш силою, ва́лиш під мене моїх ворохо́бників.
40 Du omgjorded mig med Kraft til Kampen, mine Modstandere tvang du i Knæ for mig;
Повернув Ти до мене плечима моїх ворогів, — і понищу нена́висників я своїх!
41 du slog mine Fjender paa Flugt, mine Avindsmænd rydded jeg af Vejen.
Кричали вони, — та немає спасителя, взивали до Господа, — і не відповів їм.
42 De raabte, men ingen hjalp, til HERREN, han svared dem ikke.
І я їх зітру́, як той по́рох на вітрі, як болото на вулицях, їх потопчу́!
43 Jeg knuste dem som Støv for Vinden, fejed dem bort som Gadeskarn.
Ти від бунту народу мене бережеш, Ти робиш мене головою племе́нам, мені будуть служити наро́ди, яких я не знав!
44 Du friede mig af Folkekampe, du satte mig til Folkeslags Høvding; nu tjener mig ukendte Folk;
На вістку про мене — слухня́ні мені, до мене чужи́нці підле́щуються,
45 hører de om mig, lyder de mig, Udlandets Sønner kryber for mig;
в'януть чужи́нці і тремтять у тверди́нях своїх.
46 Udlandets Sønner vansmægter, slæber sig frem af deres Skjul.
Живий Господь, — і благословенна будь, скеле моя, і нехай Бог спасі́ння мойого звели́читься,
47 HERREN lever, højlovet min Klippe, ophøjet være min Frelses Gud,
Бог, що помсти за мене дає, і що наро́ди під мене підбив,
48 den Gud, som giver mig Hævn, tvinger Folkeslag under min Fod
що рятує мене від моїх ворогів, — Ти звели́чив мене над повста́нців на мене, спасаєш мене від наси́льника!
49 og frier mig fra mine vrede Fjender! Du ophøjer mig over mine Modstandere, fra Voldsmænd frelser du mig.
Тому́ то хвалю Тебе, Господи, серед наро́дів, і Йме́нню Твоє́му співаю!
50 HERRE, derfor priser jeg dig blandt Folkene og lovsynger dit Navn, du, som kraftig hjælper din Konge og viser din Salvede Miskundhed, David og hans Æt evindelig.
Ти Своє́му цареві спасі́ння побільшуєш, і милість вчиняєш Своє́му пома́занцеві Давиду й насінню його аж навіки.
