Salme 18
1 Til Sangmesteren. Af HERRENS Tjener David, som sang HERREN denne Sang, dengang HERREN havde frelst ham af alle hans Fjenders og af Sauls Haand.
Керівнику хору. Псалом раба Господнього Давида. Він заспівав слова цієї пісні Господеві того дня, коли визволив його Господь від руки всіх ворогів його й від руки Саула. І сказав він: «Я люблю Тебе, Господи, сило моя!»
2 Han sang: HERRE, jeg har dig hjerteligt kær, min Styrke!
Господь – бескид [крутий] для мене, твердиня моя і мій Визволитель. Мій Бог – моя скеля, на Нього я надію покладаю, [Він] – мій щит і ріг порятунку мого, притулок мій.
3 HERRE, min Klippe, min Borg, min Befrier, min Gud, mit Bjerg, hvortil jeg tyr, mit Skjold, mit Frelseshorn, mit Værn!
До Господа прославленого кличу я – від ворогів моїх врятований буду.
4 Jeg paakalder HERREN, den Højlovede, og frelses fra mine Fjender.
Облягли мене пута смерті, потоки зради затягнули мене у вир.
Пута царства мертвих охопили мене, тенета смерті постали переді мною. (Sheol h7585)
6 Dødsrigets Reb omspændte mig, Dødens Snarer faldt over mig;
У скорботі моїй я кликав Господа й волав до Бога мого. Він почув мій голос зі святого Храму Свого, і волання моє до вух Його дійшло.
7 i min Vaande paakaldte jeg HERREN og raabte til min Gud. Han hørte min Røst fra sin Helligdom, mit Raab fandt ind til hans Ører!
Тоді здригнулася земля, захиталась, затремтіли підвалини гір, стрепенулися, бо розгнівався Він.
8 Da rystede Jorden og skjalv, Bjergenes Grundvolde bæved og rysted, thi hans Vrede blussede op.
Дим піднявся із ніздрів Його, і вогонь, що [все] пожирає, – із вуст Його, розжарене вугілля [посипалося] від Нього.
9 Røg for ud af hans Næse, fortærende Ild af hans Mund, Gløder gnistrede fra ham.
Він нахилив небеса і зійшов, і під ногами Його – хмара імли.
10 Han sænkede Himlen, steg ned med Skymulm under sine Fødder;
Він сів верхи на херувима й полетів, понісся на крилах вітру.
11 baaret af Keruber fløj han, svæved paa Vindens Vinger;
Морок зробив Він Своїм покровом, [немов] шатро навколо Нього – темні хмари дощові, клуби пилу.
12 han omgav sig med Mulm som en Bolig, mørke Vandmasser, vandfyldte Skyer.
Від сяйва, що перед Ним, випливають хмари – [вони несуть] град і спалахи вогню.
13 Fra Glansen foran ham for der Hagl og Ildgløder gennem hans Skyer.
Тоді загримів на небесах Господь, Всевишній подав Свій голос – град і спалахи вогню.
14 HERREN tordned fra Himlen, den Højeste lod høre sin Røst, Hagl og Ildgløder.
І пустив Він стріли Свої, і розсіяв [ворогів], численними блискавками розгромив їх.
15 Han udslynged Pile, adsplittede dem, Lyn i Mængde og skræmmede dem.
Тоді з’явилися джерела води й підвалини всесвіту відкрилися від докору Твого, Господи, від подиху вітру із ніздрів Твоїх.
16 Vandenes Bund kom til Syne, Jordens Grundvolde blottedes ved din Trusel, HERRE, for din Vredes Pust.
Він схилився з висоти, узяв мене, витягнув мене із вод глибоких.
17 Han udrakte Haanden fra det høje og greb mig, drog mig op af de vældige Vande,
Визволив мене від сильного мого ворога й від ненависників моїх, що сильніші були від мене.
18 frelste mig fra mine mægtige Fjender, fra mine Avindsmænd; de var mig for stærke.
Вони стали переді мною в день лиха, але Господь був моєю опорою.
19 Paa min Ulykkes Dag faldt de over mig, men HERREN blev mig til Værn.
Він вивів мене на просторе місце, визволив мене, бо Він мене уподобав.
20 Han førte mig ud i aabent Land, han frelste mig, thi han havde Behag i mig.
Віддячив мені Господь за правдою моєю, за чистотою рук моїх винагородив мене.
21 HERREN gengældte mig efter min Retfærd, lønned mig efter mine Hænders Uskyld;
Адже я тримався шляхів Господніх і не чинив нечестиво, відвернувшись від мого Бога.
22 thi jeg holdt mig til HERRENS Veje, svigted i Gudløshed ikke min Gud;
Бо всі закони Його правосуддя – переді мною, і від постанов Його я не ухилявся.
23 hans Bud stod mig alle for Øje, hans Lov skød jeg ikke fra mig.
Я був бездоганний перед Ним і від гріха оберігав себе.
24 Ustraffelig var jeg for ham og vogtede mig for Brøde.
Тому й винагородив мене Господь за правдою моєю, за чистотою рук моїх перед Його очима.
25 HERREN lønned mig efter min Retfærd, mine Hænders Uskyld, som stod ham for Øje!
Ти вірність виявляєш тому, хто сам вірний, з людиною бездоганною й Ти поводишся бездоганно,
26 Du viser dig from mod den fromme, retsindig mod den retsindige,
із чистим Ти обходишся щиро, але з підступним – відповідно до його підступності.
27 du viser dig ren mod den rene og vrang mod den svigefulde.
Адже Ти рятуєш людей смиренних, а тих, у кого очі зухвалі, принижуєш.
28 De arme giver du Frelse, hovmodiges Øjne Skam!
Ти запалюєш мій світильник; Господь, Бог мій, освітлює мою темряву.
29 Ja, min Lampe lader du lyse, HERRE, min Gud opklarer mit Mørke.
[Разом] із Тобою я змушую [вороже] військо тікати, і з Богом моїм я долаю стіну.
30 Thi ved din Hjælp søndrer jeg Mure, ved min Guds Hjælp springer jeg over Volde.
Бог! Бездоганний шлях Його, слово Господа чисте. Він – щит для всіх тих, хто на Нього надію покладає.
31 Fuldkommen er Guds Vej, lutret er HERRENS Ord. Han er et Skjold for alle, der sætter deres Lid til ham.
Бо хто [ще] є Богом, окрім Господа? І хто є скелею, крім нашого Бога?
32 Ja, hvem er Gud uden HERREN, hvem er en Klippe uden vor Gud,
Бог підперізує мене силою і бездоганним чинить мій шлях.
33 den Gud, der omgjorded mig med Kraft, jævnede Vejen for mig,
Він робить ноги мої, мов у лані, і ставить мене на узвишшях.
34 gjorde mine Fødder som Hindens og gav mig Fodfæste paa Højene,
Він привчає руки мої до битви, так що плечі мої можуть зігнути бронзовий лук.
35 oplærte min Haand til Krig, saa mine Arme spændte Kobberbuen!
Ти дав мені щит порятунку Твого, і правиця Твоя підтримує мене, милість Твоя звеличує мене.
36 Du gav mig din Frelses Skjold, din højre støttede mig, din Nedladelse gjorde mig stor;
Ти розширюєш мій крок піді мною, так що не тремтять мої ступні.
37 du skaffede Plads for mine Skridt, mine Ankler vaklede ikke.
Я переслідую ворогів моїх і наздоганяю їх, не повертаюся назад, поки їх не знищу.
38 Jeg jog mine Fjender, indhentede dem, vendte først om, da de var gjort til intet,
Я вражаю їх так, що не можуть більше встати, вони падають під мої ноги.
39 slog dem ned, saa de ej kunde rejse sig, men laa faldne under min Fod.
Ти підперезав мене силою для битви, упокорив тих, хто повстав проти мене.
40 Du omgjorded mig med Kraft til Kampen, mine Modstandere tvang du i Knæ for mig;
Ти ворогів моїх обернув до мене спиною, і ненависників моїх я знищив.
41 du slog mine Fjender paa Flugt, mine Avindsmænd rydded jeg af Vejen.
Вони волали [про допомогу], але не було рятівника, до Господа[кликали], та Він їм не відповідав.
42 De raabte, men ingen hjalp, til HERREN, han svared dem ikke.
Я стер їх у порох, у пил, що [розноситься] на крилах вітру; я топтав їх, як бруд на вулицях.
43 Jeg knuste dem som Støv for Vinden, fejed dem bort som Gadeskarn.
Ти визволив мене від заколоту в народі, поставив мене головувати над іноземцями. Народи, яких я не знав, служать мені,
44 Du friede mig af Folkekampe, du satte mig til Folkeslags Høvding; nu tjener mig ukendte Folk;
слухаються мене, лише почувши краєм вуха [про мене]. Сини чужинців плазують переді мною.
45 hører de om mig, lyder de mig, Udlandets Sønner kryber for mig;
Понурилися сини чужинців і завмирають [від страху], [виходячи] зі своїх укріплень.
46 Udlandets Sønner vansmægter, slæber sig frem af deres Skjul.
Живий Господь і благословенна Скеля моя! Нехай звеличений буде Бог порятунку мого!
47 HERREN lever, højlovet min Klippe, ophøjet være min Frelses Gud,
Він – Бог, Який помсту за мене вчиняє, підкорює мені народи
48 den Gud, som giver mig Hævn, tvinger Folkeslag under min Fod
й визволяє мене від ворогів моїх. Ти підніс мене над тими, хто повстав проти мене, врятував мене від людини жорстокої.
49 og frier mig fra mine vrede Fjender! Du ophøjer mig over mine Modstandere, fra Voldsmænd frelser du mig.
За це я славитиму Тебе серед народів, Господи, та імені Твоєму співатиму [хвалу].
50 HERRE, derfor priser jeg dig blandt Folkene og lovsynger dit Navn, du, som kraftig hjælper din Konge og viser din Salvede Miskundhed, David og hans Æt evindelig.
Звеличує Він перемогою [поставленого] Ним царя і милість виявляє Своєму помазанцю Давиду й нащадкам його повіки.
